Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ПЕДИНОВКА, село въ 5-ти верстахъ отъ мѣстечка Ольшаной, при рѣчкѣ Ольшаной. Жителей обоего пола 1245. Въ 1741 году считалось 150 дворовъ. Село принадлежитъ Софіи Григорьевнѣ Энгельгардтъ. Оконечность села называется Таранухомъ.

Переклад

ПЕДИНІВКА, село за 5 верст від містечка Вільшани, на річці Ольшані. Жителів обох статей 1245. 1741 року налічувалося 150 дворів. Село належить Софії Григорівні Енгельгардт. Кінець села називається Таранухом.

Оригінал

Церковь Михайловская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію. Предшествовавшая церковь описана въ визитахъ Смѣлянскаго деканата за 1741 и 1746 годы. Въ нихъ между прочимъ значится, что она была построена 1724 года коло старой; священникомъ былъ Григорій Видковскій, въ Переяславлѣ 1729 года посвященный.

Переклад

Церква Михайлівська, дерев’яна, 5-го класу; землі має указну пропорцію. Попередню церкву описано у візитах смілянського деканату за 1741 і 1746 роки. У них, між іншим, зазначено, що її збудовано 1724 року коло старой [біля старої]; священником був Григорій Видковський, висвячений 1729 року в Переяславі.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км. Перерахунок наш.

Назва. «Пединовка» — Пединівка.

«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.

«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Звенигородський повіт, «Имѣнія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
Сторінки
401 · скан 401
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 401. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/pedynivka/