Макіївка (Черкаський повіт) у Похилевича (1864)

Переклад

МАКІЇВКА, село за 8 верст на південний схід від Матусова, біля витоків струмка Лебединки, розташоване на узліссі Лебединського лісу, серед гір, порізаних глибокими ярами, з рештками давніх лісів. Жителів обох статей 1473. 1741 року в цьому селі було лише 30 дворів, а 1808-го — уже 150 (разом із Макіївською Будою, що нині лишилася в Чигиринському повіті) і 1603 жителі. Біля Макіївки є давня могила, що зветься Остра, а також вал у Лебединському лісі завдовжки 1 верста. Жителі запевняють, що їхнє село належить до найдавніших в околицях.

Переклад

Церква на честь святителя Миколая існувала з незапам’ятних часів. З візит смілянського деканату за 1741 і 1746 роки видно, що тоді церква, збудована 1726 року, мала дві бані, була вкрита драницею, дзвіниці не мала, а невеликий дзвоник висів на стовпі. Про священика у візиті сказано так: «пр̄и тей церкви жаднего нема пароха, по збылым за Днѣпр̄ под час татарскый инкурсіи; тылько до тых час pro vicario зоставал W. Данил, посвęцоный на Волощизнѣ; але под час визиты и тен збыл. Для тего w suspesę a divinis поданный» [при цій церкві немає жодного пароха, оскільки він пішов за Дніпро під час татарського набігу; тільки досі як вікарій залишався велебний Данило, висвячений на Волощині, але під час візити й той пішов. Тому його відсторонено від священнослужіння]. З цього слід зробити висновок, що ще в 1740-х роках макіївці не прийняли уніатства. 1830 року на місці цієї убогої церкви покійний поміщик Олексій Орлов збудував кам’яну з такою самою дзвіницею. Син будівничого — нинішній власник — має намір завершити розпочату його батьком добру справу, збудувавши кам’яні житла для церковного причту та училище при церкві для селянських дітей. За штатом церкву віднесено до 5-го класу; землі має указну пропорцію.