Мале Старосілля у Похилевича (1864)

Переклад

СТАРОСЕЛЕЧКО, село, що називається також Малим Старосіллям, на річці Балаклейці, за 3 версти вище села Балаклеї. Село оточене лісами. У ньому є давнє замковище, примітне своєю величиною й формою; з цього, а також із розташування поблизу давнього Ірденського монастиря слід зробити висновок, що в глибоку давнину на цьому місці існувало важливе поселення. Жителів обох статей 500, серед них 87 великоросів, переведених графом Олексієм Бобринським з Тульської губернії. Вони працюють на заводі череп’яних цукрових форм, влаштованому в Староселечку. 1741 року в Староселечку було 77 дворів.

Переклад

Церква Богородична, дерев’яна, 7-го класу; землі має указну пропорцію. Час її побудови невідомий, і через ветхість вона хилиться до падіння. Утім, якщо нинішня церква — та сама, що описана у візитах за 1741 і 1746 роки, то її збудовано ще 1700 року. Під час згаданих візит при ній був священиком Андрій Базилевич, висвячений на Волощині 1724 р.

Переклад

Виноградський монастир. За 3 версти від Староселечка, над Ірденським болотом, стоїть Виноградський Успенський заштатний монастир, оточений густими лісами. Згідно з універсалом гетьмана Зиновія Богдана Хмельницького від 20 січня 1656 року, на місці, що нині зветься Монастирищем, за 4 версти від нинішнього монастиря вгору по Ірдиню, був скит. У цьому скиту на прохання ігумена Герасима універсалом гетьмана Хмельницького дозволено, як «въ мѣстѣ до фундованя монастыря способномъ, для разширенія хвалы Божіей, будовати монастырь и братію совокупляти [у місці, придатному для заснування монастиря, для поширення хвали Божої будувати монастир і збирати братію] 1). Утім, із записки, яку цей ігумен подав гетьманові і яка досі зберігається в монастирі, видно, що ще раніше, тобто 1625 р., монастир уже існував і володів досить великими землями, здебільшого купленими його власним коштом 2). Цей монастир називався Ірдинським Преображенським. Але під час смут, що були потім у цьому краї, Ірдинський монастир цілковито розорено. Його руйнування довершив близько 1709 року спільник Мазепи Орлик. Тоді його колишня братія, позбавлена церкви й житла, перейшла до Золотоніського Преображенського монастиря. Лише після впорядкування краю, у другій половині минулого [XVIII] століття, на нинішньому місці, відкритішому й просторішому, — на пагорбі, оточеному горами, порослими густим лісом, де доти був монастирський виноградний сад, — знову почав будуватися монастир, залежний від згаданого Золотоніського монастиря. Звідси нинішня назва монастиря. З 1773 року тут збудовано дерев’яну церкву на честь Успіння Божої Матері, яку 1851 року через ветхість розібрано, а на її місці ігуменом Анастасієм того самого року закінчено кам’яну соборну церкву. Крім неї, нині в монастирі є ще дві дерев’яні церкви: тепла — на честь святителя Миколая, збудована 1782 року, і трапезна — на честь Живоначальної Трійці, 1840 року. Монастирські будівлі, всі дерев’яні, такі: два великі будинки, п’ять малих, або братських, келій, братська трапезна з кухнею та необхідні служби й господарські будівлі, потрібні для невеликого монастирського господарства. Колись, за малоросійських гетьманів, монастиреві належали поселення Будище й Старосілля та інші угіддя. Але всі нерухомі маєтності, на які монастир мав і досі зберігає купчі записи, гетьманські універсали й царські укази, незадовго перед остаточним приєднанням цього краю до Росії відібрали в нього польські вельможі, які зневажали будь-які права, крім власних і [прав] папського духовенства, що заодно з ними зловживало владою в республіці [Речі Посполитій]. Нині монастиреві належить землі: під самим монастирем, городами, садом, пасікою й лісом — 38 десят. 1218 сажнів; під хутором, що зветься Монастирище, — 7 дес. 1035 саж.; біля Будок, під фруктовим садом, — 4 дес. 408 саж.; усього 50 десятин 261 сажень. Прибутки з цих земель — головне джерело прожитку братії. Крім того, монастир користується відсотками з належного йому капіталу до 6000 рублів і одержує з казни по 42 руб. 84 коп. на рік. Нині в монастирі живуть: ігумен, 2 ієромонахи, 1 ієродиякон, 11 послушників і ще 5 осіб найманої прислуги 1).

Переклад

Ось список цього універсалу: «Ознаймуемъ симъ нашимъ писаніемъ каждому, кому только показано будетъ: ихъ милостямъ панамъ полковникамъ и всей старшинѣ войска Запорожскаго, особливе Баклеи и Мліева, ижъ мы, взявши вѣру отъ честнаго господина, о. Герасима Ивашковскаго о способномъ мѣстѣ на Рдени: з едной стороны отъ Баклеи, а съ другой Мглѣва, до фундованя монастыря безпечное, зъ владзы и побожности нашей христіанской, сего мѣсца позволилисьмо для разширенія хвалы Божіей, будовати и братію совокупляти, жебы могли за насъ и за войско наше Запорозске безкровные офѣры Всемогущему Богу офѣровати. Придаемъ тежъ до того мѣсца хуторы Баклейскіе и Орловскіе съ належностями ихъ, Староселье Баклейское съ Будищами, Смульчинцы съ Будищами Орловскими, за для помочи. Также и кгрунта для уживанія братіямъ тамъ ся знайдуючимъ, почавши лѣсомъ отъ Будищъ до гребли Медяниковой, а по другой сторонѣ поля и лѣса къ Староселью, и Орловецкіе хутора съ грунтами своими и належными доходы... въ Чигиринѣ. 1656 року». [Сповіщаємо цим нашим писанням кожному, кому тільки буде показано: їхнім милостям панам полковникам і всій старшині Війська Запорозького, особливо Баклеї й Мліїва, що ми, повіривши чесному панові, о. Герасимові Івашковському, щодо придатного місця на Рдені — з одного боку від Баклеї, а з другого від Мглієва, — безпечного для заснування монастиря, з нашої влади й християнської побожності дозволили на цьому місці для поширення хвали Божої будувати й збирати братію, щоб могли за нас і за наше Військо Запорозьке приносити безкровні жертви Всемогутньому Богові. Додаємо також до того місця баклейські й орловські хутори з їхніми належностями, Старосілля Баклейське з Будищами, Смульчинці з Будищами Орловськими, для допомоги. Також і ґрунти для користування братії, що там перебуває, починаючи лісом від Будищ до Медяникової греблі, а з другого боку поля й ліси до Старосілля, і орловецькі хутори з їхніми ґрунтами й належними прибутками... у Чигирині. 1656 року.]

Переклад

У цих записках значиться таке: купили у Цимбалистого на Ирдинѣ греблю, дали 600 злотыхъ; выше тоея гребли купили другую греблю у Левка Костянтиновскаго, дали 500 злотыхъ; у Баклейскаго Ивана Ходака купили два ставки и дубровъ изъ садомъ на Смульчиньцахъ, 100 таляровъ; также на Смульчинцахъ съ полемъ сѣножатью дуброва, купили у Смулки, дали 200 злотыхъ; у тогожъ Смулки купили подъ Орловцемъ ставъ и нива, концемъ къ шляху, дали 200 злотыхъ; за Орлувцемъ купили у попа Орлувскаго ставъ з нивою, 8 копъ; также подъ Орлувцемъ купили садъ, дали 60 злотыхъ; у тогожъ Цианскаго купили ставъ з грунтами на Будищахъ, дали 100 злотыхъ; за Осадковщину дали 50 таляровъ; у Маріи Корсунской купили пасѣку у Лебединѣ, дали 100 злотыхъ и 20; также возлѣ тоея купили у Василя Пузенка Смѣлянскаго, дали 200 злотыхъ; Товкуща-долина, тамъ и гребля и дуброва, тое дано за умершихъ; Погорѣлому Баклейскому дали за ставъ з грунтомъ 100 злотыхъ; у Гайдука купили грунтъ, дали 10 таляровъ; отъ Юхнова потока до Гука, тимъ бокомъ и симъ бокомъ Ирдени, монастырское починаесся отъ лѣса Мотроненскаго до Меданиковой гребли, поле робленное монастырское. 1625 року марта 20 дня. [купили в Цимбалистого на Ірдині греблю, дали 600 злотих; вище тієї греблі купили другу греблю в Левка Костянтиновського, дали 500 злотих; у баклейського Івана Ходака купили два ставки й діброву із садом на Смульчинцях, 100 талярів; також на Смульчинцях діброву з полем і сіножаттю купили в Смулки, дали 200 злотих; у того ж Смулки купили під Орловцем став і ниву, кінцем до шляху, дали 200 злотих; за Орловцем купили в орловського попа став із нивою, 8 кіп; також під Орловцем купили сад, дали 60 злотих; у того ж Ціанського купили став із ґрунтами на Будищах, дали 100 злотих; за Осадковщину дали 50 талярів; у Марії Корсунської купили пасіку в Лебедині, дали 100 злотих і 20; також біля неї купили у смілянського Василя Пузенка, дали 200 злотих; Товкуща-долина, там і гребля, і діброва, — те дано за померлих; баклейському Погорілому дали за став із ґрунтом 100 злотих; у Гайдука купили ґрунт, дали 10 талярів; від Юхнового потоку до Гука, тим боком і цим боком Ірдені, монастирське починається від Мотроненського лісу до Меданикової греблі, поле оброблене монастирське. 1625 року, 20 березня.]

Переклад

Докладніші відомості про Виноградський монастир надруковано в «Київських єпархіальних відомостях» за 1861 рік, №№ 18, 19 і 20.