Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЛѢСНИКИ село въ 5-ти верстахъ отъ Пирогова въ живописномъ мѣстоположеніи среди горъ и садовъ, прежде также принадлежало Лаврѣ. Жителей обоего пола: православныхъ 425, евреевъ 5. Объ Лѣсникахъ упоминается въ патерикѣ печерскомъ. Въ то время село причислялось къ лаврскимъ имѣніямъ. Близь селенія находится Ѳеодосіева пещера, гдѣ былъ монастырь Глинецкій, или Гнилецкій. Шагахъ во ста отъ этой пещеры дѣйствительно найдены въ землѣ остатки церковнаго каменнаго зданія. Окрестные жители называютъ это мѣсто церковищемъ и говорятъ, по преданію, что здѣсь когда-то былъ монастырь. На семъ преданіи и на сохранившемся названіи урочища Гнилеччина, основалось въ 1840 году предположеніе, что это церковище есть остатокъ Гнилецкаго монастыря. Первое упоминаніе о монастырѣ семъ встрѣчается въ грамотѣ митрополита Іосифа Солтана 1504 года 5 іюня. Изъ этой грамоты и нѣкоторыхъ другихъ актовъ и соображеній открывается, что монастырь Гнилецкій былъ построенъ и существовалъ еще въ древнее время, что въ немъ была каменная церковь во имя Пречистой Богоматери, коея развалины оставались еще въ XVII вѣкѣ и что онъ былъ разоренъ непріятелями св. креста, т. е. татарами. По справедливости можно предполагать, что по разореніи обители татарами уединенная пещера Ѳеодосіева служила убѣжищемъ для иноковъ разоренной обители Гнилецкой. По опустошеніи монастыря Гнилецкая земля съ принадлежащими къ ней урочищами: Куликовымъ, Калиновщиною и Калнымъ лугомъ, всего пространствомъ на милю вокругъ, причислена была къ владѣніямъ митрополита Кіевскаго. Съ 1504 года, по грамотѣ митрополита Іосифа Солтана, сталъ владѣть этою землею Выдубецкій монастырь. Въ самомъ началѣ XVII вѣка княгиня Анна Корецкая, урожденная Ходкевичева, владѣвшая тогда мѣстечкомъ Лѣсниками, присвоила себѣ всю Гнилеччину. За это въ 1602 году вступился Выдубецкій игуменъ и началъ тяжбу съ княгинею. Тяжбу эту продолжалъ митрополитъ Вельяминъ Руцкій, когда Выдубецкій монастырь переданъ былъ уніатамъ. Но Корецкая, не смотря на всѣ декреты и выѣзды Кіевскаго суда, въ продолженіе 25 лѣтъ до самой смерти сьоей недопускала уніатовъ пользоваться Гнилецкими добрами. Неранѣе какъ въ сороковыхъ годахъ того столѣтія, въ митрополитство Петра Могилы, Выдубецкій монастырь вступилъ по прежнему въ обладаніе землею Гнилецкою, а гетманъ Петръ Дорошенко особымъ универсаломъ въ 1670 году придалъ къ монастырскому владѣнію и село Лѣсники, въ которомъ прежде жила княгиня Корецкая и имѣла тамъ свой замочокъ, владѣя кромѣ Лѣсникъ и селомъ Худосовкою. Выдубецкій монастырь владѣлъ Лѣсниками и Гнилеччиною до самаго отобранія отъ монастырей недвижимыхъ имѣній. Въ 1833 году Гнилеччина отмежована Братскому монастырю.
Переклад
ЛІСНИКИ, село за 5 верст від Пирогова, в мальовничій місцевості серед гір і садів, раніше теж належало Лаврі. Жителів обох статей: православних 425, євреїв 5. Про Лісники згадано в Печерському патерику. Тоді село належало до лаврських маєтків. Поблизу поселення є Феодосієва печера, де був монастир Глинецький, або Гнилецький. Кроків за сто від цієї печери справді знайдено в землі рештки кам’яної церковної будівлі. Навколишні жителі називають це місце церковищем і, за переказом, кажуть, що тут колись був монастир. На підставі цього переказу й назви урочища Гнилеччина, що збереглася, 1840 року виникло припущення, що це церковище — рештки Гнилецького монастиря. Перша згадка про цей монастир трапляється в грамоті митрополита Йосифа Солтана від 5 червня 1504 року. З цієї грамоти та деяких інших актів і міркувань з’ясовується, що Гнилецький монастир був збудований і існував ще в давнину, що в ньому була кам’яна церква на честь Пречистої Богоматері, руїни якої залишалися ще в XVII столітті, і що його розорили вороги св. хреста, тобто татари. Можна слушно припускати, що після розорення обителі татарами відлюдна Феодосієва печера служила притулком для ченців розореної Гнилецької обителі. Після спустошення монастиря гнилецьку землю з належними до неї урочищами: Куликовим, Калиновщиною і Калним лугом, — загалом простором на милю довкола, було приєднано до володінь київського митрополита. З 1504 року, за грамотою митрополита Йосифа Солтана, цією землею почав володіти Видубецький монастир. На самому початку XVII століття княгиня Анна Корецька, уроджена Ходкевичівна, яка тоді володіла містечком Лісниками, привласнила собі всю Гнилеччину. За це 1602 року заступився видубецький ігумен і почав тяжбу з княгинею. Цю тяжбу продовжував митрополит Вельямин Рутський, коли Видубецький монастир передали уніатам. Але Корецька, попри всі декрети й виїзди київського суду, протягом 25 років, до самої своєї смерті, не допускала уніатів користуватися гнилецькими маєтностями. Не раніше як у сорокових роках того століття, за митрополитства Петра Могили, Видубецький монастир, як і колись, заволодів гнилецькою землею, а гетьман Петро Дорошенко окремим універсалом 1670 року додав до монастирських володінь і село Лісники, в якому раніше жила княгиня Корецька й мала там свій замочок, володіючи, крім Лісників, ще й селом Худосовкою. Видубецький монастир володів Лісниками й Гнилеччиною аж до відібрання в монастирів нерухомих маєтків. 1833 року Гнилеччину відмежовано Братському монастиреві.
Оригінал
Церковь нынѣ въ Лѣсникахъ Преображенская деревянная, 7-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію; построена въ 1859 году на счетъ казны. Предшествовавшая церковь была также деревянная и существовала болѣе 100 лѣтъ.
Переклад
Нинішня церква в Лісниках — Преображенська, дерев’яна, 7-го класу; землі має указну пропорцію; збудована 1859 року коштом казни. Попередня церква була теж дерев’яна й існувала понад 100 років.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Лѣсники» — Лісники.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «КІЕВСКІЙ УѢЗДЪ»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 32–33. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/lisnyky/