Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ПИРОГОВЪ село въ 4-хъ верстахъ отъ Хотова между крутыми горами, омываемыми двумя ручьями, изъ коихъ одинъ течетъ изъ села Хотова, а другой изъ Ѳеофанскаго хутора. Оба ручья на Днѣпровскомъ лугу соединясь, впадаютъ въ рѣку Вету. Жителей обоего пола 307. Мы имѣемъ причины полагать, что Пироговъ принадлежитъ къ древнѣйшимъ селеніямъ въ окрестностяхъ Кіева. Въ Ипатьевскомъ спискѣ Несторовой лѣтописи подъ 1132 годомъ здѣлана замѣтка «заложена бысть церковь камянна—святая Богородица, рекомая пирогоща». Въ Ермольевскомъ же спискѣ противъ этаго мѣста объяснено на полѣ: «въ Пироговѣ». (См. Полн. Соб. Рус. лѣт. том. 2, стр. 12). Далѣе сказано, что церковь эта окончена чрезъ 4 года. Хотя Ермолаевскій списокъ не принадлежитъ къ древнѣйшимъ, по крайнѣй мѣрѣ его объясненіе утверждаетъ существованіе Пирогова во время его веденія. Пироговъ ничемъ не примѣчателенъ, развѣ только тѣмъ, что онъ первое село на югъ отъ Кіева, и что извѣстныя пустыни Лаврскія Голосіевская и Китаевская находятся въ недалекомъ отъ него разстояніи. Въ недавнее время въ Пироговѣ было два кирпичныхъ завода, доставлявшихъ свои издѣлія для продажи въ Кіевъ, но по трудности сообщенія съ городомъ, увеличиваемаго гористостію дороги, оба нынѣ закрыты. Жители занимаются съ успѣхомъ огородничествомъ и отчасти садоводствомъ. До поступленія монастырскихъ имѣній въ казну, Пироговъ принадлежалъ Лаврѣ.
Переклад
ПИРОГІВ, село за 4 версти від Хотова, між крутими горами, які омивають два струмки: один із них тече із села Хотова, а другий — з феофанського хутора. Обидва струмки, з’єднавшись на дніпровському лузі, впадають у річку Вету. Жителів обох статей 307. Ми маємо підстави вважати, що Пирогів належить до найдавніших поселень в околицях Києва. В Іпатіївському списку Несторового літопису під 1132 роком зроблено замітку: «заложена бысть церковь камянна—святая Богородица, рекомая пирогоща» [закладено кам’яну церкву святої Богородиці, звану Пирогощею]. А в Єрмолаївському списку навпроти цього місця на полі пояснено: «въ Пироговѣ» [у Пирогові]. (Див. «Полн. Соб. Рус. лѣт.», т. 2, с. 12). Далі сказано, що цю церкву закінчено через 4 роки. Хоча Єрмолаївський список і не належить до найдавніших, принаймні його пояснення засвідчує існування Пирогова в той час, коли цей список укладали. Пирогів нічим не примітний, хіба що тим, що він — перше село на південь від Києва і що відомі лаврські пустині, Голосіївська й Китаївська, розташовані неподалік від нього. Донедавна в Пирогові було два цегельні заводи, що постачали свої вироби на продаж до Києва, але через важке сполучення з містом, яке ще ускладнює гориста дорога, обидва нині закриті. Жителі з успіхом займаються городництвом і почасти садівництвом. До переходу монастирських маєтків у казну Пирогів належав Лаврі.
Оригінал
Церковь Воздвиженская каменная, построена въ 1826 году титулярнымъ совѣтникомъ Григоріемъ Зуевичемъ, имѣвшимъ въ Пироговѣ кирпичный заводъ, при содѣйствіи приходскаго священника Петра Павловскаго. Предшествовавшая церковь была деревянная и находилась на возвышенности, гдѣ теперь сельское кладбище. О времени построенія ея не собрано свѣдѣній. По штатамъ Пироговская церковь причислена къ 7-му кассу; земли имѣетъ 48 десятинъ.
Переклад
Церква Воздвиженська, кам’яна, збудована 1826 року титулярним радником Григорієм Зуєвичем, який мав у Пирогові цегельний завод, за сприяння парафіяльного священника Петра Павловського. Попередня церква була дерев’яна і стояла на підвищенні, де тепер сільський цвинтар. Відомостей про час її будівництва не зібрано. За штатами пирогівська церква належить до 7-го класу; землі має 48 десятин.
Оригінал
Кромѣ села Пирогова приходъ ея состоитъ изъ слѣдующихъ мѣстностей:
Переклад
Крім села Пирогова, її парафія складається з таких місцевостей:
Оригінал
а) Штатные служители Лавры, проживающіе въ пустыняхъ Голосіевской и Китаевской. Число ихъ обоего пола простирается до 103 о. п.
Переклад
а) Штатні служителі Лаври, які проживають у Голосіївській і Китаївській пустинях. Їх налічується до 103 обох статей.
Оригінал
б) Штатные служители Кіево-Братскаго монастыря, проживающіе въ хуторѣ именуемомъ Володарка. Число ихъ 23. Володарка на мѣстѣ древняго Гнилецкаго монастыря.
Переклад
б) Штатні служителі Києво-Братського монастиря, які проживають на хуторі, що зветься Володарка. Їх 23. Володарка — на місці давнього Гнилецького монастиря.
Оригінал
в) Борзаковщина—хуторъ близь Пирогова съ 53 десятинами земли и 36 крестьянъ, къ нему приписанныхъ и 2 шинковъ, что составляетъ нынѣ отдѣльную вотчинную собственность дворянина Зелинскаго. Хуторъ этотъ съ 1703 года находился, по пожалованію Лавры, во владѣніи бывшаго писаря лаврскаго, а потомъ священника Кіево-Печерской св. Ѳеодосія церкви, Василія Борзака. Потомъ переходя изъ рукъ въ руки его наслѣдникамъ, достался по уступочной записи въ 1798 году коллежскому секретарю Льву Борзаковскому, который въ 1817 году продалъ оный дворянину Зелинскому. Въ послѣдствіи продажа эта утверждена указомъ Правительствующаго Сената, когда со стороны казеннаго вѣдомства возникли было требованія о возвратѣ этаго хутора въ казну. Въ Борзиковщинѣ при покойномъ владѣльцѣ устроено было нѣсколько заводовъ, нынѣ закрытыхъ.
Переклад
в) Борзаковщина — хутір поблизу Пирогова з 53 десятинами землі, 36 приписаними до нього селянами і 2 шинками, що становить нині окрему вотчинну власність дворянина Зелінського. Цей хутір із 1703 року, за пожалуванням Лаври, був у володінні колишнього лаврського писаря, а згодом священника Києво-Печерської церкви св. Феодосія, Василя Борзака. Потім, переходячи з рук у руки до його спадкоємців, він за записом про поступку 1798 року дістався колезькому секретареві Левові Борзаковському, який 1817 року продав його дворянинові Зелінському. Згодом цей продаж затверджено указом Урядового сенату, коли з боку казенного відомства постали були вимоги повернути цей хутір у казну. У Борзаковщині за покійного власника було влаштовано кілька заводів, нині закритих.
Оригінал
г) Литовская Вета деревня при впаденіи рѣчки Веты въ протокъ Днѣпра, называемый Коникъ, въ 1 верстѣ отъ Пирогова. Жителей обоего пола: православныхъ 402; евреевъ 28; чрезъ Вету проходитъ луговая дорога на Триполье чрезъ боръ.
Переклад
г) Литовська Вета, село при впадінні річки Вети в протоку Дніпра, що зветься Коник, за 1 версту від Пирогова. Жителів обох статей: православних 402; євреїв 28; через Вету проходить лугова дорога на Трипілля через бір.
Оригінал
д) Мышеловка въ 3-хъ верстахъ отъ Пирогова по берегу Днѣпра подгородняя деревня. Жителей въ ней разныхъ сословій: православныхъ 350, римскихъ католиковъ 42, раскольниковъ 25, евреевъ 30. По возвышенностямъ лѣсистымъ надъ Мышеловкою находятся пустыни Китаевская и Голосѣевская, а по надъ рѣкою тянутся кирпичные заводы, принадлежащіе Кіевскому приказу общественнаго призрѣнія, Выдубицкому монастырю и частнымъ лицамъ. Въ заводахъ этихъ, особенно въ лѣтнее время скопляется значительное число рабочихъ.
Переклад
д) Мишоловка, приміське село за 3 версти від Пирогова, на березі Дніпра. Жителів у ньому різних станів: православних 350, римських католиків 42, розкольників 25, євреїв 30. На лісистих підвищеннях над Мишоловкою розташовані Китаївська й Голосіївська пустині, а понад річкою тягнуться цегельні заводи, що належать Київському приказу громадської опіки, Видубицькому монастирю та приватним особам. На цих заводах, особливо влітку, збирається чимало робітників.
Оригінал
е) Корчевата—другое предмѣстье Кіева по надъ рѣчкою Лыбедью близь впаденія ея въ Днѣпръ. Жителей здѣсь обоего пола, не считая военныхъ въ саперной слободкѣ, будетъ до 500 душъ разныхъ исповѣданій и званій.
Переклад
е) Корчевата — ще одне передмістя Києва, понад річкою Либіддю, поблизу її впадіння в Дніпро. Жителів тут обох статей, не рахуючи військових у саперній слобідці, буде до 500 душ різних віросповідань і станів.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 48 десятин ≈ 52,4 га; 53 десятини ≈ 57,9 га; 1 верста ≈ 1,1 км; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Пироговъ» — Пирогів. Тепер — місцевість Пирогів у південній частині Києва.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «КІЕВСКІЙ УѢЗДЪ»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 31–32. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/pyrohiv/