Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ПШЕНИЧНИКИ, село расположено по не широкому, но длинному и извилистому яру; окрестности гористы и лѣсисты особенно къ Днѣпру, въ 3-хъ верстахъ отъ села текущему; въ началѣ прошлаго вѣка Пшеничники принадлежали къ Каневскому старотству, потомъ къ вотчинамъ Станислава Понятовскаго; потомъ нѣкоторое время было во владѣніи Моршковскаго и Станислава Головинскаго, который въ 1818 году продалъ имѣніе полковнику польскихъ войскъ, Іосифу Игнатьевичу Понятовскому. Съ 1847 года главное мѣсто и центръ управленія имѣній одного изъ его сыновей, коллежскаго ассесора Цезарія Осиповича Понятовскаго. Онъ вдовъ дѣтей не имѣетъ и здѣсь большею частію живетъ. Ему также принадлежатъ села: Трощинъ, Синявка, Иваньковъ, Глинча и Бучакъ, въ коихъ по послѣдней ревизіи 1570 душъ, при 6604 дес. земли. Въ 1792 году въ Пшеничникахъ было только 37 дворовъ и жит. об. пола 534. Нынѣ здѣсь православныхъ 1440, римс. католиковъ 52. По силѣ выкупнаго договора 1863 года крестьяне пріобрѣли въ собственность 556 десятинъ за 26,825 рублей. Чрезъ каждыя двѣ дедѣли, здѣсь, по Воскресеньямъ собирается небольшая ярмарка. Недалеко отъ село въ лѣсу, называемомъ Шпильковатымъ, стоитъ памятникъ принадлежащій къ отдаленной древности. Это столпъ въ видѣ толстой доски высѣченной изъ кварцоваго камня. Вершина его имѣетъ нѣкоторое сходство съ человѣческою головою, нѣсколько остро законченною. На доскѣ находится надпись на языкѣ арабскомъ или турецкомъ съ обозначеніемъ 1191 года. Надпись никѣмъ не разобрана.
Переклад
ПШЕНИЧНИКИ, село розташоване вздовж неширокого, але довгого й звивистого яру; околиці гористі й лісисті, особливо в бік Дніпра, що тече за 3 версти від села; на початку минулого століття Пшеничники належали до канівського староства, потім до вотчин Станіслава Понятовського; потім якийсь час були у володінні Моршковського і Станіслава Головинського, який 1818 року продав маєток полковникові польського війська Йосифу Ігнатьєвичу Понятовському. З 1847 року [це] головне місце й центр управління маєтків одного з його синів, колезького асесора Цезарія Осиповича Понятовського. Він вдівець, дітей не має і здебільшого живе тут. Йому також належать села: Трощин, Синявка, Іваньків, Глинча і Бучак, у яких за останньою ревізією 1570 душ і 6604 дес. землі. 1792 року в Пшеничниках було лише 37 дворів і 534 жителі обох статей. Нині тут православних 1440, римо-католиків 52. За викупним договором 1863 року селяни набули у власність 556 десятин за 26 825 рублів. Що два тижні тут по неділях збирається невеликий ярмарок. Недалеко від села, в лісі, що зветься Шпильковатим, стоїть пам’ятка, що належить до далекої давнини. Це стовп у вигляді товстої дошки, витесаної з кварцового каменю. Його верхівка має певну схожість із людською головою, дещо загостреною на кінці. На дошці є напис арабською або турецькою мовою з позначенням 1191 року. Напису ніхто не розібрав.
Оригінал
Церковь Успенія Божіей Матери 4-го класса; существуетъ отъ давнихъ вѣковъ. По сгорѣніи первой церкви, о коей помнятъ жители, заложена 1753 года та, которая предшествовала нынѣшней, какъ свидѣтельствовала надпись на церковномъ одверьѣ, предъ входомъ. Она была на краю села, близъ поля, на мѣстѣ веселомъ. Въ 1859 году она по ветхости разобрана, а на мѣсто ея построена новая деревяная же; земли имѣетъ 38 десятинъ. Издавна принадлежала къ ней и деревня Иванковъ, чрезъ ручей, напротивъ самаго села и нѣсколько ближе къ Днѣпру расположеоная. Въ 1792 году въ Иваньковѣ было только 28 дворовъ, нынѣ болѣе 100. Крестьяне, по силѣ выкупнаго договора 1863 года пріобрѣли въ собственность, при содѣйствіи правительства, 505 десятинъ за 24,364 рубля.
Переклад
Церква Успіння Божої Матері, 4-го класу; існує з давніх віків. Після того як згоріла перша церква, яку пам’ятають жителі, 1753 року закладено ту, що передувала теперішній, як свідчив напис на церковному одвірку перед входом. Вона стояла на краю села, біля поля, на веселому місці. 1859 року її через старість розібрано, а на її місці збудовано нову, теж дерев’яну; землі має 38 десятин. Здавна до неї належало й село Іваньків, розташоване через струмок, навпроти самого села й трохи ближче до Дніпра. 1792 року в Іванькові було лише 28 дворів, нині понад 100. Селяни за викупним договором 1863 року за сприяння уряду набули у власність 505 десятин за 24 364 рублі.
Оригінал
Къ этой же церкви нынѣ причислена деревня Бучакъ, надъ самимъ Днѣпромъ къ 4-хъ верстахъ среди лѣса расположенная и имѣющая 434 души об. пола, пріобрѣвшихъ въ собственность по томуже договору 198 десятинъ за 9,552 рубля. Въ 1792 году Бучакъ принадлежалъ приходомъ къ Михайловской Селищской церкви и имѣлъ только 20 дворовъ и менѣе 200 душъ об. пола, а въ 1741 году, только 5 дворовъ. Мѣстечко Бучакъ, гдѣ была въ началѣ прошлаго вѣка резиденція богатаго польскаго вельможи, старосты Каневскаго Николая Потоцкаго, владѣвшаго на далекое пространство окрестными селами, находится въ Галиціи. По видимому въ память этаго Бучака основана или переименована настоящая деревня при Днѣпрѣ. Въ Бучакѣ—отдѣленіе суконной фабрики.
Переклад
До цієї ж церкви нині приписано село Бучак, розташоване над самим Дніпром за 4 версти, серед лісу; у ньому 434 душі обох статей, які за тим самим договором набули у власність 198 десятин за 9 552 рублі. 1792 року Бучак належав до парафії Михайлівської церкви в Селищі й мав лише 20 дворів і менше ніж 200 душ обох статей, а 1741 року — лише 5 дворів. Містечко Бучак [Бучач], де на початку минулого століття була резиденція багатого польського вельможі, канівського старости Миколи Потоцького, що володів околишніми селами на великому просторі, лежить у Галичині. Мабуть, на згадку про той Бучак засновано або перейменовано теперішнє село над Дніпром. У Бучаку — відділення суконної фабрики.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 3 версти ≈ 3,2 км; 556 десятин ≈ 607 га; 38 десятин ≈ 41,5 га; 505 десятин ≈ 552 га; 4 версти ≈ 4,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Пшеничники» — Пшеничники.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Вотчинныя имѣнія Понятовскихъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 547–548. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/pshenychnyky/