Мала Вільшанка (Київський повіт) у Похилевича (1864)

Переклад

ВІЛЬШАНКА, село, яке називають також Малою Вільшанкою і Германівською на відміну від Барахтянської Вільшанки, від якої його відділяє струмок. Лежить на річці Раковці, яку називають також Тростинкою, за 6 верст від м. Германівки. Жителів обох статей — 1258 у 80 дворах. 1792 року було 324 чоловічої і 330 жіночої статі. Землі разом із частиною Копачева, що належить вільшанському власникові, 3200 десятин. Струмок Раковка минулого століття був межею між Білоцерківщиною і Германівським староством, а потім між Київським і Васильківським повітами. Через те частина села Вільшанки, що лежить на правому боці струмка, ще з минулого століття мала окремих власників і окрему долю. Разом із Германівським староством вона була у володінні графів Тарновського, Міри, Бутовича. А нині разом із невеликою частиною села Копачева становить вотчинний маєток Антона Гудим-Левковича (з 1859 року — Максима).

Переклад

Церква на честь св. Євангеліста Іоанна Богослова выставіона [збудована], як сказано у візиті Канівського деканату за 1792 рік, причому prima radice [від самих основ], 1733 року. Але ця перша церква 1) проіснувала лише до 1793 року, коли її через ветхість розібрали, а на її місці на горі збудовано нинішню, невелику, із соснового дерева. За штатом її віднесено до 5-го класу; землі має указну пропорцію.

Переклад

Про її стан невдовзі після побудови читай у візиті Канівського деканату за 1746 рік. Там сказано, між іншим, що вона недавно выбудована, съ тремя верхами, гонтами, seu дранью побитыми; дзвоница допиро тылько зачата; дзвонекъ еденъ пожичоный изъ другой церкви Ольшанской и проч. [недавно збудована, з трьома верхами, покритими гонтом, або драницею; дзвіниця щойно тільки розпочата; один дзвін позичений з іншої вільшанської церкви тощо].