Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
БѢЛКИ, село получило наименованіе отъ бѣлыхъ песковъ среди села находящихся при впаденіи въ Ирпень ручьевъ Бѣлки и Мохначки. Село расположено на противъ мѣстечка Корнина, отъ коего отдѣляется только рѣкою Ирпенемъ и лугомъ. Западная оконечность села называется Раковкою. Жителей обоего пола съ Раковкою 902 православныхъ и 22 римскихъ католиковъ. Бѣлки древнее село, объ немъ упоминается въ грамотѣ Александра Владиміровича князя Кіевскаго 1), коего оно съ другими селеніями пожаловано Михаилу Половцу. Находящійся въ селѣ большой валъ, на коемъ стоитъ колокольня, а также огромная могила за селомъ, называемая Раскопана, относятся, по видимому еще къ отдаленнѣйшей древности. Послѣ Проскуры Бѣлки принадлежали Березовскому до 1836 года, а съ сего времени нѣсколькимъ помѣщикамъ. Нынѣ слѣдующіе помѣщики владѣютъ селомъ:
Переклад
БІЛКИ, село дістало назву від білих пісків, що є посеред села, біля впадіння в Ірпінь струмків Білки й Мохначки. Село розташоване навпроти містечка Корнина, від якого його відділяють лише річка Ірпінь і луг. Західний край села називається Раковкою. Жителів обох статей разом із Раковкою 902 православних і 22 римо-католики. Білки — давнє село, про нього згадано в грамоті Олександра Володимировича, князя Київського 1), яким його разом з іншими поселеннями надано Михайлові Половцю. Великий вал, що є в селі й на якому стоїть дзвіниця, а також величезна могила за селом, що зветься Раскопана, належать, як видно, ще до найвіддаленішої давнини. Після Проскури Білки належали Березовському до 1836 року, а відтоді — кільком поміщикам. Нині селом володіють такі поміщики:
Оригінал
| земли дес. | р. д. м. п. | |
| а) Грушецкій (см. Жидовцы) | — — | 197. |
| б) Маврикій Станиславовичъ Комарницкій | 591 — | 147. |
| в) Феликсъ Березовскій | 190 — | 51. |
| г) Иванъ Складовскій | 38 — | 39. |
| д) Варвара Хоецка (см. Лычи) | — — | 38. |
| е) Приходская церковь | 36 — | — |
Переклад
| землі дес. | р. д. ч. с. [ревізьких душ чоловічої статі] | |
| а) Грушецький (див. Квітневе) | — — | 197. |
| б) Маврикій Станіславович Комарницький | 591 — | 147. |
| в) Фелікс Березовський | 190 — | 51. |
| г) Іван Складовський | 38 — | 39. |
| д) Варвара Хоєцька (див. Личі) | — — | 38. |
| е) Парафіяльна церква | 36 — | — |
Оригінал
См. эту грамоту подъ описаніемъ Сквиры.
Переклад
Див. цю грамоту в описі Сквири.
Оригінал
Церковь во имя Успенія Божія Матери, деревяная, 5-го класса, построена 1784 года на мѣсто прежней. Въ 1834 году верхъ ея былъ снятъ и перестроенъ, а въ 1845 году построена нынѣшняя колокольня. Важнѣйшую достопамятность церковную составляетъ образъ Божія Матери, извѣстный у окрестныхъ жителей, еще отъ унитскихъ временъ, чудотворнымъ. Онъ стоитъ въ олтарѣ, на горнемъ мѣстѣ, въ кіотѣ. Объ обрѣтеніи и чудотвореніяхъ нѣтъ письменныхъ извѣстій. О прежней Бѣлецкой церкви, можно имѣть извѣстіе изъ визиты 1746 года 1). Изъ нея между прочимъ видно, что постройка церкви начата незадолго до визиты.
Переклад
Церква на честь Успіння Божої Матері, дерев’яна, 5-го класу, збудована 1784 року на місці колишньої. 1834 року її верх було знято й перебудовано, а 1845 року збудовано нинішню дзвіницю. Найважливішою церковною пам’яткою є образ Божої Матері, відомий серед навколишніх жителів як чудотворний ще з уніатських часів. Він стоїть у вівтарі, на горньому місці, в кіоті. Про його знайдення й чудотворіння письмових відомостей немає. Про колишню білецьку церкву можна дізнатися з візити 1746 року 1). З неї, між іншим, видно, що будівництво церкви почато незадовго до візити.
Оригінал
Къ Бѣлоцкой церкви причислена деревня Лычи, за Ирпенемъ въ 2-хъ верстахъ лежащая, которую можно принимать за предмѣстье мѣстечка Корнина. Деревня эта имѣющая 315 душъ обоего пола жителей и 826 десятинъ земли, принадлежитъ Варварѣ Хоецкой, а часть, заключающая въ себѣ 150 десятинъ и населенная 96 р. д. Маріи Константиновнѣ изъ Сѣдлецкихъ Стемпковской.
Переклад
До білецької церкви приписано село Личі, що лежить за Ірпенем, за 2 версти, і яке можна вважати передмістям містечка Корнина. Це село, що має 315 душ жителів обох статей і 826 десятин землі, належить Варварі Хоєцькій, а частина, яка охоплює 150 десятин і заселена 96 р. д. [ревізькими душами], — Марії Костянтинівні Стемпковській із Сідлецьких.
Оригінал
Выписываемъ изъ этой визиты декретъ, здѣланный визитаторомъ по предмету нарушенія церковнаго благочинія крестьяниномъ Прохоромъ, такъ какъ отсюда можно заключить о существовавшихъ отношеніяхъ между народомъ и недавно принявшимъ унію духовенствомъ. «Же зась працовитый Прохор, подданный Бѣлецкій, под час свят Вельконоцных, пароха (Михаила Жолубовскаго) от посвяценія пасок, звычайнего доходу допоминаіąцего ся, в церкви, secundante diabolo, замкнонц и люд цалый до незаплаценія належąцего капланови доходу збунтовать важилься, вѣнц онего Прохора, за такову зухвалость... в клентев поддаемы до поты, поки капланови депрекаціи належитей не учини и гривен 10 на власну церковь не заплаци...
Переклад
Виписуємо з цієї візити декрет, ухвалений візитатором у справі порушення церковного благочиння селянином Прохором, бо звідси можна судити про стосунки, що існували між народом і духовенством, яке недавно прийняло унію. «Же зась працовитый Прохор, подданный Бѣлецкій, под час свят Вельконоцных, пароха (Михаила Жолубовскаго) от посвяценія пасок, звычайнего доходу допоминаіąцего ся, в церкви, secundante diabolo, замкнонц и люд цалый до незаплаценія належąцего капланови доходу збунтовать важилься, вѣнц онего Прохора, за такову зухвалость... в клентев поддаемы до поты, поки капланови депрекаціи належитей не учини и гривен 10 на власну церковь не заплаци... [А що працьовитий Прохор, білецький підданий, під час Великодніх свят наважився, з допомогою диявола, замкнути в церкві пароха (Михайла Жолубовського), який домагався звичайного доходу за освячення пасок, і збунтувати весь люд не платити належного священникові доходу, то цього Прохора за таке зухвальство... піддаємо клятві [церковному відлученню] доти, доки не принесе священникові належного перепрошення й не заплатить 10 гривень на власну церкву...]
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 2 версти ≈ 2,1 км; 826 десятин ≈ 902 га; 150 десятин ≈ 164 га. Перерахунок наш.
Назва. «Бѣлки» — Білки. Тепер — село Білки Корнинської громади Житомирського району Житомирської області.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Мѣстечка и селенія принадлежавшія въ прошломъ и текущемъ столѣтіи разнымъ лицамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 229–230. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/bilky/