Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КОПАЧЕВЪ село въ 3-хъ верстахъ отъ с. Ольшанки, при впаденіи въ рѣку Стугну ручья Раковки. Въ рѣку Стугну впадаетъ въ Копачевѣ и другой ручей Чортыха, близъ с. Барахтъ начинающійся. Рѣчки эти пересѣкаютъ большую дорогу изъ Кіева въ Германовку и Богуславль. Жителей обоего пола: православныхъ 1007, римскихъ 23, евреевъ 43.
Переклад
КОПАЧІВ, село за 3 версти від с. Вільшанки, біля впадіння струмка Раковки в річку Стугну. У Копачеві в річку Стугну впадає й інший струмок — Чортиха, що бере початок біля с. Барахт. Ці річечки перетинають великий шлях із Києва до Германівки й Богуслава. Жителів обох статей: православних 1007, римо-католиків 23, євреїв 43.
Оригінал
Въ древнихъ лѣтописяхъ нѣсколько разъ упоминаются мѣстности Копачи или Капичи, но событія къ этимъ мѣстностямъ относимыя, трудно пріурочить къ нынѣшнему Копачеву. Такъ, когда Владиміръ (святый) двинулся отъ Полотска къ Кіеву: то приблизившись къ послѣднему городу, окопался между Дорогожичемъ и Капичемъ. Подъ Копачевомъ происходили впрочемъ битвы русскихъ князей съ татарами. Во времена козацкихъ войнъ, при гетманствѣ Тараса Трясилы въ Копачевѣ находился небольшой польской гарнизонъ, который весь былъ истребленъ возставшими жителями. Еще въ половинѣ прошлаго вѣка Копачевъ въ актахъ именуемъ былъ Oppidum-мѣстечко. Первыми владѣльцами Копачева были Выговскіе—потомки того гетмана малороссійскаго, который, наслѣдовавъ безсмертному Хмельницкому, обезчестилъ себя похищеніемъ сокровищъ своего благодѣтеля, измѣною странѣ, ему ввѣрявшейся и заслужилъ презрительное названіе Ивашки. Въ 1751 году Копачевское имѣніе было въ спорѣ между Михаиломъ Выговскимъ и Станиславомъ Тыша-Быковскимъ. Нынѣ Копачевъ принадлежитъ слѣдующимъ владѣльцамъ:
Переклад
У давніх літописах кілька разів згадуються місцевості Копачі, або Капичі, але події, які відносять до цих місцевостей, важко прив’язати до нинішнього Копачева. Так, коли Володимир (святий) рушив від Полоцька до Києва, то, наблизившись до цього міста, окопався між Дорогожичем і Капичем. Утім, під Копачевом відбувалися битви руських князів із татарами. За часів козацьких воєн, за гетьманства Тараса Трясила, у Копачеві стояв невеликий польський гарнізон, який повсталі жителі винищили до ноги. Ще в половині минулого століття Копачів в актах називали Oppidum — містечко. Першими власниками Копачева були Виговські — нащадки того малоросійського гетьмана, який, ставши наступником безсмертного Хмельницького, збезчестив себе викраденням скарбів свого благодійника, зрадою краю, що йому довірився, і заслужив зневажливе прізвисько Івашка. 1751 року за копачівський маєток сперечалися Михайло Виговський і Станіслав Тиша-Биковський. Нині Копачів належить таким власникам:
Оригінал
| ЗЕМЛИ. | Р. Д. М. П. | ||
| а) Антону Петровичу Выговскому (латин. исп., имѣетъ 4-хъ сыновъ) | 1330 | дес. | 268. |
| б) Максиму Гудимъ-Левковичу (см. Ольшанка) | — | — | 125. |
| в) Ѳеклѣ Кучинской (латин. испов.) | 364 | — | 88. |
| г) Приходской церкви | 35 | — | — |
Переклад
| ЗЕМЛІ. | Р. Д. Ч. С. [ревізьких душ чоловічої статі] | ||
| а) Антонові Петровичу Виговському (латин. віросп., має 4 синів) | 1330 | дес. | 268. |
| б) Максимові Гудим-Левковичу (див. Вільшанка) | — | — | 125. |
| в) Феклі Кучинській (латин. віросп.) | 364 | — | 88. |
| г) Парафіяльній церкві | 35 | — | — |
Оригінал
Къ древностямъ села принадлежатъ могилы, а также древній каменный крестъ въ полѣ надъ рѣкою Стугною, съ надписью въ коей можно разобрать только слѣд. слова: «..... изъ за Днѣпра Ко... Иванъ Ивани...» прочія слова начальныя и конечныя надписи изглажены ножами, топорами и другими желѣзными орудіями, которые поселянами вытачиваются на этомъ крестѣ, въ уединенномъ мѣстѣ стоящемъ.
Переклад
До старожитностей села належать могили, а також давній кам’яний хрест у полі над річкою Стугною з написом, у якому можна розібрати лише такі слова: «..... изъ за Днѣпра Ко... Иванъ Ивани...» [..... з-за Дніпра Ко... Іван Івани...]; решту слів напису, початкових і кінцевих, стерто ножами, сокирами та іншими залізними знаряддями, які селяни гострять на цьому хресті, що стоїть у відлюдному місці.
Оригінал
Церковь во имя пророка Иліи деревянная, 5-го класса, неизвѣстно въ какомъ году построенная.
Переклад
Церква на честь пророка Іллі, дерев’яна, 5-го класу, невідомо в якому році збудована.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Копачевъ» — Копачів.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 68–69. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kopachiv/