Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МАТУСОВЪ, село при рѣкѣ Ташлыкѣ, въ югозападной части уѣзда, на границѣ Звенигородскаго. Жителей обоего пола: православныхъ 2998, евреевъ 435. Когда-то это былъ хуторъ, принадлежавшій матери знатнаго козака: хуторъ матусивъ; отсюда названіе села. Отъ князя Потемкина Матусовскій ключь достался родственнику его, генералу Николаю Николаевичу Высоцкому, отъ коего въ 1811 году купленъ отцемъ нынѣшняго владѣльца, генералъ-лейтенанта Ивана Алексѣевича Орлова, генералъ-маіоромъ Алексѣемъ Петровичемъ. Матусовъ извѣстенъ какъ резиденція владѣльца и главнаго управленія его имѣніями. Матусовскій ключь, заключающій въ себѣ до 3700 рев. душъ и до 20,494 десятинъ земли, состоитъ изъ слѣдующихъ селъ: Матусова, Макіевки, Куцовки, Станиславчика, Надточіевки, Сердеговки и Буртъ. Кромѣ сего г. Орлову принадлежатъ значительныя имѣнія въ уѣздахъ Звенигородскомъ и Чигиринскомъ, а также въ губерніяхъ Херсонской и Донской. Но въ послѣднее время Матусовское имѣніе стало уменьшаться и переходить въ другія руки. Западная часть Матусова, составляющая Вознесенскій приходъ, отдѣляемая рѣчкою Ташлыкомъ, называется Зарудьемъ. На поляхъ, вокругъ села— много дрдвнихъ могилъ различной величины, расположенныхъ съ нѣкоторою симметріею.
Переклад
МАТУСІВ, село на річці Ташлику, в південно-західній частині повіту, на межі зі Звенигородським [повітом]. Жителів обох статей: православних 2998, євреїв 435. Колись це був хутір, що належав матері знатного козака: хуторъ матусивъ [матусин хутір]; звідси назва села. Від князя Потьомкіна матусівський ключ дістався його родичеві, генералові Миколі Миколайовичу Висоцькому, у якого 1811 року ключ купив батько нинішнього власника, генерал-лейтенанта Івана Олексійовича Орлова, — генерал-майор Олексій Петрович. Матусів відомий як резиденція власника й головного управління його маєтками. Матусівський ключ, що охоплює до 3700 рев. душ і до 20 494 десятин землі, складається з таких сіл: Матусова, Макіївки, Куцівки, Станіславчика, Надточаївки, Сердегівки й Бурт. Крім того, п. Орлову належать значні маєтки у Звенигородському й Чигиринському повітах, а також у Херсонській і Донській губерніях. Але останнім часом матусівський маєток почав зменшуватися й переходити в інші руки. Західна частина Матусова, що становить Вознесенську парафію й відокремлена річкою Ташликом, називається Заруддям. На полях довкола села — багато давніх могил різної величини, розташованих із певною симетрією.
Оригінал
Двѣ церкви: Вознесенская и Дмитріевская, обѣ 5-го класса, имѣютъ по 36 десятинъ земли. Первая каменная, построена въ 1818 году отцемъ нынѣшняго владѣльца, на мѣсто прежде бывшей деревяной. Вторая деревяная, въ 1762 году построена прихожанами. Послѣдняя церковь до 1818 года была единственною приходскою для Матусова, а въ началѣ прошлаго вѣка и для села Станиславчика. Предшествовавшая Дмитріевская церковь стояла на 15 саженей южнѣе нынѣшней и мѣсто престола ея и основаній видны еще и теперь. Въ обѣихъ церквахъ замѣчательна цѣнная утварь—дары покойнаго благотворителя церквей въ своихъ имѣніяхъ.
Переклад
Дві церкви — Вознесенська й Дмитрівська, обидві 5-го класу, мають по 36 десятин землі. Перша кам’яна, збудована 1818 року батьком нинішнього власника на місці колишньої дерев’яної. Друга дерев’яна, збудована 1762 року парафіянами. Ця остання церква до 1818 року була єдиною парафіяльною для Матусова, а на початку минулого століття — і для села Станіславчика. Попередня Дмитрівська церква стояла на 15 сажнів південніше від нинішньої, і місце її престолу та підмурків видно ще й тепер. В обох церквах примітне цінне начиння — дари покійного благодійника церков у його маєтках.
Примітки до перекладу
Міри. Сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 494 десятини ≈ 540 га; 36 десятин ≈ 39,3 га; 15 сажнів ≈ 32 м. Перерахунок наш.
Назва. «Матусовъ» — Матусів.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Черкаський повіт, «Матусовское имѣніе генералъ-лейтенанта И. А. Орлова.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 649–650. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/matusiv/