Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
БИРКИ, село лежитъ на песчаной землѣ при сліяніи рѣчекъ: Верещанки, Болтыша и Тясмина. Названіе происходитъ отъ слова боръ — сосновый лѣсъ, произносимаго Малороссіянами «биръ». За 100 лѣтъ до нашихъ временъ сосновый лѣсъ тянулся отъ села Сосновки до этаго мѣста и дальше. Рѣкою Тясминомъ Бирки раздѣляются на двѣ части, изъ коихъ первая, по правую сторону рѣки и по ручью Верещанкѣ, принадлежала къ Чигиринскому старотству, а другая по лѣвую сторону Тясмина и по Болтышу къ Смѣлянщинѣ. Но въ концѣ прошлаго вѣка обѣ эти части принадлежали князю Потемкину, коему наслѣдовалъ Давыдовъ. Отъ Давыдова въ 1805 году купилъ бывшій маршалъ Красносельскій, раздѣлившій опять Бирки между своими двумя сыновьями, изъ коихъ старшій продалъ въ 1836 году свою часть Людвику Грабовскому, а меньшій Игнатій владѣетъ и нынѣ своею, но живетъ большею частію въ Сердюковкѣ Черкаскаго уѣзда, хотя здѣсь его отцемъ построенъ обширный каменный дворецъ съ садомъ. Помѣщикъ Грабовскій имѣетъ деревяный домъ съ садомъ, а въ 1844 году выстроилъ небольшой сахарно-песочный заволъ. Жителей обоего пола въ части Грабовскаго 724, Красносельскаго — 638. Земли въ послѣдней части 1498 десятинъ. Въ 1808 году считалось жителей обоего пола 1083 въ 126 дворахъ.
Переклад
БІРКИ, село лежить на піщаній землі біля злиття річок Верещанки, Болтиша й Тясмину. Назва походить від слова бор — сосновий ліс, яке малоросіяни вимовляють «биръ» [бір]. За 100 років до наших часів сосновий ліс тягнувся від села Соснівки до цього місця й далі. Річкою Тясмином Бірки поділяються на дві частини, з яких перша, по правий бік річки й по струмку Верещанці, належала до Чигиринського староства, а друга, по лівий бік Тясмину й по Болтишу, — до Смілянщини. Але наприкінці минулого століття обидві ці частини належали князеві Потьомкіну, якого успадкував Давидов. У Давидова 1805 року [Бірки] купив колишній маршалок Красносельський, який знову поділив Бірки між двома своїми синами, з яких старший 1836 року продав свою частину Людвикові Грабовському, а молодший, Ігнатій, володіє своєю й нині, але живе здебільшого в Сердюковці Черкаського повіту, хоча тут його батько збудував великий кам’яний палац із садом. Поміщик Грабовський має дерев’яний будинок із садом, а 1844 року збудував невеликий цукрово-пісочний завод [для виробництва цукру-піску]. Жителів обох статей у частині Грабовського 724, Красносельського — 638. Землі в останній частині 1498 десятин. 1808 року налічувалося 1083 жителі обох статей у 126 дворах.
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Святителя Николая, до 1858 года находилась на площади покрытой сыпучимъ пескомъ, и по этому неудобству въ семъ году перенесена на нынѣшнее мѣсто. По штатамъ состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ 45 десятинъ. О прежней церкви извѣстно, что она была построена 1737 года на мѣсто еще давнѣйшей, потому что еще прежде въ Бирковскомъ приходѣ былъ священникомъ Антоній Сеперовичъ, рукоположенный въ Молдавіи. Между жителями осталось преданіе, что на песчаныхъ кучугорахъ, гдѣ и теперь остаются признаки жилищъ, существовалъ когда-то городъ, въ коемъ находилось 7 церквей; но въ первое нашествіе Татаръ, городъ и церкви сожжены. Только ближайшая къ рѣчкѣ, на томъ мѣстѣ, гдѣ стояла разобранная въ 1858 году церковь, сохранилась послѣ татаркаго разоренія.
Переклад
Дерев’яна церква на честь святителя Миколая до 1858 року стояла на площі, вкритій сипким піском, і через цю незручність того ж року її перенесено на нинішнє місце. За штатом належить до 5-го класу; землі має 45 десятин. Про попередню церкву відомо, що її збудовано 1737 року на місці ще давнішої, бо ще раніше в бірківській парафії священиком був Антоній Сеперович, рукопокладений у Молдавії. Серед жителів зберігся переказ, що на піщаних кучугурах, де й тепер лишаються сліди жител, колись існувало місто, в якому було 7 церков; але під час першої навали татар місто й церкви спалено. Тільки найближча до річки [церква], на тому місці, де стояла розібрана 1858 року церква, уціліла після татарського спустошення.
Примітки до перекладу
Міри. Десятина — близько 1,09 га. У статті: 1498 десятин ≈ 1637 га; 45 десятин ≈ 49,2 га. Перерахунок наш.
Назва. «Бирки» — Бірки.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Чигиринський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 694–695. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/birky/