Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МЫТНИЦА село, получило свое начало около 1686 года, когда, по трактату Московскому, установленная вновь граница пересѣкала здѣсь дорогу, идущую изъ Кіева къ Бѣлой-церкви, при которой была устроена таможня, по славянски мытница, а во время заразительныхъ болѣзней карантинъ. Съ того времени находился здѣсь небольшой гарнизонъ, какъ со стороны Польши, такъ и Россіи. О незначительности этаго гарнизона свидѣтельствуетъ случай, происшедшій здѣсь въ 1768 г. Швачка и Бондаренко—послѣдніе противники господства польскаго, напали на Хвастовъ и произвели тамъ ужасную рѣзню. Нѣсколько лицъ изъ тамошней шляхты перешли границу въ Мытницѣ и скрылись въ предѣлахъ Россіи. Швачка пошелъ за ними въ погоню и потребовалъ отъ команды русской въ Мытницѣ выдачи бѣглецовъ, грозя, въ противномъ случаѣ, перейти границу. Команда, по своему безсилію, принуждена была обѣщать; между тѣмъ прислано изъ Кіева вспомоществованіе. Мытница, называвшаяся также Калантыремъ, имѣла тогда видъ хорошаго мѣстечка, и торговля въ ней довольно процвѣтала. Въ настоящее время придаетъ нѣкоторое значеніе этому небольшому сельцу кромѣ почтовой дороги то, что въ немъ сходятся нѣсколько другихъ важныхъ дорогъ, а также сближаются границы Бѣлоцерковщины съ мѣлкими землевладѣльцами и казеннымъ имѣніемъ. Почему построено нѣсколько огромныхъ корчмъ для проѣзжающихъ, съ пониженіемъ цѣны отечественнаго вина. Собственнаго народонаселенія Мытница имѣетъ только 601 лицо обоего пола. Близъ села находятся двѣ древнія могили и танется древній валъ, называемый Мытницкимъ. Онъ начинается надъ рѣкою Ирпенью, откуда танется до малой Солтановки, потомъ мимо Мытницы, проходитъ надъ рѣчкою Ховраткою, селомъ Барахтами и выше села Барахтянской Ольшанки вступаетъ въ Кіевскій уѣздъ. Длина его до 45 верстъ. Этотъ-то древній валъ, по трактату 1686 года, служилъ около 100 лѣтъ границею между Россіей и Польшею. Въ самой Мытницѣ примѣтно близъ вала древнее небольшое укрѣпленіе. Подобныя этому укрѣпленія находятся по обѣимъ сторонамъ рѣкъ Стугны, Унавы, и Ирпени до самаго мѣстечка Бѣлогородки. Ихъ насчитано до 10 и всѣ они построены одно отъ другаго въ разстояніи 1½ версты, а иногда нѣсколько болѣе. Это были пограничные редуты.
Переклад
МИТНИЦЯ, село, виникло близько 1686 року, коли новий кордон, установлений за Московським трактатом, перетнув тут дорогу з Києва до Білої Церкви; при ній було влаштовано «таможню», по-слов’янськи митницю, а під час заразних хвороб — карантин. Відтоді тут стояв невеликий гарнізон — як із боку Польщі, так і з боку Росії. Про нечисленність цього гарнізону свідчить випадок, що стався тут 1768 р. Швачка й Бондаренко — останні противники польського панування — напали на Фастів і вчинили там страшну різанину. Кілька осіб із тамтешньої шляхти перейшли кордон у Митниці й сховалися в межах Росії. Швачка кинувся за ними в погоню й зажадав від російської команди в Митниці видати втікачів, погрожуючи, що інакше перейде кордон. Команда через своє безсилля змушена була пообіцяти; тим часом із Києва надіслали підмогу. Митниця, яку називали також Калантирем, мала тоді вигляд доброго містечка, і торгівля в ній досить процвітала. Нині цьому невеликому сільцю, крім поштової дороги, надає певного значення те, що в ньому сходиться кілька інших важливих доріг, а також зближуються межі Білоцерківщини з [землями] дрібних землевласників і казенним маєтком. Тому тут збудовано кілька величезних корчем для проїжджих, зі зниженою ціною на вітчизняне вино. Власного населення Митниця має лише 601 особу обох статей. Біля села є дві давні могили й тягнеться давній вал, званий Митницьким. Він починається над річкою Ірпенем, звідки тягнеться до Малої Солтанівки, потім повз Митницю, проходить над річкою Ховраткою, селом Барахтами й вище села Великої Вільшанки [у книзі — Барахтянської Ольшанки] входить у Київський повіт. Завдовжки він до 45 верст. Саме цей давній вал за трактатом 1686 року близько 100 років був кордоном між Росією та Польщею. У самій Митниці біля валу помітне давнє невелике укріплення. Подібні до нього укріплення є по обидва боки річок Стугни, Унави та Ірпеня аж до самого містечка Білогородки. Їх налічено до 10, і всі вони збудовані на відстані 1½ версти одне від одного, а іноді трохи більше. Це були прикордонні редути.
Оригінал
Церковь въ Мытницѣ во имя Святителя Николая, деревяная, очень ветхая. Она построена въ 1780 году, тщаніемъ Ѳеодора Лешки и Александра Репецкаго, тогдашнихъ таможенныхъ надзирателей. До построенія же ея, Мытницкіе жители причислялись къ Хамбиковской церкви. По штату состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ 41 десятину. Намѣстный образъ въ церкви Святителя Николая, считается чудотворнымъ; почему идущіе въ Кіевъ богомольцы, посѣщаютъ въ значительномъ числѣ эту церковь. Кромѣ Мытницы, въ приходѣ ея состоятъ двѣ деревни:
Переклад
Церква в Митниці на честь Святителя Миколая, дерев’яна, дуже ветха. Її збудовано 1780 року старанням Феодора Лешки й Олександра Репецького, тодішніх митних наглядачів. А до її спорудження жителі Митниці були приписані до хамбиківської церкви. За штатом належить до 5-го класу; землі має 41 десятину. Намісний образ у церкві Святителя Миколая вважається чудотворним, тому прочани, що йдуть до Києва, у значній кількості відвідують цю церкву. Крім Митниці, до її парафії належать два села:
Оригінал
Парадовъ въ 3-хъ верстахъ, при ручейкѣ, текущемъ въ Стугну. Жителей обоего пола 435. Основанъ въ началѣ текущаго вѣка переселеніемъ изъ Мотовиловки помѣщикомъ Руликовскимъ своихъ крестьянъ. Съ 1840 года, въ слѣдствіе покупки, принадлежитъ эта деревня Феликсу Березовскому. Близъ деревни есть могилы: Двух-Братьевъ и Зміева, а также проходитъ валъ, называемый Зміевымъ.
Переклад
Парадов — за 3 версти, на струмочку, що тече в Стугну. Жителів обох статей 435. Заснований на початку нинішнього століття поміщиком Руликовським, який переселив [сюди] своїх селян із Мотовилівки. Від 1840 року внаслідок купівлі це село належить Феліксові Березовському. Біля села є могили Двох Братів і Змієва, а також проходить вал, званий Змієвим.
Оригінал
Руликовъ, эта деревня еще позже заселена помѣщикомъ Іосифомъ Руликовскимъ, посредствомъ перевода крестьянъ изъ Мотовиловки и Солтановки. Нынѣ принадлежитъ вмѣстѣ съ малою Солтановкою братьямъ Руликовскимъ. Жителей обоего пола 428.
Переклад
Руликов — це село заселив ще пізніше поміщик Іосиф Руликовський, перевівши [сюди] селян із Мотовилівки й Солтанівки. Нині воно разом із Малою Солтанівкою належить братам Руликовським. Жителів обох статей 428.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 45 верст ≈ 48 км; 1½ версти ≈ 1,6 км; 41 десятина ≈ 44,8 га; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Мытница» — Митниця.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Васильківський повіт, «а) имѣніе графовъ Браницкихъ. Бѣлоцерковщина.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 513–514. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/mytnytsia/