Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КУХАРИ село на лѣвомъ возвышенномъ берегу Тетерева въ 8-ми верстахъ отъ Унина. Принадлежитъ помѣщику отставному капитану Титу Ярошевичу съ Руднею Кухарскою; земли къ обоимъ селеніямъ принадлежитъ 6824 десятины. Жителей обоего пола въ Кухаряхъ: православныхъ 740, римскихъ католиковъ 10, евреевъ 21; въ Кухарской Руднѣ или слободѣ, въ 3-хъ верстахъ отстоящей, 166 православныхъ. Въ 1780 году было жителей 486 и 58 домовъ. Въ 1744 году Кухари съ Руднею принадлежали судьѣ Житомирскому Яну Топорчикъ Якубовскому, къ концу же истекшаго вѣка сыну его подкоморію Житомирскаго повѣта, полковнику народной кавалеріи, Іосифу Якубовскому, а до 1858 года Ѳаддею Погговскому, который продалъ имѣніе нынѣшнему владѣльцу. Основаніе своего села жители приписываютъ князю Владиміру.
Переклад
КУХАРІ, село на лівому високому березі Тетерева, за 8 верст від Тетерівського. Разом із Руднею Кухарською належить поміщикові, відставному капітанові Титові Ярошевичу; до обох поселень належить 6824 десятини землі. Жителів обох статей у Кухарях: православних 740, римо-католиків 10, євреїв 21; у Кухарській Рудні, або слободі, що лежить за 3 версти, 166 православних. 1780 року було 486 жителів і 58 домів. 1744 року Кухарі з Руднею належали житомирському судді Янові Топорчик Якубовському, наприкінці ж минулого століття — його синові, підкоморію Житомирського повіту, полковникові народної кавалерії Йосифові Якубовському, а до 1858 року — Тадеєві Погговському, який продав маєток теперішньому власникові. Заснування свого села жителі приписують князеві Володимиру.
Оригінал
Когда здѣсь основана первоначально церковь, никто не помнилъ еще въ прошломъ вѣкѣ. Однако въ 1783 году во время осмотра церкви, Кухаровскій прихожанинъ Иванъ Моргунъ, имѣвши тогда 80 лѣтъ, показалъ, что церковь предшествовавшая нынѣшней и сгорѣвшая стояла около 60 лѣтъ. Нынѣшняя церковь деревяная, во имя Покрова пресвятыя Богородицы, построена 1778 года изъ сосноваго дерева, среди селенія надъ дорогою. Колокольня при ней построена только въ 1839 году. По штатамъ она отнесена къ 6-му классу; земли имѣетъ 37 десятинъ. Древніе два каменныя креста, въ урочищѣ Церковища, показываютъ мѣсто церквей болѣе отдаленной эпохи.
Переклад
Коли тут уперше засновано церкву, ніхто не пам’ятав уже в минулому столітті. Проте 1783 року під час огляду церкви кухарський парафіянин Іван Моргун, якому тоді було 80 років, засвідчив, що церква, яка передувала нинішній і згоріла, простояла близько 60 років. Нинішня церква дерев’яна, на честь Покрови Пресвятої Богородиці, збудована 1778 року із соснового дерева посеред села над дорогою. Дзвіницю при ній збудовано лише 1839 року. За штатом її віднесено до 6-го класу; землі має 37 десятин. Два давні кам’яні хрести в урочищі Церковища вказують місце церков давнішої доби.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 8 верст ≈ 8,5 км; 6824 десятини ≈ 7455 га; 3 версти ≈ 3,2 км; 37 десятин ≈ 40,4 га. Перерахунок наш.
Назва. «Кухари» — Кухарі.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ РАЗНЫМЪ ПОМѢЩИКАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 163–164. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kukhari/