Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЛЮБОМІРКА, село въ 3-хъ верстахъ на югъ отъ села Матвѣевки, при вершинахъ ручья Верещанки, иначе называемаго гнилымъ-Тясминомъ. Почтовая дорога Чигиринская пересѣкаетъ село, окруженное лѣсами. Жителей обоего пола: православныхъ 546, римскихъ католиковъ 28, евреевъ 50; въ 1808 году считалось 561 однихъ православныхъ въ 46 дворахъ. Близъ села есть земляные насыпи временъ Чигиринскаго похода, а также множество могилъ, особенно съ западной стороны села. Любомірка основанная или переименованная во время владѣнія Смѣлянщиною князя Любомірскаго, въ концѣ прошлаго вѣка пріобрѣтена отъ князя Яблоновскаго покупкою Ѳеодоромъ Михайловскимъ, а отъ сего въ 1803 году Григоріемъ Врублевскимъ. Этотъ, умирая раздѣлилъ село на двѣ части, назначивъ одну сыну своему Антону, а другую дочери Францишкѣ, бывшей въ замужествѣ за Викентіемъ Тышковскимъ. Въ настоящее время имѣніемъ владѣютъ ихъ дѣти; именно:
Переклад
ЛЮБОМИРКА, село за 3 версти на південь від села Матвіївки, біля верхів’їв струмка Верещанки, який інакше називають Гнилим Тясмином. Чигиринська поштова дорога перетинає село, оточене лісами. Жителів обох статей: православних 546, римо-католиків 28, євреїв 50; 1808 року налічувалося 561 [житель], лише православних, у 46 дворах. Поблизу села є земляні насипи часів Чигиринського походу, а також безліч могил, особливо із західного боку села. Любомирку, засновану або перейменовану за часів володіння Смілянщиною князя Любомирського, наприкінці минулого століття купив у князя Яблоновського Феодор Михайловський, а в нього 1803 року — Григорій Врублевський. Той, помираючи, поділив село на дві частини, призначивши одну синові Антону, а другу — дочці Францишці, яка була заміжня за Вікентієм Тишковським. Нині маєтком володіють їхні діти, а саме:
Оригінал
| земли: | р. д. м. п. | |
| а) Ксаверій Тишковскій | 909. — | 94. |
| б) Маіорша Евфросинія Лотоцка | 382. — | 78. |
| Кромѣ своей части она въ 1857 году скупила части Владиміра Врублевскаго и Дзѣконской. | ||
| в) Александръ Вроблевскій | 233. — | 40. |
| г) Маіоръ Іосифъ Вроблевскій въ слободѣ Антоновкѣ | 233. — | 40. |
Переклад
| землі: | р. д. ч. с. [ревізьких душ чоловічої статі] | |
| а) Ксаверій Тишковський | 909. — | 94. |
| б) Майорша Євфросинія Лотоцька | 382. — | 78. |
| Крім своєї частини, вона 1857 року скупила частини Володимира Врублевського й Дзеконської. | ||
| в) Олександр Вроблевський | 233. — | 40. |
| г) Майор Йосиф Вроблевський у слободі Антоновці | 233. — | 40. |
Оригінал
Слобода Антоновка, основанная Антономъ Врублевскимъ, находится въ 3-хъ верстахъ на западъ отъ Любомірки, по дорогѣ изъ Трилѣсъ въ высшіе-Верещаки. Жителей обоего пола 187, въ томъ числѣ 41 римск. катол. принадлежащихъ къ помѣщичьему дому, двору и костелу. По силѣ выкупнаго договора 1863 года крестьяне пріобрѣли въ собственность 32 десятины земли за 1567 рублей.
Переклад
Слобода Антоновка, заснована Антоном Врублевським, лежить за 3 версти на захід від Любомирки, по дорозі з Трилісів до Вищих Верещак. Жителів обох статей 187, у тому числі 41 римо-католик, які належать до поміщицького дому, двору й костелу. За викупним договором 1863 року селяни набули у власність 32 десятини землі за 1567 рублів.
Оригінал
Церковь въ Любоміркѣ Троицкая, деревяная, 7-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію, построена во второй половинѣ прошлаго вѣка, но неизвѣстно, въ какомъ именно году.
Переклад
Церква в Любомирці Троїцька, дерев’яна, 7-го класу; землі має указну пропорцію; збудована в другій половині минулого століття, але невідомо, в якому саме році.
Оригінал
Въ деревнѣ Антоновкѣ находится латинскій филіальный костелъ, имѣющій своими прихожанами окрестныхъ помѣщиковъ изъ латынъ. Костелъ этотъ деревяный, построенъ около 1830 года, и владѣльцы Антоновки обязались доставлять ксендзамъ онаго: 94 р. 57½ коп. аннуаты, 36 корцовъ натурою разнаго хлѣба, а также сѣна, кабана, масла, сыра и проч. почему, когда въ 1863 году состоялась между владѣльцемъ д. Антоновки и крестьянами выкупная сдѣлка: то вся сумма, слѣдующая за крестьянскій надѣлъ, поступила въ распоряженіе костела.
Переклад
У селі Антоновці є латинський філіальний костел, парафіянами якого є навколишні поміщики-латиняни. Цей костел дерев’яний, збудований близько 1830 року, і власники Антоновки зобов’язалися постачати його ксьондзам: 94 р. 57½ коп. аннуати [щорічної виплати], 36 корців різного збіжжя натурою, а також сіно, кабана, масло, сир тощо; тому, коли 1863 року між власником с. Антоновки й селянами відбулася викупна угода, уся сума, належна за селянський наділ, надійшла в розпорядження костелу.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 3 версти ≈ 3,2 км; 32 десятини ≈ 35 га. Перерахунок наш.
Назва. «Любомірка» — Любомирка.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Чигиринський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 695–696. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/liubomyrka/