Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
БАЛАКЛЕЯ, село расположено при соединеніи трехъ ручьевъ: Серебрянки (Смотричъ), Мѣдянки (Надюнка) и Балаклейки, на почтовой дорогѣ изъ Орловца въ Смѣлу, въ 10 верстахъ отъ обоихъ этихъ пунктовъ, среди горъ, покрытыхъ лѣсомъ. Жителей обоего пола 2788, изъ коихъ при сахарномъ заводѣ числится 650. Приписанные къ заводу жители состоятъ изъ Малороссіянъ, переведенныхъ сюда изъ Харьковской губерніи и Великороссіянъ изъ Тульской. Выдѣлываемый на заводѣ сахарный песокъ доставляется на рафинадный Смѣлянскій. Въ 1741-мъ году въ Балаклеѣ считалось 100 дворовъ. Балаклея--названіе татарское. Въ исторіи извѣстенъ царь Заволожскихъ Татаръ Балаклай, пораженный въ 1221 году при Кайдановѣ отъ Литовско-Новогрудскаго князя Скирмунта Мингайловича, ополчившагося противъ Татаръ съ литовско-русскими войсками. На мѣстѣ нынѣшняго села Балаклай могъ останавливаться во время своего похода противъ Скирмунта. См. хр. Стрыйк. ч. 1, ст. 247. Извѣстно также, что въ Константинополѣ Балаклеею называется церковь и источникъ, уважаемые богомольцами. Балаклея въ 1820 году подарена графомъ Александромъ Николаевичемъ Самойловымъ своей дочери — нынѣшней владѣлицѣ всего Смѣлянскаго имѣнія.
Переклад
БАЛАКЛЕЯ, село, розташоване при злитті трьох струмків: Серебрянки (Смотрич), Мідянки (Надюнка) і Балаклейки, на поштовому шляху з Орловця до Сміли, за 10 верст від обох цих пунктів, серед гір, укритих лісом. Жителів обох статей 2788, з них при цукровому заводі значиться 650. Приписані до заводу жителі — це малоросіяни, переведені сюди з Харківської губернії, і великороси з Тульської. Цукровий пісок, який виробляють на заводі, доставляють на смілянський рафінадний [завод]. 1741 року в Балаклеї налічувалося 100 дворів. Балаклея — назва татарська. В історії відомий цар заволзьких татар Балаклай, розбитий 1221 року під Кайдановом литовсько-новогрудським князем Скирмунтом Мінгайловичем, який виступив проти татар із литовсько-руськими військами. На місці нинішнього села Балаклай міг зупинятися під час свого походу проти Скирмунта. Див. хр[оніку] Стрийк[овського], ч. 1, ст. 247. Відомо також, що в Константинополі Балаклеєю називають церкву й джерело, шановані прочанами. 1820 року граф Олександр Миколайович Самойлов подарував Балаклею своїй дочці — нинішній власниці всього смілянського маєтку.
Оригінал
Церковь издавна была Николаевская. Существовавшая въ 1746 году, какъ видно изъ визиты того года, считалась уже тогда очень старою, хотя была построена только 1720 года, и до руины наклоненною. На мѣсто ея въ скорости была построена также деревяная Николаевская, существовавшая до 1800 года, въ которомъ сгорѣла. Затѣмъ богослуженіе совершалось во временно устроенной въ колокольнѣ небольшой церкви. Уже въ 1848 году нынѣшняя владѣлица, графиня Софія Александровна Бобринская, собственнымъ иждивеніемъ построила, новую деревяную церковь, которую освятила 17 сентября того же года во имя Святыя мученицы Софіи. Она на каменномъ фундаментѣ, внутри и внѣ выщекотурена, почему имѣетъ видъ каменной. По штатамъ состоитъ въ 4-мъ классѣ; земли имѣетъ 37½ десятинъ.
Переклад
Церква здавна була Миколаївська. Та, що існувала 1746 року, як видно з візити того року, вже тоді вважалася дуже старою, хоча була збудована тільки 1720 року, и до руины наклоненною [і нахиленою аж до руїни]. На її місці невдовзі збудували також дерев’яну Миколаївську, що існувала до 1800 року, коли згоріла. Потім богослужіння правили в невеликій церкві, тимчасово влаштованій у дзвіниці. Аж 1848 року нинішня власниця, графиня Софія Олександрівна Бобринська, власним коштом збудувала нову дерев’яну церкву, яку освятила 17 вересня того самого року на честь святої мучениці Софії. Вона стоїть на кам’яному фундаменті, всередині й зовні отинькована, тому має вигляд кам’яної. За штатом належить до 4-го класу; землі має 37½ десятини.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км; 37½ десятини ≈ 41 га. Перерахунок наш.
Назва. «Балаклея» — Балаклея.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Черкаський повіт, «Смѣлянское имѣніе графини С. А. Бобринской.»
- Сторінки
- 647 · скан 647
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 647. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/balakleia/
