Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МАЗЕПИНЦЫ, село на лѣвой сторонѣ Каменки въ 5-ти верстахъ выше села великой Половецкой. Жителей обоего пола съ Дроздами, (такъ называется часть села ниже по рѣкѣ лежащая) 2093. Въ селеніи надъ рѣкою есть древнее квадратное замчище. Въ XVII столѣтіи Мазепинцы назывались хуторомъ на Камянкѣ. Люстрація 1616 года такъ о немъ выражается: «Поссесоромъ его есть шляхетный Миколай Мазепа Коледыньскій, вѣчнымъ правомъ отъ короля Августа въ 1572 году ему и потомству его даннымъ. Почему повиненъ онъ отправлять земскую службу, также какъ и другіе владѣтели повѣта Кіевскаго; которое пожалованіе, какъ новое послѣ уніи Литвы съ Польшею послѣдовавшее, по силѣ законовъ, не могло бы быть дѣйствительными. Но принимая во вниманіе, что пожалованіе это укрѣпляется службою, которую онъ исполняетъ, остается при своей поссесіи, впредь до утвержденія короля и сейма. Тотъ же Мазепа представилъ подтвержденіе покойнаго короля Стефана, данное въ Львовѣ въ 1578 году, въ слѣдствіе письма славной памяти Фридерика Глебовича Прунскаго, воеводы Кіевскаго, который далъ было ему мѣсто для заселенія на той же самой рѣкѣ Роси, какъ то подробнѣе изъяснено въ конфирмаціи. Въ разсужденіи чего и принявъ во вниманіе, что онъ самъ отправляетъ, и долженъ отправлять конно военную службу при панѣ старостѣ Бѣлоцерковскомъ и намѣстникѣ его и повинуется замковому начальству: то мы находимъ представленные имъ права не подлежащими люстраціи». Этотъ хуторъ заселяемый болѣе и болѣе, здѣлался въ скорости по отличному плодородію черноземной земли, многолюднымъ селомъ, которое прежнимъ его поссесоромъ названо Мазепинцами. Очень можетъ быть что этотъ Николай Мазепа былъ предкомъ гетмана украинскаго Ивана Степановича Мазепы, а Мазепинцы, какъ нѣкоторые историки думаютъ мѣстомъ его рожденія 1).
Переклад
МАЗЕПИНЦІ, село на лівому березі Кам’янки, за 5 верст вище села Великополовецького. Жителів обох статей разом із Дроздами (так називається частина села, що лежить нижче за течією) 2093. У селі над річкою є давнє квадратне замчище. У XVII столітті Мазепинці називалися хутором на Кам’янці. Люстрація 1616 року так про нього висловлюється: «Посесором його є шляхетний Миколай Мазепа Колединьський на вічному праві, наданому йому і його нащадкам королем Августом 1572 року. Тому він повинен відбувати земську службу так само, як і інші власники повіту київського; це надання, як нове, що відбулося після унії Литви з Польщею, за силою законів не могло б бути дійсним. Але, беручи до уваги, що надання це підкріплюється службою, яку він виконує, він залишається при своїй посесії надалі, до затвердження короля й сейму. Той самий Мазепа представив підтвердження покійного короля Стефана, видане у Львові 1578 року внаслідок листа славної пам’яті Фридерика Глебовича Прунського, воєводи київського, який був надав йому місце для заселення на тій самій річці Росі, як це докладніше пояснено в конфірмації. З огляду на це і взявши до уваги, що він сам відбуває і повинен відбувати кінну військову службу при пані старості білоцерківському та його намісникові й підкоряється замковому урядові, ми визнаємо представлені ним права такими, що не підлягають люстрації». Цей хутір, заселюваний дедалі більше, завдяки чудовій родючості чорноземної землі незабаром став багатолюдним селом, яке за колишнім його посесором назване Мазепинцями. Дуже може бути, що цей Миколай Мазепа був предком українського гетьмана Івана Степановича Мазепи, а Мазепинці, як думають деякі історики, — місцем його народження 1).
Оригінал
Деревня Сидоры составляющая съ Мазепинцами одинъ приходъ, лежитъ на лѣвой же сторонѣ Каменки, выше Мазепинецъ въ 5-ти верстахъ. Жителей въ ней обоего пола 1047. Въ деревни находится переѣздъ чрезъ рѣку Каменку.
Переклад
Село Сидори, що становить з Мазепинцями одну парафію, лежить так само на лівому березі Кам’янки, за 5 верст вище Мазепинців. Жителів у ньому обох статей 1047. У селі є переїзд через річку Кам’янку.
Оригінал
Въ Мазепинцахъ церковь существовала издавна во имя Святителя Николая, по имени перваго вотчиннаго владѣльца Николая Мазепы. Въ визитѣ 1740 года (Бѣлоцерковскаго деканата) описывается она такъ: «дубовая, безъ подлога, дранью побита, построена 1725 года». Въ 1790 году построена нынѣшняя деревяная же. Въ 1736 году принялъ посвященіе въ городѣ Яссахъ во іерея къ ней Семеонъ Бариловичъ, но принужденъ былъ въ слѣдующемъ году Бѣлоцерковскимъ старостою искать утвержденія въ своемъ санѣ отъ унитскаго митрополита. По штатамъ Мазепинецкая церковь причислена къ 3-му классу; земли имѣетъ указную пропорцію.
Переклад
У Мазепинцях здавна існувала церква на честь Святителя Миколая — за іменем першого вотчинного власника Миколая Мазепи. У візиті 1740 року (Білоцерківського деканату) вона описана так: «дубова, без підлоги, побита драницею, збудована 1725 року». 1790 року збудовано нинішню, теж дерев’яну. 1736 року в місті Яссах висвячення на ієрея до неї прийняв Семеон Барилович, але наступного року білоцерківський староста змусив його шукати затвердження в сані в уніатського митрополита. За штатами мазепинецька церква віднесена до 3-го класу; землі має указну пропорцію.
Оригінал
Величко въ своей лѣтописи говоритъ: тотъ Мазепа былъ знатный шляхтичъ козакорусскій. Отецъ его Степанъ Мазепа мѣшкалъ тыхъ временъ въ Бѣлоцерковщинѣ, въ маетности своей Мазепинцахъ.
Переклад
Величко у своєму літописі каже: тотъ Мазепа былъ знатный шляхтичъ козакорусскій. Отецъ его Степанъ Мазепа мѣшкалъ тыхъ временъ въ Бѣлоцерковщинѣ, въ маетности своей Мазепинцахъ. [Той Мазепа був знатний шляхтич козакоруський. Батько його Степан Мазепа мешкав тими часами в Білоцерківщині, у своєму маєтку Мазепинцях.]
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Мазепинцы» — Мазепинці.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Васильківський повіт, «а) имѣніе графовъ Браницкихъ. Бѣлоцерковщина.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 508–509. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/mazepyntsi/