Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МЕЖИРИЧЬ, мѣстечко лежитъ между рѣками Расавою и Росью, изъ коихъ первая впадаетъ въ вторую въ полуверстѣ за мѣстечкомъ. Межиричь отстоитъ отъ г. Канева въ 15, а Черкасъ въ 50 верстахъ. Жителей обоего пола: православныхъ 1286, римскихъ католиковъ 12, евреевъ 172. Въ мѣстечкѣ находится резиденція владѣльца имѣнія къ коему недавно принадлежали слѣдующія селенія и деревни: мѣстечко Межиричь, село Бабичи, деревня Гамарня, села: Кононча, Хмельна, Пекари, Рожовка, Воробіевка, деревни: Лука, буда-Воробіевская, гута-Межиричская, Мироновка, село Черепинъ, деревня Ольховчикъ, село Завадовка. Всего въ имѣніи числилось 4634 рев. души и 22,736 десятинъ земли, большею частію плодородной и изобиловавшей лѣсомъ. Но лѣса опустошены въ недавнее время, во время состоянія имѣнія въ опекѣ, старавшейся извлечь изъ имѣнія возможные доходы. Въ прошломъ вѣкѣ Межиричь съ округомъ, кромѣ селъ Черепина и Завадовки, принадлежалъ къ Каневскому старотству; потомъ здѣлался вотчиною послѣдовательно: князя Любомірскаго, Потемкина. По смерти Потемкина Межиричское имѣніе досталось по наслѣдству его племяннику Василію Энгельгардтъ, а отъ сего, его дочери Екатеринѣ графинѣ, по первому мужу Скавронской, а по второму Литте; потомъ дочери ея урожденной Скавронской, княгинѣ Багратіонъ, жившей постоянно въ Парижѣ и Вѣнѣ и въ послѣдней столицѣ скончавшейся. Съ 1-го января 1858 года имѣніемъ владѣетъ, по покупкѣ отъ опеки, титулярный совѣтникъ Никодимъ Павловичъ Парчевскій. По выкупной сдѣлкѣ 1863 года Межиричане пріобрѣли въ собственность 1007 десятинъ земли за 53,059 рублей. Межиричь безспорно принадлежитъ къ числу древнихъ поселеній края, судя по его мѣстоположенію, по преданіямъ народнымъ и по нѣкоторымъ остаткамъ давнихъ жилищъ и укрѣпленій. Къ западу отъ мѣстечка тянутся по надъ Росью возвышенности, изъ коихъ ближайшія къ мѣстечку носятъ названія: гора-Шибенница, гора-Куряча и Городище. Къ югу отъ мѣстечка за Росью тотчасъ начинается боръ. Чрезъ Рось переправа совершается посредствомъ парома отдаваемаго на откупъ. Изъ общественныхъ учрежденій въ Межиричѣ достойны замѣчанія сельское училище, заведенное въ 1843 г. священникомъ Василіемъ Григоровичемъ, больница для крестьянъ, содержимая владѣльческою экономіею, и главная контора, управляющая имѣніемъ.
Переклад
МЕЖИРІЧ, містечко, лежить між річками Росавою і Россю, з яких перша впадає в другу за пів версти за містечком. Межиріч розташований за 15 верст від м. Канева і за 50 — від Черкас. Жителів обох статей: православних 1286, римо-католиків 12, євреїв 172. У містечку міститься резиденція власника маєтку, до якого донедавна належали такі поселення: містечко Межиріч, село Бабичі, село Гамарня, села Кононча, Хмільна, Пекарі, Рожовка [нині Попівка], Горобіївка, села Лука, Буда-Воробієвська, Гута-Межиріцька, Мироновка, село Черепин, село Ольховчик, село Завадівка. Усього в маєтку значилося 4634 рев. душі й 22 736 десятин землі, здебільшого родючої й багатої на ліс. Але ліси спустошено недавно, коли маєток перебував під опікою, яка намагалася видобути з маєтку всі можливі прибутки. Минулого століття Межиріч з округою, крім сіл Черепина й Завадівки, належав до канівського староства; згодом став вотчиною послідовно князя Любомирського, Потьомкіна. Після смерті Потьомкіна межиріцький маєток дістався в спадок його небожеві Василю Енгельгардту, а від нього — його доньці Катерині, графині, за першим чоловіком Скавронській, а за другим — Літте; потім її доньці, уродженій Скавронській, княгині Багратіон, яка постійно жила в Парижі та Відні й померла в цій останній столиці. З 1 січня 1858 року маєтком володіє, купивши його в опіки, титулярний радник Никодим Павлович Парчевський. За викупною угодою 1863 року межиричани набули у власність 1007 десятин землі за 53 059 рублів. Межиріч, безперечно, належить до давніх поселень краю, судячи з його розташування, народних переказів і деяких решток давніх осель та укріплень. На захід від містечка понад Россю тягнуться підвищення, з яких найближчі до містечка мають назви: гора Шибениця, гора Куряча і Городище. На південь від містечка, за Россю, одразу починається бір. Через Рось переправляються поромом, який віддають на відкуп. З громадських закладів у Межиричі варті уваги сільське училище, засноване 1843 р. священиком Василем Григоровичем, лікарня для селян, яку утримує власницька економія, і головна контора, що управляє маєтком.
Оригінал
Церковь во имя Рождества Пресвятыя Богородицы деревяная, ветхая и убогая, построена прихожанами въ 1795 году. По штатамъ сельскихъ церквей причислена къ 6-му классу; земли имѣетъ указную пропорцію. Описаніе предшествовавшей церкви см. въ визитахъ Мошенскаго деканата за 1740 и 1746 годы.
Переклад
Церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці, дерев’яна, ветха й убога, збудована парафіянами 1795 року. За штатами сільських церков зарахована до 6-го класу; землі має указну пропорцію. Опис попередньої церкви див. у візитах мошенського деканату за 1740 і 1746 роки.
Оригінал
Въ мѣстечкѣ находится также латинскій костелъ, построенный во время владѣнія Межиричскимъ имѣніемъ графа Литте. Онъ содержится владѣльческою экономіею въ очень хорошемъ состояніи. Домъ со службами для ксендза построенъ недавно также отъ экономіи, которая сверхъ того отпускаетъ ему готовую провизію и жалованье.
Переклад
У містечку є також латинський костел, збудований тоді, коли межиріцьким маєтком володів граф Літте. Його утримує власницька економія в дуже доброму стані. Будинок із господарськими службами для ксьондза нещодавно збудувала теж економія, яка, крім того, видає йому готову провізію та платню.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 50 верст ≈ 53,3 км; 736 десятин ≈ 804 га; 1007 десятин ≈ 1100 га. Перерахунок наш.
Назва. «Межиричь» — Межиріч.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Черкаський повіт, «Межиричское имѣніе г. Парчевскаго.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 635–636. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/mezhyrich/