Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ТАТАРИНОВКА, село въ гористомъ мѣстоположеніи, при вершинѣ безъименнаго ручья текущаго въ рѣку Стругъ. Окрестности еще въ недавнее время были покрыты дубовымъ лѣсомъ. Жителей обоего пола: православныхъ 698, римскихъ католиковъ 22. Изъ жалобы второй жены Аксака Екатерины 1649 года и изъ завѣщанія Аксака въ 1659 году составленнаго, можно заключить, что Татариновка въ началѣ XVII столѣтія принадлежали Лощинскому, маршалку Мозырскому, котораго дочь Софія была за Аксакомъ Стефаномъ. По смерти ея имѣніемъ овладѣли два сына Янъ и Гавріилъ Аксаки, здѣлавшіе наѣздъ въ 1648 году на Гуляники (Мотовиловку) и взявшіе въ плѣнъ своего отца и мачиху и содержавшіе ихъ нѣкоторое время въ Татариновкѣ. Послѣ перерыва Польскаго владычества, востаніемъ козаковъ произведеннаго, Татариновка въ началѣ прошедшаго столѣтія принадлежала къ Погребисскому ключу, въ концѣ вѣка къ Борщаговскому Ганскихъ. Въ началѣ текущаго вѣка Татариновка вмѣстѣ съ Каленною куплена Игнатіемъ Пеньковскимъ, наслѣдниками коего въ 1840 году Татариновка продана за долги разнымъ лицамъ. Найбольшую часть именно: 214 рев. душъ мужеска пола и 1780 десятинъ земли пріобрѣлъ Викентій Францовичъ Висневскій; 100 десятинъ и 18 ревиз. душъ муж. пола Станиславъ и Марія Коперницкіе; 37 десятинъ и 7 ревиз. душъ муж. пола Леонардъ Яницкій; да церкви съ незапамятныхъ временъ принадлежало 38 десятинъ земли.
Переклад
ТАТАРИНІВКА [нині Оріховець], село в гористій місцевості, біля верхів’я безіменного струмка, що тече в річку Струг. Околиці ще донедавна були вкриті дубовим лісом. Жителів обох статей: православних 698, римо-католиків 22. Зі скарги другої дружини Аксака, Катерини, 1649 року і з заповіту Аксака, складеного 1659 року, можна зробити висновок, що Татаринівка на початку XVII століття належала Лощинському, мозирському маршалкові, дочка якого Софія була заміжня за Стефаном Аксаком. Після її смерті маєтком заволоділи двоє синів, Ян і Гавриїл Аксаки, які 1648 року вчинили наїзд на Гуляники (Мотовилівку), взяли в полон свого батька й мачуху і якийсь час тримали їх у Татаринівці. Після перерви польського панування, спричиненої повстанням козаків, Татаринівка на початку минулого століття належала до погребищенського ключа, наприкінці століття — до борщагівського [ключа] Ганських. На початку нинішнього століття Татаринівку разом із Каленною купив Ігнатій Пеньковський, а його спадкоємці 1840 року продали Татаринівку за борги різним особам. Найбільшу частину, а саме 214 ревізьких душ чоловічої статі і 1780 десятин землі, придбав Вікентій Францович Висневський; 100 десятин і 18 ревізьких душ чоловічої статі — Станіслав і Марія Коперницькі; 37 десятин і 7 ревізьких душ чоловічої статі — Леонард Яницький; а церкві з незапам’ятних часів належало 38 десятин землі.
Оригінал
Церковь во имя Іоанна Богослова, деревяная, 7-го класса; построена во второй половинѣ прошлаго вѣка, на мѣсто давнѣйшей. Къ Татариновскому приходу причислена деревня Злодіевка, въ 3-хъ верстахъ отстоящая, населенная исключительно шляхтою. Жителей въ ней обоего пола 254, всѣ православные. Деревня эта принадлежитъ къ Борщаговскому вотчинному имѣнію графини Мнишекъ.
Переклад
Церква на честь Іоанна Богослова, дерев’яна, 7-го класу; збудована в другій половині минулого століття на місці давнішої. До татаринівської парафії приписано село Злодієвка, що лежить за 3 версти й заселене виключно шляхтою. Жителів у ньому обох статей 254, усі православні. Це село належить до борщагівського вотчинного маєтку графині Мнішек.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 1780 десятин ≈ 1945 га; 100 десятин ≈ 109 га; 37 десятин ≈ 40,4 га; 38 десятин ≈ 41,5 га; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Татариновка» — Оріховець. Тепер — село Оріховець Сквирської громади (до 1947 р. — Татаринівка).
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Мѣстечка и селенія принадлежавшія въ прошломъ и текущемъ столѣтіи разнымъ лицамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 244–245. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/orikhovets/