Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
РАСАВА, мѣстечко при впаденіи рѣчки Кагарлыка, изъ Кіевскаго уѣзда текущей, въ Расаву и ручья Раковки. Чрезъ каждыя двѣ недѣли бываетъ ярмарка по Воскресеньямъ. Жителей об.-пола: православныхъ 1441, римскихъ католиковъ 11 и жидовъ до 465. Въ 1790 году въ 120 дворахъ считалось 1365 об. пола. Изъ презенты князя Любомірскаго старосты Богуславскаго 1730 года марта 8, хранящейся въ мѣстной церкви, можно заключить, что въ то время Расава называлась Ячниками. Надъ Расавою, въ мѣстечкѣ, есть древнее замковище, обнесенное большимъ валомъ, а на поляхъ близъ села—огромная могила, называемая Раскопаною потому, что вершина ея вся срыта и много меньшихъ могилъ. Нѣкоторыя изъ нихъ въ 1860 году раскопаны графомъ Константиномъ Браницкимъ; въ нихъ найдены человѣческія кости совокупно съ конскими и при нихъ остатки воинской збруи: узды, стремена, сабли, пики, кольчуги. Эти вещи, по видимому татарскаго произведенія, поступили въ музеумъ графа. Въ этомъ укрѣпленномъ мѣстѣ, въ началѣ XVII вѣка козаки подъ начальствомъ Томиленка стояли нѣсколько мѣсяцевъ таборомъ, ссорясь съ польскимъ правительствомъ и жолнерами, стоявшими въ Богуславлѣ за притѣсненія; а спустя нѣкоторое время здѣсь же избрали своимъ гетманомъ, намѣсто отказавшагося Томиленка, Савву Кононовича. См. ст. Кулиша въ Вѣстн. Югозап. Россіи кн. 5, Паденіе шляхетскаго господства, стр. 229. Здѣсь жс въ 1661 году стоялъ обозомъ, нѣсколько мѣсяцевъ, Юрій Хмельницкій, поджидавшій Поляковъ и Татаръ, чтобы вмѣстѣ переправиться за Днѣпръ противъ царя и державшихъ его сторону Малороссіянъ. Пам. изд. К. Томъ IV, стр 132, 206.
Переклад
РОСАВА, містечко біля впадіння в Росаву річки Кагарлика, що тече з Київського повіту, і струмка Раковки. Що два тижні по неділях буває ярмарок. Жителів обох статей: православних 1441, римо-католиків 11 і євреїв до 465. 1790 року в 120 дворах налічувалося 1365 жителів обох статей. З презенти князя Любомирського, старости богуславського, від 8 березня 1730 року, що зберігається в місцевій церкві, можна зробити висновок, що тоді Росава називалася Ячниками. Над Росавою, у містечку, є давнє замковище, обнесене великим валом, а на полях поблизу села — величезна могила, яку називають Розкопаною, бо її верхівку всю зрито, і багато менших могил. Деякі з них 1860 року розкопав граф Костянтин Браницький; у них знайдено людські кістки разом із кінськими, а при них — рештки військового спорядження: вуздечки, стремена, шаблі, піки, кольчуги. Ці речі, мабуть, татарської роботи, надійшли до музею графа. У цьому укріпленому місці на початку XVII століття козаки під проводом Томиленка кілька місяців стояли табором, сварячись через утиски з польським урядом і жовнірами, що стояли в Богуславі; а через деякий час тут же обрали своїм гетьманом, замість Томиленка, який відмовився, Саву Кононовича. Див. статтю Куліша у «Вѣстн. Югозап. Россіи», кн. 5, «Паденіе шляхетскаго господства», с. 229. Тут же 1661 року кілька місяців стояв обозом Юрій Хмельницький, що чекав на поляків і татар, аби разом переправитися за Дніпро проти царя й малоросіян, які трималися його боку. «Пам. изд. К.», том IV, с. 132, 206.
Оригінал
Нынѣшняя приходская церковь въ Расавѣ во имя Св. Николая построена въ 1752 году прихожанами. Чрезъ 100 лѣтъ, въ 1852 году вновь передѣлана и поднята на каменный фундаментъ и построена новая колокольня; а для большей прочности, какъ церковь, такъ и колокольня окрашены внутри и снаружи. Въ ней замѣчательна серебрянная чаша, съ приборомъ, пожертвованная бывшимъ при сей церкви протоіереемъ Стефаномъ Ковальскимъ и погребеннымъ при церкви съ свою женою. Она стоитъ болѣе 200 руб. а также давняя плащаница. По штатамъ церковь причислена къ 5-му классу; земли имѣетъ 40 десятинъ. Въ 1740 году къ Расавскому приходу причислялось: 30 дворовъ въ Расавѣ, 20 въ Пустовойтахъ и 20 въ Мироновкѣ. Священникомъ при церкви былъ Ѳеодоръ, посвященный въ Кіевѣ 1715 года, слѣдовательно православный.
Переклад
Теперішня парафіяльна церква в Росаві, на честь Святого Миколая, збудована 1752 року парафіянами. Через 100 років, 1852 року, її знову перероблено й піднято на кам’яний фундамент, а також збудовано нову дзвіницю; а для більшої міцності і церкву, і дзвіницю пофарбовано всередині й ззовні. У ній варта уваги срібна чаша з приладдям, яку пожертвував колишній протоієрей цієї церкви Стефан Ковальський, похований при церкві разом зі своєю дружиною. Вона коштує понад 200 руб.; а також [варта уваги] давня плащаниця. За штатами церкву зараховано до 5-го класу; землі має 40 десятин. 1740 року до Росавської парафії було приписано: 30 дворів у Росаві, 20 у Пустовітах і 20 у Миронівці. Священиком при церкві був Феодор, висвячений у Києві 1715 року, отже, православний.
Примітки до перекладу
Міри. Десятина — близько 1,09 га. У статті: 40 десятин ≈ 43,7 га. Перерахунок наш.
Назва. «Расава» — Росава.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Вотчинное имѣніе графовъ Браницкихъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 559–560. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/rosava/