Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ПАЛЯНИЧЕНЦЫ, село на лѣвой сторонѣ Каменки, въ 6-ти верстахъ ниже с. Королевки. Жителей обоего пола 946. Древности села составляютъ городище и двѣ могилы, близъ селенія возвышающіяся: Башина (т. е. Паши) и Шахова, указывающія на какія то давнія битвы съ турками; о чемъ и въ преданіи народномъ сохраняется память. По мнѣнію Руликовскаго, названіе села происходитъ не отъ паляницы, а отъ Полянъ, подобно названіямъ селъ Половецкой, Торчицы, Козаровичъ, Минеекъ и Тиврова, произшедшимъ отъ народовъ, упоминаемыхъ въ древнихъ лѣтописяхъ.
Переклад
ПАЛЯНИЧИНЦІ, село на лівому березі Кам’янки, за 6 верст нижче с. Королівки. Жителів обох статей 946. Старожитності села — городище і дві могили, що здіймаються біля поселення: Башина (тобто Паші) і Шахова, які вказують на якісь давні битви з турками; про це зберігається пам’ять і в народному переказі. На думку Руліковського, назва села походить не від паляниці, а від полян, так само як назви сіл Половецька, Торчиця, Козаровичі, Минейки і Тиврів, що походять від народів, згаданих у давніх літописах.
Оригінал
О здѣшней церкви во имя Архистратига Михаила упоминается въ визитѣ 1740 года (Бѣлоцерковскаго деканата) и говорится что она построена въ 1737 году «коло старой», имѣла сребренную чашу, что тогда было весьма рѣдко. Но всѣ церковныя книги и часть священническихъ облаченій составляли частную принадлежность тогдашняго священника Іоанна Стефановскаго, завѣщавшаго ихъ, по смерти своей, сыну Ѳеодору, онъ посвященъ въ Переяславлѣ 2 мая 1722 года а въ 1737 г. утвержденъ унитскимъ митрополитомъ. Приходъ въ то время составляли: 60 дворовъ въ Паляниченцахъ, 50 въ Ковалевкѣ и Устимовкѣ, 30 въ Кищинцахъ и 16 въ Дьяковкѣ. Церковь эта существуетъ до настоящаго времени. По штатамъ причислена къ 4-му классу; земли имѣетъ 36 десятинъ.
Переклад
Про тутешню церкву на честь Архістратига Михаїла згадується у візиті 1740 року (Білоцерківського деканату), і сказано, що її збудовано 1737 року «коло старой» [біля старої] і що вона мала срібну чашу, а це тоді траплялося дуже рідко. Але всі церковні книги й частина священницьких риз були приватною власністю тодішнього священника Іоанна Стефановського, який заповів їх після своєї смерті синові Феодору; він висвячений у Переяславі 2 травня 1722 року, а 1737 р. затверджений уніатським митрополитом. Парафію тоді складали: 60 дворів у Паляничинцях, 50 у Ковалівці та Устимовці, 30 у Кищинцях і 16 у Дьяковці. Ця церква існує й донині. За штатами віднесена до 4-го класу; землі має 36 десятин.
Оригінал
Кромѣ села Паляниченецъ приходъ Михайловской церкви составляютъ нынѣ двѣ деревни: Кищинцы на правой сторонѣ рѣки противъ села Паляниченецъ. Жителей обоего пола 1089. Близъ этой деревни замѣчательна древняя могила со впадиной или ямой на верху, въ которой примѣтны вызженная глина. По видимому это былъ языческій жертвенный олтарь. Въ Кищинцахъ въ недавнее время построена церковь, считающаяся приписною.
Переклад
Крім села Паляничинців, парафію Михайлівської церкви нині складають два села: Кищинці на правому березі річки, навпроти села Паляничинців. Жителів обох статей 1089. Біля цього села варта уваги давня могила із западиною, або ямою, на верхівці, в якій помітна випалена глина. Як видно, це був язичницький жертовний вівтар. У Кищинцях недавно збудовано церкву, яка вважається приписною.
Оригінал
Деревня Червона выше Паляниченецъ по Камянкѣ въ 1 верстѣ. Жителей 460. Принадлежитъ къ Хвастовскому казенному имѣнію.
Переклад
Село Червона — за 1 версту вище Паляничинців по Кам’янці. Жителів 460. Належить до Фастівського казенного маєтку.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 6 верст ≈ 6,4 км; 36 десятин ≈ 39,3 га; 1 верста ≈ 1,1 км. Перерахунок наш.
Назва. «Паляниченцы» — Паляничинці.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Васильківський повіт, «а) имѣніе графовъ Браницкихъ. Бѣлоцерковщина.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 507–508. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/palianychyntsi/