Немиринці у Похилевича (1864)

Переклад

НЕМИРИНЦІ, село біля верхів’їв річки Гопчиці. Частина села, що лежить нижче за річкою і відокремлена яром, називається Княжиками. Землі при Немиринцях налічується 2860 десятин, при Княжинах — 1964. Жителів обох статей: у Немиринцях 774, у Княжинах 501. 1741 року в першому налічувалося лише 26 дворів, а в другому — 40. У минулому столітті Немиринці належали до маєтків князів Любомирських та Іоанна Сангушка. 1793 року Немиринці з Княжиками купив Іосиф Леонтійович Абрамович; нині вони належать його нащадкам: Казимирові Феліксовичу (латин. віросп., нар. 1843 р.) і його сестрам.

Переклад

Церква на честь Воздвиження Хреста Господнього, кам’яна, збудована 1827 року поміщиком Аполлінарієм Абрамовичем. Дзвіниця при ній дерев’яна, стара. За штатами належить до 5-го класу; землі має 55 десятин. Про попередню церкву у візитах Погребищенського деканату за 1741 і 1746 роки сказано, що вона «деревяная с тремя верхами, гонтою побита, цментарь частоколом огродзоный, дзвоница над Бабинцем с 4-мя дзвонками» [дерев’яна, з трьома верхами, покрита ґонтом, цвинтар обгороджений частоколом, дзвіниця над бабинцем із 4 дзвонами]. Усі приналежності церкви убогі, як і в усіх тодішніх церквах. Священиком при ній під час візит був Филип Волошчученко, висвячений у Волощині православним єпископом, а 1836 року затверджений уніатським митрополитом Афанасієм Шептицьким «prævia professione fidei, и за презентою отъ нележитыхъ колляторовъ имѣнія» [після попереднього визнання віри і за презентою від належних колаторів маєтку], тобто князя Любомирського. У Княжиках також була окрема парафіяльна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Та, що існувала під час згаданих візит, була збудована з дубових кругляків 1730 року за священика Михаїла Демидовича. Закрито цю церкву наприкінці минулого століття.