Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МЕЖИРИЧКА на лѣвой сторонѣ Тетерева, въ 5-ти верстахъ ниже Чудина. Жителей обоего пола 826, изъ коихъ 15 римскихъ католиковъ. Въ 1783 году считалось только 307 душъ и 66 дымовъ или усадьбъ. При присоединеніи края къ Россіи въ 1795 году, Межиричка съ с. Чудиномъ и прилежащими деревнями, какъ сказано выше, по взятіи этихъ имѣній отъ уніатскихъ митрополитовъ, подарена польскому генералу Злотницкому. Нынѣ Межиричка съ большою Рачею, Крымкою и Бѣлкою и 6747 десятинами земли, большею частію лѣсной, принадлежитъ сыну генерала Антонію Злотницкому, имѣющему здѣсь свою резиденцію. Кіево-Печерской же Лаврѣ Межиричка надана неизвѣстными князьями Русскими Андреемъ и бабкою его Екатериною, какъ значится въ эрекціи, данной 1758 года митрополитомъ Филиппомъ Володковичемъ Межирицкой церкви 1), въ коей сказано, чтобы священникъ при каждой литургіи молился за князей Русскихъ Андрея и Катерины его бабки, первыхъ Лавры нашей Кіево-Печерской фундаторовъ.
Переклад
МЕЖИРІЧКА, на лівому березі Тетерева, за 5 верст нижче Чудина. Жителів обох статей 826, з них 15 римо-католиків. 1783 року налічувалося тільки 307 душ і 66 димів, або садиб. Під час приєднання краю до Росії 1795 року Межирічку з с. Чудином і прилеглими селами, як сказано вище, після того як ці маєтки забрали в уніатських митрополитів, подаровано польському генералові Злотницькому. Тепер Межирічка з Великою Рачею, Кримкою і Білкою та 6747 десятинами землі, здебільшого лісової, належить синові генерала Антонію Злотницькому, який має тут свою резиденцію. Києво-Печерській же лаврі Межирічку надали невідомі руські князі Андрій і його баба Катерина, як зазначено в ерекції [фундушевій грамоті], яку 1758 року митрополит Филип Володкович дав межирічській церкві 1); у ній сказано, щоб священник на кожній літургії молився за князів руських Андрія і Катерину, його бабу, перших фундаторів нашої Києво-Печерської лаври.
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Рождества пресвятой Богородицы, построена 1756 года на мѣстѣ древнѣйшей. Въ 1850 году возобновлена. По штатамъ состоитъ въ 6-мъ классѣ; земли 40 десятинъ.
Переклад
Церква дерев’яна, на честь Різдва Пресвятої Богородиці, збудована 1756 року на місці давнішої. 1850 року відновлена. За штатами належить до 6-го класу; землі 40 десятин.
Оригінал
Деревня Красноборка, причисленная къ Межиричскому приходу лежитъ при вершинѣ того ручья. который въ Межиричкѣ за 5 верстъ впадаетъ въ Тетеревъ. Жителей обоего пола 266. Въ прошломъ вѣкѣ деревня эта принадлежала къ митрополичьему имѣнію, а нынѣ къ Ворсовскому г. Былины (см. Ворсовка). Прежде и деревня Крымка причислялась къ Межиричскому приходу, но въ послѣдствіи отчислена къ Чудинскому.
Переклад
Село Красноборка, приписане до межирічської парафії, лежить у верхів’ї того струмка, що в Межирічці, за 5 верст, впадає в Тетерів. Жителів обох статей 266. У минулому столітті це село належало до митрополичого маєтку, а тепер — до ворсівського маєтку п. Билини (див. Ворсівка). Раніше й село Кримка належало до межирічської парафії, але згодом його відписано до чудинської.
Оригінал
См. визиту 1783 года Радомысльскаго деканата.
Переклад
Див. візиту радомишльського деканату 1783 року.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 6747 десятин ≈ 7371 га; 40 десятин ≈ 43,7 га. Перерахунок наш.
Назва. «Межиричка» — Межирічка. Тепер — село Межирічка Житомирського району Житомирської області.
«Ерекція». Фундаційна грамота: нею власник маєтку наділяв парафію землею й іншими правами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАВШІЯ ДО 1795 ГОДА КЪ РАДОМЫСЛЬСКОМУ ИЛИ ПОЛѢССКОМУ ИМѢНІЮ КІЕВСКИХЪ МИТРОПОЛИТОВЪ, СНАЧАЛА ПРАВОСЛАВНЫХЪ, А ПОТОМЪ УНІАТСКИХЪ *).»
- Сторінки
- 115 · скан 115
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 115. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/mezhyrichka/