Пилиповичі у Похилевича (1864)

Переклад

ПИЛИПОВИЧІ, село за 8 верст від с. Микуличів, на правому березі річки Здвижу, навпроти містечка Бородянки. Через село тече струмок Бучки, або Букшин, що за 1 версту впадає в Здвиж. Жителів обох статей: православних 623, римо-католиків 19, євреїв 19. Землі довкола села дуже піщані й низинні; лісу вдосталь, але будівельні дерева в ньому вирубано й продано, бо жителі не вміють знайти інших засобів до прожитку, крім нерозважливого продажу лісу. Решту дров’яних лісів так само мало-помалу винищують.

Переклад

Церква Дмитрівська, дерев’яна, 7-го класу; землі має 38 десятин; збудована 1779 року. До неї приписано хутори:

Переклад

Пороскотень за 5 верст на південь від Пилиповичів, з невеликим ставом, водяним млином при ньому й гуральнею, що належить до фасовського маєтку. На хуторі, оточеному лісами, лише 4 двори; але взимку при гуральні живе до 25 людей, яких присилає економія.

Переклад

и сами нова̨ церкіев выставили в Микуличах, а звлаща пр̄и теразнѣйших инкурсіях хлѣба не мамы чим ксендза спомагат̄ь. Зваживши слушне претензіе и убогство его, а убогство громады Микулицкіей и Мироцкіей, щуплость парохіан, стосуіа̨ц сіе̨ до права и наданіа вел. ксендза Бенѣцкіего, за субботній вымѣр наказуемы и на вѣчны часы утвердзамы, абы арендар̄ь Мироцкій рочне выплацал велебнему ксендзу Микулицкіего о св. Михаилѣ Русским (8 листопада) злот. поль. 25; а друге злот. поль. 25, 1 березня V. S. На цо квит кс. парох и сукцессорове его дават̄ь бендо повинны. Осып зась належонцый: кто́ры поля тр̄имаіа̨ и зарабяіа̨, ти повинни отдават̄ь осыпу по тр̄и мѣрки, чили-то жита, чили-то гречки, чили ячменя. Взгленд зась повинен быт̄ь К. пароха, кторему господарови уродзиле̨ збожа. Ежели бы зась кторы господарове увест̄ь сіе̨, жебы одрабяли робота̨ якой потр̄еба бендзѣ К. парохови чили в косьбѣ, чили в жнивѣ, в чем люд̵и не повинни сіе̨ одмагат̄ь, поневаж велебный ксендз парох Бога проси... Тытарове зась церкевни повинни чинит̄ь в рок калькуляціа̨ два разы: раз в Филиповке̨ вступивши, другій раз спостивши велькіего посту тыдзень, так канунных пѣнендзы, яко пр̄иходов и расходов до скринки. Вѣнц скринка повинна быть з двома замками: еден у К. пароха, а другій у тытора; и реэстр писать пр̄иходу и расходу; длуги цо сіе̨ маіа̨ позыскиват̄ь serio пр̄иказуемы, на оздобы церкви. Тыторове длужей не повинни быть, як два роки: еден старшій, другій младшій. Вино повинно быть куповане з громады, люб велебнему ксендзу дат̄ь рубли два на вино и ладан. Громада зась повинна д̵ѣт̄и свое посылат̄ь рано и вечер до Бакаляра, абы ся учили пацѣр̄а. Жебы з кторей халупы не хтѣли ход̵ит̄ь д̵ѣт̄и: теды ксендз повинен таких д̵ѣт̄и укарат̄ь; не умѣіотным пацѣр̄а шлюбов не дават̄ь serio приказуемы. Цментар̄ь не охибне повинни огрод̵ит̄ь, яко Микулицке церкіев стара̨ пр̄евозит̄ь до Мироцка̨; до пр̄евозеніа маіа̨ дапомодт̄ь Пилиповска, Лубьянска, Рубежовска, Бабинска громада, в чем мельницы вшисцы (як механіки) в тым ключу до постановеніа помоцы повинни, и панове губернаторове допильноват̄ь повинни. Для лѣпшей вѣры вѣчными часы ренка̨ сіе̨ власна подписуіе̨ Felician Wołodkowicz Arcybiskup M. C. R.». […і самі нову церкву поставили в Микуличах, а надто за теперішніх вторгнень не маємо хліба, щоб підтримувати ксьондза. Зваживши слушні претензії та убогість його, а також убогість громад микулицької й мироцької, нечисленність парафіян, відповідно до права й надання велебного ксьондза Беніцького, замість суботнього побору наказуємо й на вічні часи затверджуємо, щоб мироцький орендар щороку виплачував велебному микулицькому ксьондзові на руського святого Михайла (8 листопада) 25 польських злотих, а другі 25 польських злотих — 1 березня за старим стилем. На що ксьондз парох і його наступники повинні будуть давати розписку. Щодо належного осипу: хто тримає й обробляє поля, ті повинні віддавати осипу по три мірки — чи то жита, чи то гречки, чи ячменю. А зважати ксьондз парох має на те, якому господареві вродило збіжжя. Якщо ж деякі господарі схочуть відробляти роботою, якої потребуватиме ксьондз парох, — чи то на косовиці, чи то на жнивах, — у цьому люди не повинні відмовлятися, бо велебний ксьондз парох Бога просить… А церковні титарі повинні робити обрахунок двічі на рік: раз — на початку Пилипівки, удруге — відпостивши тиждень Великого посту, як канунних грошей, так і прибутків та видатків до скриньки. Тож скринька повинна мати два замки: один — у ксьондза пароха, а другий — у титаря; і писати реєстр прибутків і видатків; борги, які належить стягнути, — суворо наказуємо — на оздоби церкви. Титарями довше ніж два роки не бути: один старший, другий молодший. Вино має купувати громада, або дати велебному ксьондзові два рублі на вино й ладан. А громада повинна посилати своїх дітей уранці й увечері до бакаляра, щоб училися молитви. Якщо ж з якоїсь хати діти не схочуть ходити, тоді ксьондз повинен таких дітей покарати; тим, хто не вміє молитви, шлюбів не давати — суворо наказуємо. Цвинтар неодмінно повинні обгородити, а також перевезти стару микулицьку церкву до Мироцького; у перевезенні мають допомогти пилиповська, луб’янська, рубежівська, бабинська громади, у чому всі мельники (як механіки) в цьому ключі повинні надати допомогу, а пани губернатори повинні допильнувати. Для більшої віри на вічні часи власною рукою підписую. Феліціан Володкович, архієпископ, M. C. R.]

Переклад

Бабка за 1 версту від Пороскотеня, теж серед лісу. Тут лише корчма, млин при ставу й невелика хата. Бабку з 600 десятинами лісу, що раніше належала до фасовського маєтку, 1850 року купив за 12000 рублів сріблом поміщик Єремеєв. У цьому ж лісі є урочище Шабельна з корчмою. Повз Шабельну й Бабку йде значна дорога з Михайлівки-Рубежівки на Нову Греблю. Поблизу Бабки є давні недосліджені кургани.