Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
НИЗШІЕ-ВЕРЕЩАКИ, село называется также Краснопольемъ и Скаржиновкою, расположено на правой сторонѣ рѣчки Верещанки или гнилаго-Тясмина, въ 4-хъ верстахъ ниже высшихъ-Верещакъ. Село лежитъ между горами, поля черноземныя и хлѣбородныя; съ сѣверозападной стороны лѣсъ. Земли числится при имѣніи 2138 десятинъ, изъ числа коихъ 279 десятинъ, крестьяне пріобрѣли въ собственность, при содѣйствіи правительства, по силѣ выкупнаго договора въ 1863 г. заключеннаго. Жителей обоего пола 510; въ 1808 году было 582 при 70 дворахъ. Отъ Антонія Яблоновскаго, каштеляна Краковскаго низшіе-Верещаки проданы генералу Петру Скаржинскому, а по смерти его достались сыну генералъ-маіору Виктору Петровичу, а съ 1834 года зятю его сестры Лидіи Катениной, полковнику Алексѣю Николаевичу Казаринову. По преданію, въ Верещакахъ при Польшѣ находилась пограничная таможенная застава. Въ 1848 году устроенъ владѣльцемъ небольшой сахарно-песочный заводъ. На противуположной лѣвой сторонѣ рѣчки земля принадлежитъ уже къ Чигиринскому округу государственныхъ имуществъ. Часть села здѣсь лежащая населена казенными крестьянами и называется Девяткою, а выше по ручью къ Верещакамъ-высшимъ, Тарнавкою. Казенныхъ крестьянъ об. пола въ этихъ приселкахъ 495.
Переклад
НИЖЧІ ВЕРЕЩАКИ, село, яке також називають Краснопольєм і Скаржиновкою, розташоване на правому березі річки Верещанки, або Гнилого Тясмину, за 4 версти нижче Вищих Верещак. Село лежить між горами, поля чорноземні й хлібородні; з північно-західного боку — ліс. Землі при маєтку налічується 2138 десятин, з яких 279 десятин селяни придбали у власність за сприяння уряду на підставі викупного договору, укладеного 1863 р. Жителів обох статей 510; 1808 року було 582 при 70 дворах. Антоній Яблоновський, каштелян краківський, продав Нижчі Верещаки генералові Петрові Скаржинському, а після його смерті вони дісталися синові, генерал-майорові Вікторові Петровичу, а з 1834 року — зятеві його сестри Лідії Катениної, полковникові Олексієві Миколайовичу Казаринову. За переказом, у Верещаках за Польщі була прикордонна митна застава. 1848 року власник облаштував невеликий завод цукру-піску. На протилежному, лівому березі річки земля належить уже до Чигиринського округу державних маєтностей. Частину села, що лежить тут, заселяють казенні селяни, і вона називається Дев’яткою, а вище за струмком, до Вищих Верещак, — Тарнавкою. Казенних селян обох статей у цих присілках 495.
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Рождества Пресвятыя Богородицы, 5-го класса; земли имѣетъ 36 десятинъ. Построена въ 1772 году, а въ 1857 году нынѣшнимъ православнымъ владѣльцемъ перестроена, разширена и поднята на каменный фундаментъ.
Переклад
Церква дерев’яна, на честь Різдва Пресвятої Богородиці, 5-го класу; землі має 36 десятин. Збудована 1772 року, а 1857 року теперішній православний власник її перебудував, розширив і підняв на кам’яний фундамент.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 2138 десятин ≈ 2336 га; 279 десятин ≈ 305 га; 36 десятин ≈ 39,3 га. Перерахунок наш.
Назва. «Низшіе-Верещаки» — Нижчі Верещаки.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Державні маєтності». Казенні села, що підлягали управлінню державних маєтностей, а не поміщикові.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Чигиринський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 696–697. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/nyzhchi-vereshchaky/