Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КСАВЕРОВКА, село на почтовой дорогѣ изъ Василькова въ Бѣлую-церковь, при ручьѣ Ротокъ. Основано въ прошломъ вѣкѣ гетманомъ Ксаверіемъ Браницкимъ и названо по его имени. Жителей обоего пола 1117.
Переклад
КСАВЕРІВКА, село на поштовій дорозі з Василькова до Білої Церкви, біля струмка Роток. Засноване в минулому столітті гетьманом Ксаверієм Браницьким і назване на його ім’я. Жителів обох статей 1117.
Оригінал
Первоначально еще въ прошломъ вѣкѣ построена была основателемъ села небольшая деревяная церковь, среди обширной площади или выгона. На мѣсто ея въ 1843 году покойною графинею Александрою Васильевною Браницкою построена нынышняя каменная церковь съ такою же колокольнею. Престолъ этой просторной и красивой церкви освященъ во имя Великомученицы Екатерины, въ воспоминаніе объ ИМПЕРАТРИЦѢ ЕКАТЕРИНѢ ВЕЛИКОЙ — благодѣтельницѣ Браницкихъ. По штатамъ церковь состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ 44 десятины.
Переклад
Спочатку, ще в минулому столітті, засновник села збудував невелику дерев’яну церкву серед широкої площі, або вигону. На її місці 1843 року покійна графиня Олександра Василівна Браницька збудувала теперішню кам’яну церкву з такою самою дзвіницею. Престол цієї просторої і гарної церкви освячено на честь Великомучениці Катерини, на згадку про ІМПЕРАТРИЦЮ КАТЕРИНУ Велику — благодійницю Браницьких. За штатом церква належить до 5-го класу; землі має 44 десятини.
Оригінал
Къ приходу ксаверовскому причислена большая деревня Маріановка, въ 4 верстахъ отстоящая и расположенная также при рѣчкѣ Роткѣ. Жителей въ ней большею частію изъ польской шляхты православныхъ 1177, да римскихъ католиковъ 117. Послѣдніе имѣютъ здѣсь свою каплицу, въ которой по временамъ совершаютъ Богослуженіе пріѣзжающіе ксендзы. Не подлежитъ сомнѣнію, что Маріановка населена была подъ какимъ-либо другимъ именемъ, въ самой глубокой древности. Доказательствомъ этому служатъ множество древнихъ могилъ вокругъ селенія (54) а также около Фастовца и Винницкихъ ставовъ, вблизи находящихся. Самыя высокія изъ этихъ могилъ называются Перепятихою и Варянскою или Варяжскою. Въ 1845 году Перепятиха была раскопана Профессоромъ Кіевскаго Университета Иванишевымъ. На глубинѣ 7-ми аршинъ отъ поверхности земли онъ открылъ большой склепъ на подобіе строенія, покрытый камнями, которые составляли прежде сводъ склепа, а потомъ упали, когда сгнили дубовыя подпоры ихъ. Подъ камнями, на днѣ склепа найдены 14 человѣческихъ оставовъ, лежащихъ вокругъ могили, головами къ западу. При четырехъ оставахъ были разныя украшенія и оружіе. Тамъ же въ двухъ мѣстахъ при остовахъ открыты лошадиныя кости, также отыскано много черецковъ глиняной посуды и мелкія золотыя вещи 1). Могила Перепять или Перепеть находится недалеко на поляхъ Хвастовскихъ. Объ этихъ могилахъ упоминается въ древнихъ лѣтописяхъ. «И спостиже Изяславъ Мстиславичъ (въ 1151 году) и (Юрія Владиміровича Долгорукаго) у Перепетовыхъ, хотя битись съ нимъ.... устрои же Богъ мглу, якоже не видѣти ни камдже, толико до конца копья видѣти 2). Въ грамотѣ Андрея Боголюбскаго Печерскому монастырю также упоминается курганы Перепетовъ и Перепетовка.
Переклад
До ксаверівської парафії приписано велике село Маріановку, що лежить за 4 версти й теж розташоване біля річки Роток. Жителів у ньому — здебільшого з польської шляхти — православних 1177 та римо-католиків 117. Останні мають тут свою каплицю, в якій час від часу правлять службу Божу ксьондзи, що приїжджають. Немає сумніву, що Маріановка була заселена під якоюсь іншою назвою ще в найглибшій давнині. Доказом цього є безліч давніх могил навколо поселення (54), а також біля Фастовця й Вінницьких Ставів, що лежать поблизу. Найвищі з цих могил називаються Перепятихою і Варянською, або Варязькою. 1845 року Перепятиху розкопав професор Київського університету Іванишев. На глибині 7 аршинів від поверхні землі він відкрив великий склеп, подібний до будівлі, накритий каменями, які раніше становили склепіння склепу, а потім упали, коли зогнили дубові підпори під ними. Під каменями, на дні склепу, знайдено 14 людських кістяків, що лежали навколо могили головами на захід. При чотирьох кістяках були різні прикраси та зброя. Там само у двох місцях біля кістяків виявлено кінські кості, а також знайдено багато черепків глиняного посуду й дрібні золоті речі 1). Могила Перепять, або Перепеть, розташована недалеко, на фастівських полях. Про ці могили згадується в давніх літописах. «И спостиже Изяславъ Мстиславичъ (въ 1151 году) и (Юрія Владиміровича Долгорукаго) у Перепетовыхъ, хотя битись съ нимъ.... устрои же Богъ мглу, якоже не видѣти ни камдже, толико до конца копья видѣти 2) [І наздогнав Ізяслав Мстиславич (1151 року) його (Юрія Володимировича Довгорукого) біля Перепетових, бажаючи битися з ним.... і вчинив Бог імлу, так що не видно було нікуди, лише до кінця списа було видно]. У грамоті Андрія Боголюбського Печерському монастирю також згадано кургани Перепетов і Перепетовка.
Оригінал
Подробности объ этомъ см. въ древностяхъ.-изд. Времен. Коммиссіи. Кіевъ 1846 года.
Переклад
Подробиці про це див. у «Древностях», вид. Тимчас. комісії. Київ 1846 року.
Оригінал
Пол. С. Р. Л. томъ II стр. 62.
Переклад
Пол. С. Р. Л. том II, стор. 62.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 44 десятини ≈ 48,1 га; 4 версти ≈ 4,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Ксаверовка» — Ксаверівка.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Васильківський повіт, «а) имѣніе графовъ Браницкихъ. Бѣлоцерковщина.»
- Сторінки
- 512 · скан 512
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 512. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/ksaverivka/