Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
РАДОМЫСЛЬ уѣздный городъ лежитъ къ сѣверо-западу отъ Кіева въ 90 верстахъ разстояніемъ и въ 17-ти отъ Кіево-Брестскаго шоссе, на крутой возвышенности, немного наклонной къ сѣверу и ограниченной сплавною рѣкою Тетеревомъ и впадающими въ него рѣчками Мыкою и Сухарною.
Переклад
РАДОМИШЛЬ, повітове місто, лежить на північний захід від Києва, на відстані 90 верст, і за 17 [верст] від Київсько-Брестського шосе, на крутому підвищенні, трохи похилому на північ, яке обмежують сплавна річка Тетерів і річки Мика та Сухарна, що в неї впадають.
Оригінал
Первоначально городъ занималъ другое мѣсто между рѣками Мыкою и Тетеревомъ и назывался Мыкгородомъ. Это названіе до сихъ поръ удержало означенное мѣсто. О Мыкгородѣ или Мычскѣ надъ Тетеревомъ упоминается въ древнихъ лѣтописяхъ подъ 1150 годомъ, по случаю отступленія великаго князя Кіевскаго Изяслава предъ Владиміромъ Галицкимъ, которое совершилъ Изяславъ отъ рѣки Уши, чрезъ Мычскъ, Вздвиженскъ, Бѣлгородъ къ Кіеву. Причемъ говорится, что побѣдитель Владиміръ Галицкій взялъ Мычанъ на щитъ и потребовалъ у нихъ выкупъ серебромъ въ такомъ количествѣ, что они принуждены были отдать серебренныя украшенія, носимыя въ ушахъ и на шеяхъ. Въ грамотѣ князя Кіевскаго Владиміра Ольгердовича (княжилъ съ 1387 по 1393 г.) упоминается о Радомыслѣ подъ именемъ Мыцко надъ Тетеревомъ съ Руднею (см. Сквира). Когда въ Мыкгородѣ или Мычскѣ стало жителямъ тѣсно, а распространить его небыло возможно, потому что окрестности были низменныя и потоплялись весенними водами: тогда, по сохранившемуся между жителями преданію, Мычане собрали раду или совѣтъ, на коемъ положили: заложить на надрѣчныхъ высотахъ новое селеніе, назвавъ его Радомыслемъ. Удобство мѣстоположенія новаго селенія привлекло туда почти всѣхъ жителей, а Мыкгородъ обратился, на оборотъ мало по малу, въ пустое городище, на коемъ нынѣ осталось нѣсколько домиковъ. Въ 1693 году, Радомысль, держалъ сторону Палія, почему поляки напали на небольшую казацкую дружину, подъ предводительствомъ швагра Цаліева. Казаки близь Радомысльской церкви долго отбивались отъ поляковъ, но наконецъ принуждены были ретироваться въ Коростышевъ. Лѣт. Вел. том. III, стр. 132. Вообще въ XVII и XVIII вѣкахъ, Радомысль былъ незначительнымъ мѣстечкомъ принадлежавшимъ къ имѣніямъ Кіевскихъ митрополитовъ. Значеніе Радомысля увеличилось съ 1746 года, когда онъ здѣлался резиденціею уніатскихъ Кіевскихъ митрополитовъ, которые пользуясь покровительствомъ Польскаго правительства, не могли никогда добиться чести жить въ Кіевѣ, потому что онъ твердо держался единенія съ православно, а не папско-католическою церковію; при митрополитахъ въ Радомыслѣ была и консисторія. По упраздненіи уніатской Кіевской митрополіи въ 1795 году, Радомысль поступилъ въ казенное вѣдомство, а при учрежденіи губерній въ 1707 году вошелъ въ составъ уѣздныхъ городовъ. Въ 1797 году во вновь образованномъ городѣ было: мѣщанъ мужеска пола христіанъ 405, евреевъ 1424. Въ настоящее время (въ 1861 году) мѣщанъ съ купцами въ Радомыслѣ мужеска пола: христіанъ православныхъ 567, евреевъ 1475. Женскаго пола слѣдуетъ считать столько же. Сверхъ того въ городѣ живутъ разнаго званія люди, какъ-то: дворяне и чиновники. Такимъ образомъ общее населеніе города простирается до 4757 лицъ обоего пола безъ инвалидной и этапной командъ, въ томъ числѣ: православныхъ 1513, римскихъ католиковъ 436, евреевъ 2808. Земли городу принадлежитъ 2545 десятинъ, большею частію песчаной и поросшей лѣсомъ. Домовъ въ городѣ 570, изъ коихъ только 5 каменныхъ. Доходовъ городъ имѣетъ до 3000 рублей. Въ торговомъ отношеніи Радомысль неимѣетъ особенныхъ выгодъ. Въ окрестностяхъ его земля скудна, фабрикъ нѣтъ, лѣсовъ годныхъ на постройку мало; да лѣсъ и немогъ бы быть сплавляемъ изъ Радомысля по рѣкѣ, по причинѣ низкой воды и множества камней, находящихся въ руслѣ ея. Сплавъ начинается гораздо ниже; въ 35-ти верстахъ отъ города за селомъ Вышевичами. Годовыхъ ярмарокъ 5-ть: 9 и 15-го мая, 6-го августа, 14-го сентября и 6-го декабря. Ярмарки эти маловажны и обороты каждой изъ нихъ простираются лишь до нѣсколькихъ сотъ рублей. Изъ учебныхъ заведеній въ Радомыслѣ находится только уѣздное дворянское училище, которое посѣщается сотнею учениковъ. Гербъ Радомысля изображаетъ рѣку и трехъ голубей ниже спускающихся, намекая на то, что Радомысльскій уѣздъ нынѣшній есть Древлянская земля, упоминаемая въ лѣтописяхъ.
Переклад
Спочатку місто займало інше місце, між річками Микою і Тетеревом, і називалося Микгородом. Цю назву те місце зберігає досі. Про Микгород, або Мичськ, над Тетеревом згадують давні літописи під 1150 роком, з нагоди відступу великого князя київського Ізяслава перед Володимиром Галицьким, який Ізяслав здійснив від річки Уші через Мичськ, Вздвиженськ, Білгород до Києва. При цьому сказано, що переможець Володимир Галицький узяв мичан на щит і зажадав від них викупу сріблом у такій кількості, що вони змушені були віддати срібні прикраси, які носили у вухах і на шиях. У грамоті київського князя Володимира Ольгердовича (княжив з 1387 по 1393 р.) Радомишль згадано під назвою Мицко над Тетеревом із Руднею (див. Сквира). Коли в Микгороді, або Мичську, жителям стало тісно, а розширити його не було змоги, бо околиці були низинні й їх заливали весняні води, тоді, за переказом, що зберігся серед жителів, мичани зібрали раду, або нараду, на якій ухвалили закласти на висотах над річкою нове поселення й назвати його Радомишлем. Зручне розташування нового поселення привабило туди майже всіх жителів, а Микгород, навпаки, мало-помалу перетворився на порожнє городище, на якому нині лишилося кілька будиночків. 1693 року Радомишль тримав бік Палія, тому поляки напали на невеликий козацький загін під проводом швагра Палія. Козаки біля радомишльської церкви довго відбивалися від поляків, але врешті змушені були відступити до Коростишева. Літ. Вел., т. III, с. 132. Загалом у XVII і XVIII століттях Радомишль був незначним містечком, що належало до маєтків київських митрополитів. Значення Радомишля зросло з 1746 року, коли він став резиденцією уніатських київських митрополитів, які, користуючись заступництвом польського уряду, ніколи не могли домогтися честі жити в Києві, бо той твердо тримався єдності з православною, а не папсько-католицькою церквою; за митрополитів у Радомишлі була й консисторія. Після скасування уніатської Київської митрополії 1795 року Радомишль перейшов до казенного відомства, а під час утворення губерній 1707 [мабуть, 1797] року ввійшов до числа повітових міст. 1797 року в новоутвореному місті було міщан чоловічої статі: християн 405, євреїв 1424. Нині (1861 року) міщан разом із купцями в Радомишлі чоловічої статі: християн православних 567, євреїв 1475. Жіночої статі слід вважати стільки ж. Крім того, у місті живуть люди різних станів, як-от дворяни й чиновники. Отже, загальне населення міста сягає 4757 осіб обох статей, не враховуючи інвалідної та етапної команд, у тому числі: православних 1513, римо-католиків 436, євреїв 2808. Місту належить 2545 десятин землі, здебільшого піщаної й порослої лісом. Будинків у місті 570, з них лише 5 кам’яних. Доходів місто має до 3000 рублів. У торговельному відношенні Радомишль не має особливих вигод. В околицях земля бідна, фабрик немає, лісу, придатного на будівництво, мало; та й ліс не можна було б сплавляти з Радомишля річкою через низьку воду й безліч каміння в її руслі. Сплав починається значно нижче: за 35 верст від міста, за селом Вишевичами. Річних ярмарків 5: 9 і 15 травня, 6 серпня, 14 вересня і 6 грудня. Ці ярмарки маловажні, і оборот кожного з них сягає лише кількох сотень рублів. З навчальних закладів у Радомишлі є тільки повітове дворянське училище, яке відвідує сотня учнів. Герб Радомишля зображує річку і трьох голубів, що спускаються вниз, натякаючи на те, що нинішній Радомисльський повіт — це Деревлянська земля, згадувана в літописах.
Оригінал
Въ городѣ только одна церковь приходская и соборная; она деревяная, во имя Святыя Троицы, перестроена изъ давней въ 1851 году; колокольна при ней также деревяная, въ 1856 году перестроенная. Церковный причтъ получаетъ жалованье изъ казны въ размѣрѣ прочихъ уѣздныхъ соборовъ 1), имѣя вспомоществованіе въ содержаніи своемъ и отъ земли, коей принадлежитъ церкви болѣе 60 десятинъ 2).
Переклад
У місті лише одна церква — парафіяльна й соборна; вона дерев’яна, на честь Святої Трійці, перебудована з давньої 1851 року; дзвіниця при ній теж дерев’яна, перебудована 1856 року. Церковний причт одержує платню з казни в такому самому розмірі, як і в інших повітових соборах 1), маючи допомогу на своє утримання й від землі, якої церкві належить понад 60 десятин 2).
Оригінал
Штатъ уѣздныхъ соборовъ по послѣднему положенію для Кіевской епархіи, состоитъ изъ слѣдующихъ лицъ:
Переклад
Штат повітових соборів за останнім положенням для Київської єпархії складається з таких осіб:
Оригінал
| Протоіерей | 1 | съ жалованьемъ | въ годъ | 210 | руб. | |
| Священникъ | 1 | — | —— | — — | 150 | — |
| Діаконъ . . | 1 | — | —— | — — | 90 | — |
| Дьячекъ . . | 1 | — | —— | — — | 60 | — |
| Пономарь . | 1 | — | —— | — — | 46 | — |
| Просфорня | 1 | — | —— | — — | 30 | — |
Переклад
| Протоієрей | 1 | з платнею | на рік | 210 | руб. | |
| Священник | 1 | — | —— | — — | 150 | — |
| Диякон . . | 1 | — | —— | — — | 90 | — |
| Дячок . . | 1 | — | —— | — — | 60 | — |
| Паламар . | 1 | — | —— | — — | 46 | — |
| Проскурниця | 1 | — | —— | — — | 30 | — |
Оригінал
имъ также опредѣляется помѣщеніе въ церковныхъ домахъ, гдѣ они построены при соборахъ; а при достаточныхъ средствахъ и пособіе отопленіемъ. Соборные священнослужители состоятъ при томъ законоучителями въ учебныхъ заведеніяхъ, откуда также получаютъ нѣкоторыя средства содержанія и денежныя оклады.
Переклад
їм також визначається помешкання в церковних будинках, де такі збудовано при соборах, а за достатніх коштів — і допомога на опалення. Соборні священнослужителі при цьому є законовчителями в навчальних закладах, звідки також одержують певні кошти на утримання й грошові оклади.
Оригінал
Такъ какъ Радомысльская Троицкая церковь въ концѣ прошлаго вѣка была каѳедральною греко-унитскихъ митрополитовъ Кіевскихъ: то мы здѣсь приводимъ полное описаніе ея въ томъ видѣ и тѣми словами, какъ оно составлено деканомъ Чернобыльскимъ Рубановичемъ послѣ генеральной визиты или осмотра въ 1783 году произведеннаго, чтобы дать понятіе о степени церковнаго богатства каѳедры унитской митрополичей. «Церковь парохіяльна во имя Пресвятой Троицы въ воеводствѣ Кіевскомъ, повѣтѣ Житомірскомъ, въ имѣніяхъ столовыхъ ясне вельможнаго Іассона Юноши-Скогоржевскаго, митрополита всея Россіи, на горѣ, при рѣкѣ Мыкѣ, въ мѣстѣ отъ застроекъ всякихъ довольно отдаленномъ и безопасномъ стоящая. Она построена въ 1763 году Радомысльскимъ священникомъ Матвеемъ Кривицкимъ на мѣстѣ давнѣйшей церкви, огнемъ истребленной; построена изъ дерева сосноваго, подъ шнуръ оправленнаго о трехъ верхахъ и купо-
Переклад
Оскільки радомишльська Троїцька церква наприкінці минулого століття була кафедральною для греко-уніатських київських митрополитів, ми наводимо тут повний її опис у тому вигляді й тими словами, як його склав чорнобильський декан Рубанович після генеральної візити, або огляду, проведеного 1783 року, щоб дати уявлення про міру церковного багатства уніатської митрополичої кафедри. «Церква парохіяльна на честь Пресвятої Трійці, що стоїть у воєводстві Київському, повіті Житомирському, у столових маєтках ясновельможного Іассона Юноші-Смогоржевського, митрополита всієї Росії, на горі, біля річки Мики, у місці, досить віддаленому від усяких забудов і безпечному. Її збудував 1763 року радомишльський священник Матвій Кривицький на місці давнішої церкви, знищеної вогнем; збудована з соснового дерева, обтесаного під шнур, з трьома верхами й купо-
Оригінал
Мыкгородъ и Рудню въ настоящее время можно считать предмѣстьями города Радомысла, хотя они, принадлежа къ Чудинскому владѣльческому имѣнію, лежатъ внѣ городской черты. Мыкгородъ отдѣляется отъ Радомысля рѣкою Мыкою, а Рудня Тетеревомъ. Въ первомъ селеніи въ настоящее время остается только пять убогихъ хижинъ и 20 обитателей; въ Руднѣ 50 хатъ и 319 жителей обоего пола. Тѣ и другіе причисляются приходомъ къ Радомысльской церкви. Къ этой же церкви причислены еще двѣ деревни Чудинскаго же имѣнія: Лутовка и Папирня. Первая лежитъ на лѣвой сторонѣ Тетерева, на которой расположенъ и самый Радомысль, ниже города въ одной верстѣ; а вторая по лѣвую сторону Мыки въ двухъ верстахъ отъ города. Жителей обоего пола: въ первой 320, а во второй 100. Пріѣзжающій въ первый разъ въ городъ Радомысль обращаетъ первое вниманіе на развалины какой-то большой каменной церкви, въ самомъ центрѣ города, среди убогихъ жилищъ обывателей. На вопросъ вашъ, что это за церковь, жители разскажутъ, что это недостроенная каѳедральная церковь бывшихъ уніатскихъ митрополитовъ, именовавшихъ себя митрополитами Кіевскими и всея Россіи, хотя Кіевъ и вся Россія, имѣя собственныхъ, Богомъ данныхъ пастырей, признавали Радомысльскихъ пастырей обыкновенными человѣческими орудіями польскаго правительства, желавшаго, при посредствѣ ихъ, утвердить въ своихъ Россійскихъ областяхъ начало папизма и полонизма, неудачно положенное краеугольнымъ камнемъ искусственно-политическаго зданія, называвшагося Польшею. Построеніе этой церкви начато около 1780 года, митрополитомъ Іасономъ Юноша-Смогоржевскимъ, который, по смерти своей 1-го октября 1788 года, здѣсь и погребенъ; и оставлено въ 1795 году, когда Радомысльскіе митрополиты должны были отказаться отъ притязаній на именованіе Кіевскими и избрать своимъ мѣсто-пребываніемъ другой 1) городъ.
Переклад
Микгород і Рудню нині можна вважати передмістями міста Радомишля, хоча вони, належачи до чудинського поміщицького маєтку, лежать поза межею міста. Микгород відділяє від Радомишля річка Мика, а Рудню — Тетерів. У першому поселенні нині лишилося тільки п’ять убогих хатин і 20 мешканців; у Рудні 50 хат і 319 жителів обох статей. І ті, й інші приписані парафією до радомишльської церкви. До цієї ж церкви приписано ще два села того ж чудинського маєтку: Лутовку і Папирню. Перше лежить на лівому березі Тетерева, на якому розташований і сам Радомишль, за одну версту нижче міста, а друге — з лівого боку Мики, за дві версти від міста. Жителів обох статей: у першому 320, а в другому 100. Той, хто вперше приїжджає до міста Радомишля, насамперед звертає увагу на руїни якоїсь великої кам’яної церкви в самому центрі міста, серед убогих осель обивателів. На ваше запитання, що це за церква, жителі розкажуть, що це недобудована кафедральна церква колишніх уніатських митрополитів, які іменували себе митрополитами київськими і всієї Росії, хоча Київ і вся Росія, маючи власних, Богом даних пастирів, визнавали радомишльських пастирів звичайними людськими знаряддями польського уряду, що бажав їхнім посередництвом утвердити у своїх російських областях начало папізму й полонізму, невдало покладене наріжним каменем штучно-політичної будівлі, яка звалася Польщею. Будівництво цієї церкви почав близько 1780 року митрополит Іасон Юноша-Смогоржевський, який після своєї смерті 1 жовтня 1788 року тут і похований; покинуто його 1795 року, коли радомишльські митрополити мусили відмовитися від претензій іменуватися київськими й обрати місцем свого перебування інше 1) місто.
Оригінал
лахъ съ тремя желѣзными крестами, покрыта гонтою и досками ошалевана, съ двумя притворами (закристіями). Оконъ большихъ квадратныхъ 4, нѣсколько меньшихъ 9; да сверхъ того за большимъ олтаремъ, а также подъ двумя большими окнами 8 окна круглыхъ; въ куполахъ по 4 небольшихъ квадратныхъ окна. Всѣ окна снабжены желѣзными рѣшетками. Дворей 7 на завѣсахъ желѣзныхъ... полъ въ церкви изъ сосновыхъ досокъ оправленныхъ. Вверху хоры. Амвонъ по лѣвой сторонѣ обитый краснымъ сукномъ. Между олтарями Пресвятой Дѣвы скорбящей (болесной) и святой мученицы Варвары, большой олтарь съ обходомъ *) столярской работы, малёваный, на которомъ образъ пренайсвятѣйшей Троицы. Вся церковь, великій олтарь, а также олтари св. Варвары, св. Онуфрія, благословеннаго Іосафата, освящена въ 1763 году, какъ говорятъ люди и какъ записано подъ крестомъ, который по обычаю рисуется во время самаго освященія, Филиппомъ Володковичемъ, на тотчасъ коадъюторомъ митрополіи. Цимборіумъ (дарохранительница) деревяный столярской работы на большомъ олтарѣ и четырехъ побочныхъ престолахъ, тремя скатертями (тувалнями), а сверху черною цератою (вощенинымъ покрываломъ) покрытыхъ. На олтарѣ Пресвятой Дѣвы антиминсъ, подписанный ясне вельможнымъ Леономъ Шептицкимъ, коадъюторомъ митрополіи всея Россіи. Кромѣ того четыре антиминса для потребы въ случаяхъ обыкновеннаго съѣзда духовенства. Антепедіумъ (передняя часть престола) при большомъ олтарѣ изъ шерстяной матеріи старой, покрытый краснымъ сукномъ. Жертвенникъ въ закристіи (пономаркѣ) и тамъ же для сложенія церковной утвари девять шкафовъ. На всѣхъ олтарахъ кресты, подсвѣчники, свѣчи и другіе принадлежности находятся, а также надлежащая чистота соблюдается.
Переклад
лами з трьома залізними хрестами, вкрита ґонтом і обшальована дошками, з двома притворами (закристіями). Вікон великих квадратних 4, трохи менших 9; та ще за великим олтарем, а також під двома великими вікнами 8 вікон круглих; у куполах по 4 невеликі квадратні вікна. Усі вікна мають залізні ґрати. Дверей 7 на залізних завісах... підлога в церкві з обтесаних соснових дощок. Угорі хори. Амвон з лівого боку, оббитий червоним сукном. Між олтарями Пресвятої Діви Скорботної (болесної) і святої мучениці Варвари — великий олтар з обходом *) столярської роботи, мальований, на якому образ Пренайсвятішої Трійці. Усю церкву, великий олтар, а також олтарі св. Варвари, св. Онуфрія, блаженного Іосафата освятив 1763 року, як кажуть люди і як записано під хрестом, що його за звичаєм малюють під час самого освячення, Филип Володкович, тодішній коад’ютор митрополії. Цимборіум (дарохранильниця) дерев’яний столярської роботи на великому олтарі й чотирьох бічних престолах, покритих трьома скатертинами (тувальнями), а зверху чорною цератою (вощаним покривалом). На олтарі Пресвятої Діви антимінс, підписаний ясновельможним Леоном Шептицьким, коад’ютором митрополії всієї Росії. Крім того, чотири антимінси для потреби на випадок звичайного з’їзду духовенства. Антепедіум (передня частина престолу) при великому олтарі зі старої вовняної матерії, покритий червоним сукном. Жертовник у закристії (паламарні), і там же для зберігання церковного начиння дев’ять шаф. На всіх олтарях є хрести, свічники, свічки й інше приладдя, а також дотримано належної чистоти.
Оригінал
Дзвоница и цментарь.
Переклад
Дзвіниця і цвинтар.
Оригінал
Дзвоница изъ сосноваго дерева въ костки оправленнаго съ кладовою, покрыта досками. Двери одни большіе съ завѣсами и защепкою желѣзными; другіе, въ кладовую, малые. На дзвоницѣ дзвоновъ большихъ и малыхъ 5. Цментарь (погостъ) заборомъ огороженный, требуетъ починки, длины имѣетъ 42 локтя, ширины 36.
Переклад
Дзвіниця з соснового дерева, обтесаного в костки [у брус], з коморою, вкрита дошками. Двері одні великі, із залізними завісами й клямкою; другі, до комори, малі. На дзвіниці дзвонів великих і малих 5. Цвинтар (погост), обгороджений парканом, потребує ремонту, завдовжки має 42 лікті, завширшки 36.
Оригінал
Аппарата (церковныя одежды).
Переклад
Апарати (церковні облачення).
Оригінал
| Аппаратовъ матеріальныхъ (шелковыхъ) на полѣ мѣнёномъ, или гридлиновомъ, въ цвѣты серебренные съ стулами (stułami) и нарукавниками такими же | 2. |
| Далматикъ (стихарей, употребляемыхъ священниками въ латинской церкви), на которыхъ колонны и рукава изъ той же матеріи въ серебренныхъ цвѣтахъ | 2. |
| Ораръ такой же матеріи | 1. |
| Аппаратовъ на днѣ небесскомъ (голубомъ полѣ) матеріальныхъ въ разные цвѣты съ стулами, нарукавниками и малыми воздушками | 2. |
| Аппаратовъ матеріальныхъ на днѣ какъ бы мѣнёномъ, въ разныхъ цвѣтахъ, со стулами, воздушками большими и меньшими, а также съ нарукавниками | 2. |
| Аппаратовъ на днѣ бѣломъ въ разныхъ цвѣтахъ со всѣми принадлежностями, приношенныхъ | 2. |
| Аппаратъ адамашковый (атласный) кармазиновый (синій) старый въ золотые цвѣты съ принадлеж. | 1. |
| Аппаратъ адамашковый желтый съ нарукавниками | 1. |
| Аппаратовъ шаловыхъ (шерстяныхъ) червовыхъ старыхъ съ нарукавниками | 2. |
| —— небесскихъ старыхъ съ нарукавниками | 2. |
| Аппаратовъ адамашковыхъ на днѣ зеленомъ въ бѣлые цвѣты | 2. |
| Аппаратъ шаловый кармазиновый | 1. |
| Аппаратъ на днѣ бѣломъ, матеріи гусья шкура, въ разные цвѣты, со всѣми принадлежностями | 1. |
| Турецкой матеріи на бѣломъ днѣ въ разные густые цвѣты на два аппарата не шитой. | |
| Аппаратовъ манщестровыхъ (плисовыхъ) черныхъ съ принадлежностями | 4. |
| Далматикъ такихъ же съ орарями | 4. |
| Аппаратъ аксамитный (плисовый) черный, отданъ въ Чудинъ | 1. |
| Далматикъ такихъ же | 2. |
| Аппаратъ камлотовый черный съ принадлежностями | 1. |
| Далматикъ на днѣ кармазиновомъ, матеріальныхъ | 2. |
Переклад
| Апаратів матеріальних (шовкових) на полі міньоному, або гридиновому, у срібні квіти, зі стулами (stułami) [епітрахилями] і нарукавниками такими самими | 2. |
| Далматик (стихарів, які вживають священники в латинській церкві), на яких колони й рукави з тієї самої матерії в срібних квітах | 2. |
| Орар з такої самої матерії | 1. |
| Апаратів на дні небеському (блакитному полі) матеріальних у різні квіти, зі стулами, нарукавниками й малими воздушками | 2. |
| Апаратів матеріальних на дні ніби міньоному, у різних квітах, зі стулами, воздушками більшими й меншими, а також із нарукавниками | 2. |
| Апаратів на дні білому в різних квітах з усім приладдям, поношених | 2. |
| Апарат адамашковий (атласний) кармазиновий (синій) старий у золоті квіти з прилад. | 1. |
| Апарат адамашковий жовтий з нарукавниками | 1. |
| Апаратів шалевих (вовняних) червоних старих з нарукавниками | 2. |
| —— небеських старих з нарукавниками | 2. |
| Апаратів адамашкових на дні зеленому в білі квіти | 2. |
| Апарат шалевий кармазиновий | 1. |
| Апарат на дні білому, з матерії «гусяча шкіра», у різні квіти, з усім приладдям | 1. |
| Турецької матерії на білому дні в різні густі квіти на два апарати, не шитої. | |
| Апаратів манщестрових (плисових) чорних із приладдям | 4. |
| Далматик таких самих з орарями | 4. |
| Апарат аксамитний (плисовий) чорний, відданий до Чудина | 1. |
| Далматик таких самих | 2. |
| Апарат камлотовий чорний із приладдям | 1. |
| Далматик на дні кармазиновому, матеріальних | 2. |
Оригінал
Олтаря или престолы въ уніатскихъ церквахъ, въ послѣднее время были вводимы—прислоненные къ стѣнѣ, неимѣвшіе по этому обхода вокругъ.
Переклад
Олтарі, або престоли, в уніатських церквах останнім часом запроваджували прихиленими до стіни, тож вони не мали обходу навколо.
Оригінал
| Такихъ же ораровъ | 2. |
| Далматикъ на днѣ ясно шафировомъ въ цвѣты | 2. |
| Далматикъ на днѣ какъ-бы мѣніовомъ въ цвѣты | 2. |
| Такихъ же ораровъ | 2. |
| Ораровъ на днѣ бѣломъ въ цвѣты | 2. |
| Далматика пестрова и гарусова. | |
| Тувальня (скатертъ напрестольная) китайкова зелена съ цвѣтами по срединѣ шелкомъ вышитыми | 1. |
| Альбъ (подризниковъ) новыхъ олендерскихъ голландскаго полотна съ коронками | 3. |
| Альбъ новыхъ швабскихъ: одна съ компакою (оплечьемъ), широкою китайкою подшитою, а двѣ безъ хоронекъ, всего | 8. |
| Альбъ старыхъ олендерскихъ съ коронками | 2. |
| Альбъ полотна московскаго съ кожиакою; шелкомъ, а мѣстами золотомъ, вышитою | 1. |
| Альбъ изъ простаго полотна и изъ панетокъ (женскихъ покрывалъ) | 8. |
| Камешекъ (малыхъ стихарей) швабскаго полотна новыхъ и старыхъ | 8. |
| Корпораловъ (пелена на подобіе антиминса, на которой поставляется чаша съ патеною) большихъ и малыхъ | 15. |
| Гумераловъ (пелена, возлагаемая священ. на рамена или на голову) швабскихъ | 8. |
| Гумераловъ простыхъ | 5. |
| —— цяметчаныхъ | 12. |
| Пурификаторовъ (полотенецъ) | 20. |
| Ручниковъ (утеральниковъ) | 5. |
| Платковъ простыхъ | 9. |
| Обрусовъ (скатертей) новыхъ и старыхъ, голландскихъ и швабскихъ | 22. |
Переклад
| Таких самих орарів | 2. |
| Далматик на дні ясно-шафіровому в квіти | 2. |
| Далматик на дні ніби міньовому в квіти | 2. |
| Таких самих орарів | 2. |
| Орарів на дні білому в квіти | 2. |
| Далматика петрова й гарусова. | |
| Тувальня (скатертина напрестольна) китайкова зелена, з квітами посередині, вишитими шовком | 1. |
| Альб (підризників) нових олендерських, з голландського полотна, з коронками | 3. |
| Альб нових швабських: одна з компакою (оплеччям), підшитою широкою китайкою, а дві без хоронок, усього | 8. |
| Альб старих олендерських з коронками | 2. |
| Альба з московського полотна з кожиакою, вишитою шовком, а місцями золотом | 1. |
| Альб із простого полотна й з панеток (жіночих покривал) | 8. |
| Камешок (малих стихарів) зі швабського полотна, нових і старих | 8. |
| Корпоралів (пелена на подобу антимінса, на яку ставлять чашу з патеною) великих і малих | 15. |
| Гумералів (пелена, яку священ. кладе на рамена або на голову) швабських | 8. |
| Гумералів простих | 5. |
| —— цяметчаних | 12. |
| Пурифікаторів (рушничків) | 20. |
| Рушників (утиральників) | 5. |
| Хусток простих | 9. |
| Обрусів (скатертин) нових і старих, голландських і швабських | 22. |
Оригінал
Argentaria (церковные сосуды).
Переклад
Argentaria (церковні посудини).
Оригінал
| Подсвѣчниковъ цинковыхъ на большомъ олтарѣ меньшихъ и большихъ 4 пары и одинъ. | |
| Подсвѣчникъ мѣдный | 1. |
| Кадильница мѣдная 1, подносъ циновый 1, подносъ и сосудъ мѣдный выбѣленные. | |
| Крестъ циновый съ распятіемъ | 1. |
| Заслона газовая (ширма) передъ sanctissimum на деревяномъ подножіи точеномъ. | |
| Колокольчиковъ олтарныхъ | 4. |
| Signaturka przy zakrystyi iedna. | |
| Мирницы циновые | 1. |
| Чашъ серебренныхъ старыхъ въ срединѣ вызлащенныхъ | 8. |
| Чаша z kukardą marcypanowo wyzłacana съ пятыною (дискосомъ) | 1. |
| Патынъ старыхъ серебренныхъ позлащенныхъ | 9. |
| Чаша, марципаново позлащенная съ патыною | 1. |
| Чаша большая вся вызлащена. | |
| Ложечка для пріобщенія людей, позолоченная, кромѣ ручки | 1. |
| Пушка (гробница) серебренная для сохраненія святыхъ даровъ, съ изображеніемъ на верху Воскресенія Господня, вся позолоченная. | |
| Пушка другая серебренная, небольшая, для сохраненія святыхъ даровъ для людей латинскаго обряда. Пушка третья сребренная съ ложечкою для ношенія святыхъ даровъ къ больнымъ. | |
| Звѣздъ двѣ сребренныхъ, изъ коихъ одна позлащена. | |
| На образѣ св. Онуфрія табличекъ (привѣсокъ) сребренныхъ | 10. |
| На томъ же образѣ колецъ позлащенныхъ 2, а третье сребренное. | |
| На образѣ пресвятой Дѣвы скорбящей три шнурка каралловъ. | |
| Подсвѣчниковъ деревяныхъ неупотребляемыхъ, точоныхъ | 48. |
| Реликвіаровъ (крестовъ съ мѣстами для мощей) | 4. |
| Заслонокъ шелковыхъ на образахъ 5, платокъ шелковый старый | 1. |
Переклад
| Свічників цинкових на великому олтарі, менших і більших, 4 пари й один. | |
| Свічник мідний | 1. |
| Кадильниця мідна 1, піднос циновий 1, піднос і посудина мідні, вибілені. | |
| Хрест циновий з розп’яттям | 1. |
| Заслона газова (ширма) перед sanctissimum [Пресвятими Дарами] на дерев’яній точеній підставці. | |
| Дзвіночків олтарних | 4. |
| Signaturka przy zakrystyi iedna. [Сигнатурка (дзвіночок) при закристії одна.] | |
| Мирниці цинові | 1. |
| Чаш срібних старих, усередині визолочених | 8. |
| Чаша z kukardą marcypanowo wyzłacana [з кокардою, марципаново визолочена] з пятиною (дискосом) | 1. |
| Патин старих срібних позолочених | 9. |
| Чаша, марципаново позолочена, з патиною | 1. |
| Чаша велика, вся визолочена. | |
| Ложечка для причащання людей, позолочена, крім ручки | 1. |
| Пушка (гробниця) срібна для зберігання Святих Дарів, із зображенням угорі Воскресіння Господнього, вся позолочена. | |
| Пушка друга, срібна, невелика, для зберігання Святих Дарів для людей латинського обряду. Пушка третя, срібна, з ложечкою, для носіння Святих Дарів до хворих. | |
| Звіздиць дві срібні, з яких одна позолочена. | |
| На образі св. Онуфрія табличок (привісок) срібних | 10. |
| На тому самому образі кілець позолочених 2, а третє срібне. | |
| На образі Пресвятої Діви Скорботної три шнурки коралів. | |
| Свічників дерев’яних, невживаних, точених | 48. |
| Реліквіаріїв (хрестів із місцями для мощей) | 4. |
| Заслінок шовкових на образах 5, хустка шовкова стара | 1. |
Оригінал
Платковъ бумажныхъ 2, одинъ изъ нихъ старый на обѣ стороны вышитый серебромъ, платковъ бумажныхъ на образахъ 3; плащаница на полотнѣ малевана. Крестовъ съ распятіями (passii) деревяныхъ на олтаряхъ 3. Образъ процессіональный (употребляемый при крестныхъ ходахъ). Хоругви три, двѣ имѣющіе обшлага изъ сукна голубаго, а третья малиноваго.
Переклад
Хусток бавовняних 2, одна з них стара, з обох боків вишита сріблом; хусток бавовняних на образах 3; плащаниця, мальована на полотні. Хрестів із розп’яттями (passii) дерев’яних на олтарях 3. Образ процесійний (який використовують під час хресних ходів). Корогви три: дві мають обшлаги з блакитного сукна, а третя — з малинового.
Оригінал
Церковныя книги:
Переклад
Церковні книги:
Оригінал
Евангеліе старое, на которомъ съ одной стороны 5 серебреяныхъ табличекъ, а съ другой четыре такихъ же выпуклости. Другое евангеліе писанное. Трифолой старый. Миней 7 томовъ; тріоди постной 4 книги и цвѣтной 2. Большихъ мшаловъ (служебниковъ) 5; малыхъ 4; охтоцкъ великій 1. Часословъ вмѣстѣ съ псалтырью; Ермолой печатный 1. Апостолъ 1. Требникъ 1 Почаевской печати (прочія книги изданія Московскаго и Кіевскаго), а другой печати Уневской. Книга: Община. Три книги послѣдованія на праздники Іосафата и Божее-тѣло. Метрика въ листъ.
Переклад
Євангеліє старе, на якому з одного боку 5 срібних табличок, а з другого — чотири такі самі опуклості. Друге Євангеліє рукописне. Трифолой старий. Міней 7 томів; Тріоді Пісної 4 книги і Квітної 2. Великих мшалів (служебників) 5; малих 4; Октоїх великий 1. Часослов разом із Псалтирем; Ермолой друкований 1. Апостол 1. Требник 1 почаївського друку (інші книги московського й київського видання), а другий — унівського друку. Книга: Община. Три книги послідування на свята Іосафата і Боже Тіло. Метрика в аркуш.
Оригінал
Фундушъ (средства содержанія духовенства).
Переклад
Фундуш (кошти на утримання духовенства).
Оригінал
Никакого фундуша церковь на письмѣ неимѣетъ. Впрочемъ по давнему пользованію, слѣдующія земли и поля принадлежатъ ей: 1) при церкви земля, на которой находятся церковныя постройки (плебанія) съ вишневымъ садомъ и огородомъ, довольно выгодная. 2) Большой огородъ надъ рѣкою Мыкою, на которомъ клуня, изба съ кухнею и чистою комнатою, амбарчикъ, хлѣвъ и небольшая конюшня. 3) Огородъ при дорогѣ въ Потіевку за городомъ, на два дня оранья, на которомъ давно стояла клуня. 4) Поля: въ первую руку на 15 дней оранья *), начинается съ востока при устьѣ рѣчки Черезы въ Мыку, кончается рвомъ при межѣ Якова Чуба; къ сѣверу дорожка, а отъ полудня рѣка Мыка ограничиваютъ это поле. При этомъ же полѣ по берегу сѣнокоса на 20 косарей. Кромѣ того въ этой же смѣнѣ на другомъ мѣстѣ поля на 3 дня оранья. Въ другую руку поля способнаго къ паханью также на 15 дней. Оно начинается съ запада отъ рѣчки Черезы, тянется подъ этой рѣчкою до долины, отъ которой идя въ верхъ, встрѣчается съ межами Коренковъ и Акима Самуйленка и кончится на востокѣ подъ лѣсомъ при дорогѣ до Вырхоока идущей. Сѣнокоса по берегу той же Черезы будетъ на 2 косаря. Въ третью руку поля по ту сторону Лутовки на 5 дней оранья, да въ урочищѣ Ясны называемомъ столько же. 5) Сѣнокосъ въ урочищѣ Княжинъ называемомъ, на 6 косарей. Онъ окруженъ отъ полудня Тетеровомъ, отъ запада и полуночи чернымъ лѣсомъ, а отъ восхода межами Гавріила Граценка и Василія Вознаго. 6) Сѣнокосъ на урочищѣ Лядо названномъ на 12 косарей, при Березскомъ ставкѣ. 7) За деревнею Березцы сѣнокосъ въ урочищѣ Городы называемомъ на 4 косаря. Кромѣ этаго священникъ Радомысльской церкви получаетъ ежегодно дани отъ Чубовъ, которые владѣютъ островомъ, называемымъ: отчизна половска и на немъ имѣютъ борти, полтрета бельця, то есть 23 кварты польскихъ меду. Независимо отъ того ежегодно даютъ дани изъ острововъ: Глуховъ, Коржесъ-боръ и Заполье названныхъ: Михайло Воевода 12½ квартъ. Грицько Довгаленко 13½, Пилипъ Корженко 5, Петръ Корженко 5, Яковъ Волынецъ 5, Иванъ Коноваленко 5, Гавріилъ Граценко 5, Микитенко Павелъ 5 и Семенъ Микитенко 5 квартъ.
Переклад
Жодного фундушу на письмі церква не має. Утім, за давнім користуванням їй належать такі землі й поля: 1) при церкві земля, на якій стоять церковні будівлі (плебанія), з вишневим садом і городом, досить вигідна. 2) Великий город над річкою Микою, на якому клуня, хата з кухнею і чистою кімнатою, комірчина, хлів і невелика стайня. 3) Город при дорозі до Потіївки за містом, на два дні оранки, на якому колись давно стояла клуня. 4) Поля: у першу руку [у першому полі сівозміни] на 15 днів оранки *); починається зі сходу біля гирла річки Черези, що впадає в Мику, закінчується ровом біля межі Якова Чуба; з півночі це поле обмежує доріжка, а з півдня — річка Мика. При цьому ж полі понад берегом сінокосу на 20 косарів. Крім того, у цій же зміні в іншому місці поля на 3 дні оранки. У другу руку поля, придатного до оранки, теж на 15 днів. Воно починається із заходу від річки Черези, тягнеться попід цією річкою до долини, від якої, ідучи вгору, сходиться з межами Коренків і Акима Самуйленка й закінчується на сході під лісом, біля дороги, що йде до Вирхоока. Сінокосу понад берегом тієї ж Черези буде на 2 косарі. У третю руку поля по той бік Лутовки на 5 днів оранки, та в урочищі, що зветься Ясни, стільки ж. 5) Сінокіс в урочищі, що зветься Княжин, на 6 косарів. Його оточують з півдня Тетерів, із заходу й півночі чорний ліс, а зі сходу межі Гавриїла Граценка й Василія Возного. 6) Сінокіс в урочищі, що зветься Лядо, на 12 косарів, біля Березького ставу. 7) За селом Березці сінокіс в урочищі, що зветься Городи, на 4 косарі. Крім цього, священник радомишльської церкви щороку одержує данину від Чубів, які володіють островом, що зветься: отчизна половска, і мають на ньому борті, — полтрета бельця, тобто 23 польські кварти меду. Незалежно від того щороку дають данину з островів, що звуться Глухов, Коржес-бор і Заполля: Михайло Воєвода 12½ кварти. Грицько Довгаленко 13½, Пилип Корженко 5, Петро Корженко 5, Яків Волинець 5, Іван Коноваленко 5, Гавриїл Граценко 5, Микитенко Павло 5 і Семен Микитенко 5 кварт.
Оригінал
Подъ горою между церковію и плебаніею хатка для помѣщенія пономаря. Она построена Грицкомъ, нынѣшнимъ пономаремъ изъ дерева церковнаго. Тамъ же школа (училище) съ чистою комнатою, а чрезъ сѣни гошпиталь. Къ церкви приписаны двѣ каплицы: Николаевская въ Мыкгородѣ (осенняго Николая) и Николаевская въ Чудинѣ (весенняго Николая).
Переклад
Під горою між церквою і плебанією — хатка для житла паламаря. Її збудував Грицько, теперішній паламар, із церковного дерева. Там же школа (училище) з чистою кімнатою, а через сіни — шпиталь. До церкви приписано дві каплиці: Миколаївську в Микгороді (осіннього Миколая) і Миколаївську в Чудині (весняного Миколая).
Оригінал
Братство и казна церковная.
Переклад
Братство і церковна скарбниця.
Оригінал
Провизоры Радомысльскіе (попечители изъ почетныхъ прихожанъ) во время настоящей генеральной визиты, на вѣрность кассѣ церковной приведены въ присягѣ. А именно: стараго братства старшіе браты: Янъ Крижановскій, Грицко Довгаленко:.... Они ситятъ канунъ (дѣлаютъ медъ) три раза въ годъ, то есть: въ день Святой Тройцы и въ день Святителя Николая осенняго и весенняго. Послѣ общета отъ 1778 до 1794 года въ полученіи у вышепоименованныхъ провизоровъ какъ Свято-Троицкой церкви, такъ и Мыкгородской каплицы было 9845 злотыхъ и 17 грошей. Расходовъ 5286 злот. 25 гроша. Остается въ посудѣ 4162 злотыхъ и наличными деньгами 296 злот. 28 грош. Другое братство подъ именемъ сестричекъ, кото-
Переклад
Радомишльські провізори (опікуни з почесних парафіян) під час цієї генеральної візити приведені до присяги на вірність церковній касі. А саме: старого братства старші брати: Ян Крижановський, Грицько Довгаленко:.... Вони ситять канун (роблять мед) три рази на рік, тобто: на день Святої Трійці та на день святителя Миколая осіннього й весняного. Після обрахунку від 1778 до 1794 року в надходженнях у вищезгаданих провізорів як Свято-Троїцької церкви, так і микгородської каплиці було 9845 злотих і 17 грошів. Видатків 5286 злот. 25 грошів. Лишається в посуді 4162 злотих і готівкою 296 злот. 28 грош. Друге братство, під назвою сестричок, кот-
Оригінал
День поля, равно какъ и косарь сѣнокоса, равняется одному моргу; а моргъ заключаетъ въ себѣ 1317 квадратныхъ саженей.
Переклад
День поля, так само як і косар сінокосу, дорівнює одному моргу; а морг містить 1317 квадратних сажнів.
Оригінал
раго старшіе провизоры Иванъ Маладика, Андрей Коваль..... имѣетъ наличныхъ денегъ 168 злот. 20 грош. Ситятъ канунъ разъ въ годъ, на Рождество Господне. Третье братство малой Рачи, провизоры котораго Романъ Гальченко, Гаврыло Кириленко..., отъ 1779 до 1768 года имѣютъ въ посудѣ (na remanęcie) 204 злотыхъ 15 грошей и наличныхъ денегъ 105 злотыхъ 20 грошей. Ситятъ канунъ разъ въ годъ въ день святаго Іоанна предъ Николаемъ.
Переклад
рого старші провізори Іван Маладика, Андрій Коваль....., має готівкою 168 злот. 20 грош. Ситять канун раз на рік, на Різдво Господнє. Третє братство малої Рачі, провізори якого Роман Гальченко, Гаврило Кириленко..., від 1779 до 1768 року мають у посуді (na remanęcie) [на залишку] 204 злотих 15 грошів і готівкою 105 злотих 20 грошів. Ситять канун раз на рік, на день святого Іоанна перед Миколаєм.
Оригінал
Decretum reformationis. (Рѣшеніе визитатора объ исправленіяхъ). По случаю нынѣшней генеральной визиты, мною нижеподписавшимся отъ архипастыря назначеннымъ визитаторомъ здѣланной, когда послѣ секретнаго распроса присяжныхъ свидѣтелей, равно какъ и изъ очевидныхъ доказательствъ достаточно оказалось, что превелебный священникъ Петръ Шалупьскій, настоятель Радомысльской церкви, судія—суррогатъ митрополіи Кіевскія, завѣдывающій этою церковію шесть лѣтъ и управляющій, столько приложилъ старанія, внимательной любви и предусмотрительности, что устроилъ внутренній церковный порядокъ, умножилъ ризы, стихари, альбы и другіе потребности къ совершенію таинствъ, самую церковь украсилъ; реестры приходовъ и расходовъ церковныхъ, равно какъ долги, на людахъ находившіеся съ 1778 года нѣкоторые пособиралъ, другіе внесъ въ реестры и часто ихъ переписалъ; приходы и расходы сообразно съ дѣйствительностію показалъ; поэтому мы признаемъ такую тщательность, предусмотрительность и заботливое стараніе о благолѣпіи церкви примѣрными и достойными подражанія и надѣемся, что онъ непрестанно продолжитъ свои попеченія. Неменѣе того ктитору и обществу мы приказываемъ тщательно стараться огородить погостъ церковный, на коемъ почиваютъ тѣла въ бозѣ почившихъ христіанъ, колокольню покрыть, церковь предохранить отъ обветшанія чрезъ затеканіе дождевой воды; на каковый конецъ вмѣняется въ обязанность общества, собрать съ каждой души по 6 грошей, исключая больныхъ и отсутствующихъ. Приказываю также, чтобы долги отъ продажи меду каждый шинковавшій медомъ собралъ какъ найскорѣе, а съ этихъ поръ, чтобы запрещено было шинкарямъ отпускать медъ въ долгъ. Всѣхъ же прихожанъ Радомысльской церкви я обовязалъ, чтобы они неотмѣнно давали священнику установленную съ давнихъ часовъ ровощину. А именно: священнику каждый содержащій грунтъ (земли) по корцу жита, а огородники по одному злотому; и сверхъ того первые дьяку по одному злотому, а другіе осенью по ползлотаго; а также старались, по примѣру другихъ набожныхъ прихожанъ, объ исходатайствованіи у кого слѣдуетъ позволенія построить братскую избу и при ней погребъ (для сохраненія медовъ) Х. А. Рубановичъ, деканъ Чернобыльскій. визитаторъ генеральный деканата Радомысльскаго. 16-го ноября 1783 года». См. въ актахъ бывшей Радомысльской консисторіи, въ архивѣ Кіевской консисторіи.
Переклад
Decretum reformationis. (Рішення візитатора про виправлення). З нагоди нинішньої генеральної візити, яку провів я, нижчепідписаний, призначений від архипастиря візитатор, коли після таємного розпиту присяжних свідків, так само як і з очевидних доказів, достатньо з’ясувалося, що превелебний священник Петро Шалупський, настоятель радомишльської церкви, суддя-сурогат Київської митрополії, який завідує цією церквою й управляє нею шість років, доклав стільки старання, уважної любові й передбачливості, що впорядкував внутрішній церковний лад, примножив ризи, стихарі, альби й інші потреби для звершення таїнств, саму церкву прикрасив; реєстри церковних прибутків і видатків, так само як борги, що були за людьми з 1778 року, частину позбирав, інші вніс до реєстрів і часто їх переписував; прибутки й видатки показав згідно з дійсністю; тому ми визнаємо таку старанність, передбачливість і дбайливу турботу про благоліпність церкви зразковими й гідними наслідування та сподіваємося, що він невпинно продовжуватиме свої піклування. Не менше того ктиторові й громаді ми наказуємо старанно подбати, щоб обгородити церковний погост, на якому спочивають тіла в Бозі спочилих християн, дзвіницю покрити, церкву вберегти від занепаду через затікання дощової води; для цього громаді ставиться в обов’язок зібрати з кожної душі по 6 грошів, крім хворих і відсутніх. Наказую також, щоб борги від продажу меду кожен, хто шинкував медом, зібрав якнайшвидше, а відтепер щоб шинкарям було заборонено відпускати мед у борг. Усіх же парафіян радомишльської церкви я зобов’язав, щоб вони неодмінно давали священникові встановлену з давніх часів ровощину. А саме: священникові кожен, хто тримає ґрунт (землю), — по корцю жита, а городники — по одному злотому; і понад те перші дякові — по одному злотому, а другі восени — по півзлотого; а також щоб подбали, за прикладом інших побожних парафіян, виклопотати в кого слід дозвіл збудувати братську хату й при ній погріб (для зберігання медів). Х. А. Рубанович, декан чорнобильський, візитатор генеральний радомишльського деканату. 16 листопада 1783 року». Див. в актах колишньої радомишльської консисторії, в архіві Київської консисторії.
Оригінал
Послѣдній митрополитъ О. Ростоцкій умеръ въ Петербургѣ.
Переклад
Останній митрополит О. Ростоцький помер у Петербурзі.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 90 верст ≈ 96 км; 2545 десятин ≈ 2780 га; 35 верст ≈ 37,3 км; 60 десятин ≈ 65,5 га. Перерахунок наш.
Назва. «Радомысль» — Радомишль. Тепер — місто Радомишль Житомирської області (до 1946 р. — Радомисль).
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «РАДОМЫСЛЬСКІЙ УѢЗДЪ»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 108–113. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/radomyshl/