Михайлівка-Рубежівка у Похилевича (1864)

Переклад

РУБЕЖІВКА [нині Михайлівка-Рубежівка], село на лівому березі річки Бучі, при впадінні в неї струмка Мислини, за 6 верст від с. Микуличів, а за 6 — від Романовки на Ірпені й на такій самій відстані від шосе. Жителів обох статей разом із селом Забучею 1071. 1783 року налічувалося 757 (у всій парафії). Рубежівку засновано наприкінці XVII століття, коли ці місця були на крайньому східному рубежі безладного королівства. Судячи з теперішньої великої площі цього села з великими проміжками пустирів, слід гадати, що раніше село було людніше. Частина села, що лежить ліворуч від струмка Мислини, називається Михайлівкою, а кілька садиб (16) на правому березі річки Бучі — Забучею. Жителів Забучі нині поміщик Синельников поступово переселяє на лівий бік р. Бучі з огляду на краще влаштування лісового господарства власника. Рубежівку подарувала ІМПЕРАТРИЦЯ КАТЕРИНА II Сакенові, який половину її — Михайлівку й Забучу — продав 1815 року Іоакимові Рущицю, а другу 1820 року — Кандибі. Після смерті Іоакима Рущиця його частина дісталася синові Цеславу й дочці Кароліні — неповнолітнім, під опікою брата Степана Рущиця. Кароліна, яка 1831 року вийшла заміж за Іосифа Францовича Перро, померла 1841 року. Рущиці свою частину Рубежівки, обтяжену приватними боргами, продали Пашковському, а той 1850 року — Синельникову (див. Литвиновка). Частина, придбана Кандибою, нині перебуває у володінні його онуків і дочки (див. Мотижин). У цій частині налічується 2480 десятин землі при 241 ревізькій душі чоловічої статі. Друга частина майже дорівнює першій.

Переклад

Церква Михайлівська, дерев’яна, 4-го класу; землі має 45 десятин; збудована 1855 року на місці згорілої 1835 року від удару блискавки. Про давніші рубежівські церкви у візиті димерського деканату за 1783 рік читаємо таке: «Кторего року a prima radice выставіона церкіев, выразне мѣшканцы не памянтаіа̨. Зезнаіа̨ еднак, иж стои ліят 40. Инструмента на заложеніе и посвященіе церкви з паліонца сіе̨ плебаніа̨, сплоніоне огнем засвіадчаіа̨» [Котрого року церкву поставлено від самих основ, мешканці напевно не пам’ятають. Однак свідчать, що стоїть 40 літ. Документи на закладення й освячення церкви, як засвідчують, згоріли у вогні разом із плебанією, що горіла]. Згорілу 1835 року від удару блискавки церкву заклав 24 квітня 1782 р. місцевий декан Гачевський. Рубежівську парафію становлять такі села:

Переклад

Козинці при струмку Мислині, за 5 верст вище Рубежівки і за 2 — від села Хмельної. Одразу за селом починається ліс, що зветься Здвизьким. Жителів обох статей 300. Половина цього села і 652 десятини землі належать спадкоємцям Гепнера, колишнього неодмінного члена Київського приказу громадської опіки, а друга, з такою самою кількістю землі, — Василеві Барському Григоровичу, за купівлею від Івана Івановича Бутовича. Другу половину Козинців іноді називають Кисилевкою. 1862 року її купив В. В. Синельников.

Переклад

Жуків хутір у тому самому лісі, що й Козинці та Хмельна, при струмку Хмельній, який за 1 версту впадає в річку Бучу. Жителів обох статей 20. Цей хутір, у якому 347 десятин прекрасного будівельного лісу, до 1830 року належав Василеві Сичевському. Того року за простроченою заставною вдови Сичевської на 1000 рублів ним заволодів підполковник Григорій Соловков, який через рік продав хутір за 4000 рублів поміщикові Парафієвському. Нині син Василя Сичевського оскаржує в Парафієвського цю власність, і справа належним порядком тягнеться в судових установах, а хутір перебуває під опікою. Завдяки відлюдному розташуванню серед густого лісу, чистоті повітря й вод та певній зручності споруджених п. Парафієвським будівель і служб цей хутір дехто з любителів обирає для літнього перебування. На хуторі збудовано водяний млин, кінну круподерню й шкіряний завод. Але нині ці заклади не діють через судову справу, що тягнеться.

Переклад

Семенієвка за 3 версти на північ від Рубежівки, серед лісу, недалеко від р. Рокача. Жителів обох статей: православних 30, римо-католиків 20 — виключно шляхта, що працює на скляному заводі, який належить поміщикові Березовському (див. Гостомель).