Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
АЛЕКСАНДРОВКА, село въ 5-ти верстахъ на юго-востокъ отъ Пятигоръ, при ручьѣ, начавшемся въ Кривчункѣ и впадающемъ въ Молочну. Жителей обоего пола 779, изъ коихъ 112 латинскаго исповѣданія; земли 2222 десятиты. Принадлежало Іосифу Антоновичу Гуляницкому вмѣстѣ съ селомъ Терешками Сквирскаго уѣзда, а по смерти его въ 1856 году сыну Іосифу Іосифовичу. Отецъ нынѣшняго владѣльца купилъ Александровку отъ Закревскаго, при распродажѣ Тетіевщины. По преданію народному, на мѣстѣ села, лѣтъ за 300, была пустая степь, на краю которой, ближе къ м. Пятигорамъ, въ урочищѣ Сотниско былъ хуторъ и землянки для стражи, изъ Бѣлой-церкви назначенной. По имени сотника этой стражи Александра, занявшаго для себя хуторъ, на мѣстѣ нынѣшняго села оно получило названіе. Въ урочищѣ Сотниско и теперь видны признаки давнихъ жилищъ. Владѣлецъ Александровки имѣетъ каменный домъ, съ хорошимъ фруктовымъ садомъ.
Переклад
ОЛЕКСАНДРІВКА, село за 5 верст на південний схід від П’ятигір, над струмком, що бере початок у Кривчунці й впадає в Молочну. Жителів обох статей 779, з них 112 латинського віросповідання; землі 2222 десятини. Належало Іосифові Антоновичу Гуляницькому разом із селом Терешками Сквирського повіту, а після його смерті 1856 року — синові Іосифові Іосифовичу. Батько нинішнього власника купив Олександрівку в Закревського під час розпродажу Тетіївщини. За народним переказом, на місці села років 300 тому був пустий степ, на краю якого, ближче до м. П’ятигір, в урочищі Сотниско стояли хутір і землянки для сторожі, призначеної з Білої Церкви. Від імені сотника цієї сторожі Олександра, який зайняв для себе хутір на місці нинішнього села, воно й дістало назву. В урочищі Сотниско й тепер видно сліди давніх жител. Власник Олександрівки має кам’яний будинок із добрим фруктовим садом.
Оригінал
Церковь Свято-Покровская, деревяная, 7-го класса, (съ уменьшеннымъ окладомъ причта); земли имѣетъ 75 десятинъ; построена въ первой половинѣ прошлаго вѣка, но неизвѣстно въ какомъ именно году.
Переклад
Церква Свято-Покровська, дерев’яна, 7-го класу (зі зменшеним окладом для причту); землі має 75 десятин; збудована в першій половині минулого століття, але невідомо, в якому саме році.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 75 десятин ≈ 81,9 га. Перерахунок наш.
Назва. «Александровка» — Олександрівка. Тепер — село Олександрівка Жашківської громади Уманського району Черкаської області (до 1960 р. — у Київській області).
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Таращанський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 464–465. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/oleksandrivka/