Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МАРКОВЦЫ, село въ 4-хъ верстахъ отъ Махновки къ югу. Жителей обоего пола: православныхъ 360 и 70 римскихъ католиковъ. Четыре пятыхъ села и 596 десятинъ земли принадлежитъ Луціану Казиміровичу Мазараки (латин. испов., род. 1823 года). Пятая же съ 120 десятинами Добровольскому.
Переклад
МАРКІВЦІ, село за 4 версти на південь від Махнівки. Жителів обох статей: православних 360 і 70 римо-католиків. Чотири п’ятих села й 596 десятин землі належать Луціанові Казимировичу Мазаракі (латинського віросповідання, нар. 1823 року). П’ята ж частина зі 120 десятинами — Добровольському.
Оригінал
Церковь Златоустовская, деревяная, 6-го класса; земли имѣетъ 61 десятину, неизвѣстно когда построена, и очень ветха.
Переклад
Церква Златоустівська, дерев’яна, 6-го класу; має 61 десятину землі, невідомо коли збудована й дуже ветха.
Оригінал
Къ ней приписана деревня Чернички, въ 8-ми верстахъ отстоящая и лежащая при ручьѣ Волчинцѣ. Села: Волчинецъ, Безъименна и Молотковцы съ сѣвера, юга и запада отъ Черничекъ лежащія, отстоятъ въ 3-хъ верстахъ. Жителей обоего пола 361; земли 714 десятинъ. Большая половина этой деревни принадлежитъ Юзефѣ Буяльской, а меньшая Францу Николаевичу Буяльскому. Въ деревнѣ находится приписная Рождество-Богородичная церковь деревяная, неизвѣстно когда построенная. Въ 1846 году она возобновлена бывшимъ помѣщикомъ Іосифомъ Куриловичемъ и тогда же имъ построена при церкви колокольня. Этотъ же помѣщикъ, оставивъ при церкви ея давнія земли въ узаконенномъ пространствѣ, обезпечилъ особымъ капиталомъ для причта ея ежегоднаго дохода въ 7 руб. 50 коп Въ 1839 году Черничская церковь оставлена приписною къ Марковецкой. Осталось въ деревнѣ преданіе о давнихъ Черницахъ, на этомъ мѣстѣ имѣвшихъ монастырь.
Переклад
До неї приписано село Чернички, що лежить за 8 верст, на струмку Вовчинці. Села Вовчинець, Безіменне й Молотківці, що лежать на північ, південь і захід від Черничок, віддалені [від них] на 3 версти. Жителів обох статей 361; землі 714 десятин. Більша половина цього села належить Юзефі Буяльській, а менша — Францові Миколайовичу Буяльському. У селі є приписна дерев’яна церква Різдва Богородиці, невідомо коли збудована. 1846 року її відновив колишній поміщик Іосиф Курилович і тоді ж збудував при церкві дзвіницю. Цей самий поміщик, залишивши при церкві її давні землі в узаконеному обсязі, забезпечив окремим капіталом щорічний дохід її причту в 7 руб. 50 коп. 1839 року черничківську церкву залишено приписною до марківецької. У селі зберігся переказ про давніх черниць, що мали на цьому місці монастир.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 596 десятин ≈ 651 га; 120 десятин ≈ 131 га; 61 десятина ≈ 66,6 га; 8 верст ≈ 8,5 км. Перерахунок наш.
Назва. «Марковцы» — Марківці.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Бердичівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 285–286. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/markivtsi/