Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МОХНАЧКА, село лежитъ въ 2-хъ верстахъ отъ Бѣлокъ, при небольшомъ болотистомъ ручьѣ, за 2 версты впадающемъ въ рѣку Ирпень съ правой стороны. Еще недавно болота, сопровождающія этотъ ручей, были покрыты мохомъ, откуда и названіе села. Земли принадлежащія къ селу въ пространствѣ 4790 десятинъ нѣсколько песчаныя и лѣсистыя. Жителей обоего пола: православныхъ 1081, римскихъ католиковъ 8. Близъ села проходитъ древній валъ. Въ XVII вѣкѣ Мохначка принадлежала Проскурамъ Сущанскимъ; потомъ ею овладѣлъ Палій, а послѣ него овладѣли Хвастовскіе латинскіе епископы. Но Проскуры начали процессъ съ епископами, въ слѣдствіе коего въ первой половинѣ XVIII столѣтія Мохначка имъ возвращена и состояла въ ихъ владѣніе до начала текущаго столѣтія. До 1836 года она принадлежала Березовскимъ, потомъ нѣсколько времени Ивану Хоецкому, а съ 1840 года Валентію Бурчакъ-Абрамовичу, по смерти коего въ 1850 году поступила къ сыну его Северину. Ему также принадлежатъ въ Бердичевскомъ уѣздѣ село Лѣщинцы и деревня Смаржиненъ.
Переклад
МОХНАЧКА, село лежить за 2 версти від Білок, над невеликим болотистим струмком, що за 2 версти впадає в річку Ірпінь з правого боку. Ще недавно болота вздовж цього струмка були вкриті мохом, звідки й назва села. Землі, що належать до села, площею 4790 десятин, дещо піщані й лісисті. Жителів обох статей: православних 1081, римо-католиків 8. Поблизу села проходить давній вал. У XVII столітті Мохначка належала Проскурам-Сущанським; потім нею заволодів Палій, а після нього — фастівські латинські єпископи. Але Проскури почали процес з єпископами, унаслідок якого в першій половині XVIII століття Мохначку їм повернули, і вона перебувала в їхньому володінні до початку нинішнього століття. До 1836 року вона належала Березовським, потім деякий час Іванові Хоєцькому, а з 1840 року — Валентієві Бурчак-Абрамовичу, після смерті якого 1850 року перейшла до його сина Северина. Йому ж належать у Бердичівському повіті село Ліщинці й село Смаржинен.
Оригінал
О церкви Мохнацкой въ визитѣ 1746 года (Паволоцкаго деканата) говорится «ве вси Мохначце pro tempore позволіоно каплицу выставить, при кторей titulo Викарія Х. Янъ persistit; парохіанъ ма circiter 40». Эта временная каплица въ послѣдствіи перестроена въ приходскую церковь въ честь св. Тройцы, которая существуетъ и до нынѣ. Колокольня при ней построена въ 1820 году. По штатамъ церковь причислена къ 6-му классу; земли имѣетъ 37 десятинъ.
Переклад
Про мохнацьку церкву у візиті 1746 року (Паволоцького деканату) сказано: «ве вси Мохначце pro tempore позволіоно каплицу выставить, при кторей titulo Викарія Х. Янъ persistit; парохіанъ ма circiter 40» [у селі Мохначці тимчасово дозволено поставити каплицю, при якій перебуває з титулом вікарія кс. Ян; парафіян має близько 40]. Цю тимчасову каплицю згодом перебудовано на парафіяльну церкву на честь Святої Трійці, яка існує й досі. Дзвіницю при ній збудовано 1820 року. За штатами церкву зараховано до 6-го класу; має 37 десятин землі.
Оригінал
Къ церкви причислена деревня Сущанка въ 2-хъ верстахъ за Ирпенемъ лежащая. Жителей обоего пола 402. Принадлежитъ Ѳеофилу Антоновичу Рыльскому, котораго здѣсь резиденція (см. Почуйки). Въ Сущанкѣ въ давнее время была особая приходская церковь, вѣроятно еще до руинъ, потому что въ началѣ прошлаго вѣка она уже не сущетсвовала.
Переклад
До церкви приписано село Сущанку, що лежить за 2 версти, за Ірпенем. Жителів обох статей 402. Належить Феофілові Антоновичу Рильському, у якого тут резиденція (див. Почуйки). У Сущанці давніми часами була окрема парафіяльна церква, імовірно, ще до руїн [спустошень], бо на початку минулого століття її вже не існувало.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 2 версти ≈ 2,1 км; 4790 десятин ≈ 5233 га; 37 десятин ≈ 40,4 га. Перерахунок наш.
Назва. «Мохначка» — Мохначка.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Мѣстечка и селенія принадлежавшія въ прошломъ и текущемъ столѣтіи разнымъ лицамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 230–231. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/mokhnachka/