Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ЛУКІАНОВКА, село на почтовой дорогѣ изъ Таращи въ Кошевату, въ 5-ти верстахъ отъ того и другаго мѣста, среди лѣсовъ, при едва примѣтномъ ручейкѣ. Жителей обоего пола 932. На плодородныхъ владѣльческихъ поляхъ родится ежегодно, кромѣ другихъ хлѣховъ болѣе 1000 копенъ пшеницы. Для склада ея устроенъ токъ, съ каменною обширною клунею, огороженный каменною оградою. Есть кирпичный заводъ. Примѣчательны въ селеніи два возвышенныя мѣста, которыя по видимому были укрѣплены насыпями и рвами. По преданію на этихъ мѣстах было еще до руинъ два православныхъ монастыря, которые сожжены какимъ то гайдамакомъ Оркишомъ. Обоз. могилъ Фундуклея, стран. 56.

Переклад

ЛУК’ЯНІВКА, село на поштовому шляху з Таращі до Ківшоватої, за 5 верст від кожного з цих місць, серед лісів, на ледь помітному струмочку. Жителів обох статей 932. На родючих панських полях щороку родить, крім іншого збіжжя, понад 1000 кіп пшениці. Для її зберігання влаштовано тік із просторою кам’яною клунею, обнесений кам’яною огорожею. Є цегельня. Примітні в селі два підвищені місця, які, вочевидь, були укріплені насипами й ровами. За переказом, на цих місцях ще до [часів] руїн було два православні монастирі, які спалив якийсь гайдамака Оркиш. Огляд могил Фундуклея, с. 56.

Оригінал

Церковь деревяная, во имя св. Николая, построена въ 1760 году de nova radice, какъ сказано въ визитѣ за 1793 годъ. Нынѣ уже обветшала. Въ 1768 году церковь эта по словамъ той же визиты, во время востанія западной малороссіи противъ поляковъ, была обращена своими прихожанами въ православіе; но по усмиреніи востанія, въ 1775 году опять отдана уніятамъ до 1795 года. По штатамъ состоитъ въ 6-мъ классѣ, земли имѣетъ 37 десятинъ.

Переклад

Церква дерев’яна, на честь св. Миколая, збудована 1760 року de nova radice [з нового кореня, тобто наново], як сказано у візиті за 1793 рік. Нині вже зветшіла. 1768 року ця церква, за словами тієї ж візити, під час повстання західної Малоросії проти поляків була навернена своїми парафіянами до православ’я; але після придушення повстання, 1775 року, знову віддана уніатам — до 1795 року. За штатами належить до 6-го класу, землі має 37 десятин.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 37 десятин ≈ 40,4 га. Перерахунок наш.

Назва. «Лукіановка» — Лук’янівка.

«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.

«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Таращанський повіт, «Кошеватское ленное имѣніе.»
Сторінки
422 · скан 422
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 422. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/lukianivka/