Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ХОДОСОВКА село, основанное, по преданію, преподобнымъ Ѳеодосіемъ игуменомъ печерскимъ, именовалось первоначально хуторомъ Ѳеодосіевкою. Оно лежитъ въ 20 верстахъ отъ Кіева, при впаденіи въ рѣчку Вету двухъ ручьевъ, изъ селъ Янковичъ и Гвоздова текущихъ. Рѣчка Вета, выходя при Ходосовкѣ изъ горъ на днѣпровскіе луга, образуетъ обширное болото, тянущееся отъ Пирогова до Триполья. Это болото, принимающее въ себя всѣ ручьи изъ горъ текущіе на протяженіи 40 верстъ, отдѣляется отъ Днѣпра Козинскою возвышенностію, покрытою сосновымъ боромъ. При Ходосовкѣ болото имѣетъ самую большую ширину (до 4-хъ верстъ). Жителей обоего пола: христіанъ 703, евреевъ 4.
Переклад
ХОДОСІВКА, село, засноване, за переказом, преподобним Феодосієм, ігуменом печерським, спершу називалося хутором Феодосіївкою. Воно лежить за 20 верст від Києва, при впадінні в річку Вету двох струмків, що течуть із сіл Іванкович і Гвоздова. Річка Вета, виходячи біля Ходосівки з гір на дніпровські луки, утворює розлоге болото, яке тягнеться від Пирогова до Трипілля. Це болото, що приймає всі струмки, які течуть із гір на протяжності 40 верст, відділене від Дніпра Козинською височиною, вкритою сосновим бором. Біля Ходосівки болото має найбільшу ширину (до 4 верст). Жителів обох статей: християн 703, євреїв 4.
Оригінал
Ходосовскіе жители относятъ къ своему селу разсказъ, заключающійся въ патерикѣ, въ житіи св. Ѳеодосія, что когда разбойники хотѣли однажды ограбить село святаго: то, по покровительству Божію, оно съ своими убогими хижинами и плетнями, показалось ночью разбойникамъ городомъ, окруженнымъ непреступными стѣнами. Ходосовка, имѣя красивое мѣстоположеніе въ своихъ возвышенностяхъ и долинахъ, и обильно орошаемая тремя ручьями, по видимому была заселеннымъ мѣстомъ въ древности даже предшествовавшей трудамъ св. Ѳеодосія. Что слѣдуетъ заключить изъ существованія во кругъ села нѣсколькихъ древнихъ могилъ, древняго замка къ югу отъ села; а съ запада къ селу примыкаетъ таинственный валъ, окружающій огромное городище, вдоль коего по срединѣ течетъ на протяженіи 5 верстъ рѣка Вета. Эта небольшая рѣчка, вышедши изъ городища разливается при селѣ Ходосовкѣ, особенно весною и осенью въ довольно широкое озеро, чрезъ которое, по неприступности болотной рѣчки въ другихъ мѣстахъ, учреждается опасная переправа въ бродъ. Переправа эта называется Король потому поводу, какъ утверждаютъ жители. что какой-то король, построилъ въ этомъ мѣстѣ мостъ, отъ котораго сваи и теперь еще видны. Хотя въ этомъ мѣстѣ легко могъ бы быть возобновленъ мостъ, или устроена плотина, и даже вызывались желавшіе построить послѣднюю на свой счетъ, съ правомъ собственности на прудъ и мельницу, но жители отказались отъ прочнаго сообщенія съ городомъ, опасаясь воинскихъ переходовъ и постоевъ. Предъ поступленіемъ монастырскихъ недвижимыхъ имѣній въ казну, Ходосовка съ окрестными селами: Подгорцы, Креничи, Дмитровичи, Хамбиковъ и Бугаевка принадлежали Кіево-Флоровскому женскому монастырю, за которымъ оставленъ послѣ отбора отъ монастырей недвижимыхъ имѣній только прудъ съ водяною мельницею и 10 десятинами земли. Для смотрительши этихъ угодій и для пріѣзжающихъ лѣтомъ изъ монастыря монахинь построенъ хорошій домъ съ садомъ и огородомъ.
Переклад
Ходосівські жителі відносять до свого села розповідь, що міститься в патерику, в житії св. Феодосія: коли одного разу розбійники хотіли пограбувати село святого, то воно, з Божого заступництва, зі своїми убогими хатинами й тинами здалося розбійникам уночі містом, оточеним неприступними стінами. Ходосівка, яка має гарне розташування на своїх височинах і в долинах і рясно зрошена трьома струмками, мабуть, була заселеним місцем ще в давнину, що передувала навіть трудам св. Феодосія. Це слід висновувати з того, що довкола села є кілька давніх могил, а на південь від села — давній замок; із заходу ж до села прилягає таємничий вал, що оточує величезне городище, уздовж якого посередині на протяжності 5 верст тече річка Вета. Ця невелика річка, вийшовши з городища, розливається біля села Ходосівки, особливо навесні й восени, у досить широке озеро, через яке, оскільки в інших місцях болотиста річка неприступна, влаштовують небезпечну переправу вбрід. Ця переправа називається Король з тієї причини, як стверджують жителі, що якийсь король збудував у цьому місці міст, палі якого видно ще й тепер. Хоча в цьому місці легко можна було б відновити міст або влаштувати греблю, і навіть зголошувалися охочі збудувати її своїм коштом, із правом власності на ставок і млин, але жителі відмовилися від надійного сполучення з містом, побоюючись військових переходів і постоїв. Перед переходом монастирських нерухомих маєтків у казну Ходосівка з навколишніми селами: Підгірцями, Креничами, Великими Дмитровичами, Заріччям і Бугаївкою — належали Києво-Флорівському жіночому монастирю, за яким після відібрання в монастирів нерухомих маєтків залишили тільки ставок із водяним млином і 10 десятинами землі. Для доглядачки цих угідь і для черниць, які приїздять улітку з монастиря, збудовано гарний будинок із садом і городом.
Оригінал
Церковь Параскевская деревянная, 7-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію; построена въ 1773 году.
Переклад
Церква Параскевська, дерев’яна, 7-го класу; землі має указну пропорцію; збудована 1773 року.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 20 верст ≈ 21,3 км; 40 верст ≈ 42,7 км; 4 версти ≈ 4,3 км; 5 верст ≈ 5,3 км; 10 десятин ≈ 10,9 га. Перерахунок наш.
Назва. «Ходосовка» — Ходосівка.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «КІЕВСКІЙ УѢЗДЪ»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 33–34. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/khodosivka/