Липівка у Похилевича (1864)

Переклад

ЛИПІВКА, село за 6 верст від м. Макарова, біля болотистого струмка Почепина, що утворює невеликий ставочок із водяним млинком при ньому. На цьому місці колись росло безліч лип, які й дали назву поселенню. Тепер від липових гаїв лишилися тільки рештки — кілька дерев біля церкви та в панському саду. Любов жителів до бджільництва теж натякає на давню рясноту цього роду дерев, улюблених бджолами. Жителів обох статей: православних 688 і 28 римо-католиків; землі 3436 десятин. В околицях Липівки є особливого роду невеликі могили. Вони стоять групами по 20 і більше разом. Їхні складники — вугілля, пісок і попіл. Такі групи могилок тягнуться на однаковій відстані одна від одної приблизно на 3 версти, дугою з півдня на північний захід, і розташовані біля Маковищ і Копилова, а також на підвищенні біля Гавронщини. Ті, що лежать серед оброблюваних полів, дедалі більше згладжуються й знищуються. Після смерті декана Каетана Росцишевського близько 1780 року Липівка дісталася в спадок його братові Казимирові, батькові Валентія. А після його смерті 1850 року — Еварестові Валентьєвичу. Казимир Росцишевський відомий тим, що за Імператора Олександра I був київським губернським предводителем дворянства й зумів заслужити його особливу прихильність.

Переклад

Церква Покровська, дерев’яна, 5-го класу; має 40 десятин землі; збудована в другій половині минулого століття старанням і коштом колишнього власника села Липівки Ігнатія Трипольського, якого й поховано разом із дружиною в самій церкві. Попередню церкву описано у візиті Фастівського деканату за 1746 рік такими словами: «В тей вси церкіев под титулем протекціи найев. панны выставіона з тр̄емя вер̄хами. Кр̄ыж на ней еден, драніо побита; дзвоницы нема, дзвонек еден на слупах. В церкви deisusu нема, тылько тр̄и образов намѣстных.» [У цьому селі церква під титулом Покрови Пресвятої Діви, поставлена з трьома верхами. Хрест на ній один, покрита драницею; дзвіниці немає, дзвіночок один на стовпах. У церкві деісуса немає, тільки три намісні образи.] При ній під час візити священником був Йосиф Лукашевич, висвячений 1732 року за презентою власника Антонія Щевинського. Землі, що належали церкві з незапам’ятних часів (ante sæcula) [споконвіку], того ж 1746 року самочинно відібрала в духовенства владза̨ дворска̨ [двірська влада]. Тому візитатор, силою даної йому влади, заборонив правити в церкві богослуження й відправляти для парафіян християнські треби доти, доки власник не поверне захоплених ним церковних земель. Унаслідок цього заходу, який колишнє уніатське духовне начальство часто застосовувало в подібних випадках, захоплені землі було повернено церковному причтові. До Липівської парафії приписано такі села:

Переклад

Лозовок, за 2 версти від Липівки, біля впадіння струмка Почепина в річку Здвиж. Жителів обох статей 98 у 8 хатах. Коли будували латинський костел у м. Макарові, це село було призначене на утримання ксьондзів, а 1843 року його приписано до державних маєтностей разом з іншими церковними населеними маєтками.

Переклад

Королевка, за 5 верст від Липівки, у верхів’ї струмка Ваблі. Жителів обох статей 480, з них 12 латинників; землі 2988 десятин. У минулому столітті це село належало до маєтностей Овруцького василіянського монастиря, а нині — Любомирові Ксаверієвичу Маршицькому (лат. віросп., див. Спичинці), після смерті його батька, колишнього почесного попечителя Київської гімназії, 1853 року. 1840 року біля села знайдено в болоті старовинний дзвін, який свідчить, що колись у Королевці була церква. 1857 року жителі збудували нову дерев’яну церкву на честь святителя Христового Миколая; але оскільки вона не має ні землі, ні причту, то вважається приписною. Утім, богослуження правиться кожного третього тижня.

Переклад

Езерщина, або Озерщина, біля потоку Ваблі, за 4 версти нижче Королевки. Жителів обох статей 243, землі 3531 десятина. Належить Симфоріанові, синові Ростислава Валентьєвича Ростишевського, а нині його сестрі, за чоловіком Влодковській (лат. віросп.). І Езерщина, і Королевка лежать серед лісів, у низинних місцях, колись укритих озерами.