Почуйки у Похилевича (1864)

Переклад

ПОЧУЙКИ, село на правому березі річки Каменки, за 3 версти від Романівки й за 4 від Ставища. Жителів обох статей 1287. З «Podróży Króla Augusta III» 1) видно, що вже наприкінці минулого століття Почуйки належали Рильським. Нині лише половина села належить Феофілу Рильському (див. Ставище), а друга половина з 1317 десятинами землі належала Пелагії Іотейко, доньці Феодора Рильського, а після її смерті — дітям Лукашеві й Станіславу, під опікою чоловіка, Граціана Іотейка.

Переклад

Церква на честь великомученика Георгія, дерев’яна, 5-го класу, землі має 43 десятини, існувала вже під час візитації 1746 року.

Переклад

Виписуємо з цього мемуару те місце, де йдеться про Почуйки. «Круль, выѣхавши коло осьмой з Паволочи дрога̨ суха̨, нѣцо снѣгом пр̄ипр̄ошона̨, сте[?]нол (досягнув) ве двѣ год̵ины до Почуек, веськи пана Рыльскаго, гд̵ѣ пр̄ез господар̄и, мило пр̄іентый, в часѣ пр̄епр̄еныу кони, высядл з кареты. Зналязл зась неспод̵янне, всред степо́в украинских, домик, хот̄ь др̄евяный, але бардзо выгодный и мило умебліованый; а в нем панов мѣст̄а и дома ани пр̄есадных дворако́в, ани тож д̵иких доматоров. Два родзени брат̄ья Рыльсцы, на вси той сѣдзонцы, были сынами пана Рыльскаго, кто́рый за жит̄я Мнишха, старосты Бѣлоцерковскіего, пр̄ез ліат кильканасцѣ, Бѣлоцерковью заржондзал, а яко генеральный губернатор, з пенсіи 12,000 злотых, пр̄и жит̄ью мало коштовном, тыле соби узбѣрал, иж по смерт̄и его позосталы сынове, под̵ѣливши ойцовскій маіонтек, по добрей половѣ веськи два, а тр̄ет̄ій цала̨ на Подолю, купили. Старшій Рыльскій мял за собо Суд̵янку Пашковску, кторей ойт̄ец, люб д̵пд̵ з Литвы пр̄инесл ся» і т. д. [Король, виїхавши близько восьмої з Паволочі сухою дорогою, трохи припорошеною снігом, за дві години прибув до Почуйок, села пана Рильського, де, гостинно прийнятий господарями, на час перепрягання коней вийшов із карети. Знайшов же несподівано серед українських степів будиночок, хоч дерев’яний, але дуже зручний і гарно умебльований; а в ньому господарів місця й дому — ні манірних придворних, ні також диких домосідів. Двоє рідних братів Рильських, що сиділи в цьому селі, були синами пана Рильського, який за життя Мнішека, білоцерківського старости, кільканадцять років управляв Білою Церквою, а як генеральний губернатор, із платні 12 000 злотих, живучи недорого, стільки собі зібрав, що по його смерті сини, які лишилися, поділивши батьківський маєток, купили: двоє — по добрій половині села, а третій — ціле [село] на Поділлі. Старший Рильський мав за дружину суддівну Пашковську, чий батько або дід переселився з Литви…] З Варш. газети за 1858 рік.