Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ЛУБЕНЦЫ, село въ сѣверной части Мотроненскаго лѣса, въ 4-хъ верстахъ отъ Мотроненскаго монастыря, при ручьѣ Лубенкѣ, впадающемъ въ Тясминъ. Часть села расположенная при самомъ Тясминѣ, въ 3-хъ верстахъ отъ церкви, называется Деменцами. Жителей обоего пола собственно въ Лубенцахъ 541, а въ Деменцахъ 313. Въ 1808 году считалось жителей 793 въ 99 дворахъ. Въ 1741 году 40 дворовъ. Въ прошломъ вѣкѣ село принадлежало къ Медведовскому ключу Чигиринскаго старотства. Когда этотъ ключь сдѣлался частною собственностію: то Сабанскій продалъ Лубенцы Малчевскому и Бронишевскому, а деревню Деменцы Байкевичу. Теперь въ Лубенцахъ три владѣльца, наслѣдники по женской линіи вышепоименованныхъ лицъ:

Переклад

ЛУБЕНЦІ, село в північній частині Мотронинського лісу, за 4 версти від Мотронинського монастиря, біля струмка Лубенки, що впадає в Тясмин. Частина села, розташована над самим Тясмином, за 3 версти від церкви, називається Деменцями. Жителів обох статей власне в Лубенцях 541, а в Деменцях 313. 1808 року налічувалося 793 жителі в 99 дворах. 1741 року — 40 дворів. У минулому столітті село належало до Медведівського ключа Чигиринського староства. Коли цей ключ став приватною власністю, Сабанський продав Лубенці Малчевському й Бронишевському, а село Деменці — Байкевичу. Тепер у Лубенцях три власники, спадкоємці згаданих вище осіб по жіночій лінії:

Оригінал

земли:жит. м. п.
а) Маіоршѣ Иринѣ Петровнѣ Выслоуховой (прав. исп.)396.112.
б) Отст. Маіору Антону Николаевичу Бонякевичу (лат. исп.), по покупкѣ отъ капитана Мызы408.64.
в) Неслужащему дворянину Владиславу Ѳаддеевичу Середницкому, въ с. Лубенцахъ—52.
Ему же въ деревнѣ Деменцахъ1899.173.

Переклад

землі:жит. ч. с. [жителів чоловічої статі]
а) Майорші Ірині Петрівні Вислоуховій (правосл. віросп.)396.112.
б) Відст. майорові Антонові Миколайовичу Бонякевичу (лат. віросп.), за купівлею від капітана Мизи408.64.
в) Неслужилому дворянинові Владиславові Фаддейовичу Середницькому, у с. Лубенцях—52.
Йому ж у селі Деменцях1899.173.

Оригінал

Въ Лубенцахъ есть небольшая винокурня, построена г. Выслоуховымъ въ 1820 году, а въ Деменцахъ сахарно-песочный заводъ помѣщика Середницкаго съ 1846 г.

Переклад

У Лубенцях є невелика гуральня, збудована паном Вислоуховим 1820 року, а в Деменцях — цукрово-пісочний завод [для виробництва цукру-піску] поміщика Середницького, з 1846 р.

Оригінал

Церковь Троицкая, деревяная, 6-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію; построена 1778 года и возобновлена въ 1834. До построенія нынѣшней существовала съ 1729 года древнѣйшая церковь, описанная въ визитѣ за 1741 годъ, въ коей между прочимъ значится, что тогдашній приходской Лубенскій священникъ о. Козьма посвященъ въ Молдавіи и не принималъ уніи.

Переклад

Церква Троїцька, дерев’яна, 6-го класу; землі має указну пропорцію; збудована 1778 року й відновлена 1834-го. До спорудження нинішньої з 1729 року існувала давніша церква, описана у візиті за 1741 рік, де, між іншим, зазначено, що тодішній парафіяльний священик Лубенців о. Козьма висвячений у Молдавії й не приймав унії.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.

Назва. «Лубенцы» — Лубенці.

«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.

«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Чигиринський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
Сторінки
693–694 · скан 693, скан 694
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 693–694. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/lubentsi/