Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ПІИ, село въ 5-ти верстахъ южнѣе села Пѣвецъ, близъ большой дороги изъ Ржищева въ Каневъ. Жителей обоего пола 1108. Въ 1741 году считалось 60 усадьбъ, а въ 1792 году —75, да въ деревнѣ Яновкѣ 18; а жителей обоего пола въ первомъ селеніи 640, а во второмъ 150. Земли въ настоящее время причислено къ селенію 2325 десятинъ, изъ числа коей 961 дес. по силѣ уставной грамоты и выкупнаго договора, жители, при содѣйствіи правительства, пріобрѣли въ собственность за 44,984 рубля 27 копѣекъ. Сначала прошлаго вѣка село числилось въ Каневскомъ старотствѣ и по разсказамъ народнымъ причина названія его—въ одномъ изъ словъ поговорки, опредѣлявшей разгульную жизнь Каневскаго старосты: «Миколай Потоцкій з Приська̨ піе пиво». Каждое изъ этихъ словъ дало названіе отдѣльному селу. Къ концу же прошлаго вѣка Піи принадлежали къ вотчинамъ Станислава Понятовскаго а потомъ Головинскихъ; а съ 1814 года, вслѣдствіе покупки, составляетъ собственность Людвика Францовича Янковскаго (лат. испов.).
Переклад
ПІЇ, село за 5 верст на південь від села Півців, поблизу великої дороги з Ржищева до Канева. Жителів обох статей 1108. 1741 року налічувалося 60 садиб, а 1792 року — 75, та ще в селі Яновці 18; а жителів обох статей у першому поселенні 640, а в другому 150. Землі нині приписано до поселення 2325 десятин, з яких 961 дес. жителі за уставною грамотою та викупним договором, за сприяння уряду, набули у власність за 44 984 рублі 27 копійок. Від початку минулого століття село значилося в Канівському старостві, і, за народними переказами, причина його назви — в одному зі слів приказки, що змальовувала розгульне життя канівського старости: «Миколай Потоцкій з Приська̨ піе пиво» [Миколай Потоцький з Приська п’є пиво]. Кожне з цих слів дало назву окремому селу. Наприкінці ж минулого століття Пії належали до вотчин Станіслава Понятовського, а потім Головинських; а від 1814 року, внаслідок купівлі, село є власністю Людвика Францовича Янковського (латинського віросповідання).
Оригінал
Церковь деревяная, построена въ 1776 году, о двухъ престолахъ: главный въ честь Успенія Божіей Матери, а другой на хорахъ во имя Св. Николая. Въ визитѣ 1792 года касательно предшествовавшихъ церквей сдѣлана замѣтка, что эта церковь уже третья въ селѣ, что предыдущая была заложена въ 1726 году что при ней священствовали долго Михаилъ Титорьевичъ, посвященный въ Переяславлѣ православнымъ епископомъ въ томъ же 1726 году, а въ 1739 утвержденный уніатскимъ митрополитомъ. По штатамъ Пійская церковь состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ указную пропорцію.
Переклад
Церква дерев’яна, збудована 1776 року, з двома престолами: головний — на честь Успіння Божої Матері, а другий, на хорах, — на честь св. Миколая. У візиті 1792 року щодо попередніх церков зроблено примітку, що ця церква вже третя в селі, що попередню було закладено 1726 року і що при ній довго священствував Михайло Титорьєвич, висвячений у Переяславі православним єпископом того ж 1726 року, а 1739 року затверджений уніатським митрополитом. За штатами пійська церква належить до 5-го класу; землі має указну пропорцію.
Оригінал
Къ ней причислена деревня Яновка, въ 5-ти верстахъ лежащая. Жителей въ ней обоего пола 510, земли 1018 десятинъ. Принадлежитъ Феликсу Кипріановичу Сахаржевскому, по наслѣдству отъ его отца.
Переклад
До неї приписано село Яновка, що лежить за 5 верст. Жителів у ньому обох статей 510, землі 1018 десятин. Належить Феліксові Кипріановичу Сахаржевському, який успадкував його від свого батька.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 2325 десятин ≈ 2540 га; 1018 десятин ≈ 1112 га. Перерахунок наш.
Назва. «Піи» — Пії.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 586–587. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/pii/