Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

КРИВОШЕНЦЫ, село при рѣкѣ Сквирѣ, здѣсь начинающейся, въ 10-ти верстахъ выше г. Сквиры, при почтовой дорогѣ изъ этого города въ Бердичевъ. Жителей обоего пола: православныхъ 1390, римскихъ католиковъ 7, евреевъ 5. Первоначально это былъ хуторъ, въ которомъ поселился Паволоцкій житель Кривошіецъ. Мало по малу умножившееся народонаселеніе при плодородіи здѣшнихъ земель, образовало слободу, которая особенно увеличилась переселеніемъ въ 1795 году сюда изъ деревни Домантовки значительнаго числа жителей по волѣ помѣщика Моршковскаго. Кривошіенцы вмѣстѣ съ Селезеновкою проданы (около 1770 года) Станиславомъ Любомірскимъ Францишку Залѣсскому, каштеляну Витепскому; потомъ около 1791 года, по силѣ какихъ-то юридическихъ здѣлокъ, оба села поступили къ предсѣдателю суда Іосифу Моршковскому. Въ 1806 году дочъ его Ангелика выдана замужъ за князя Александра Радзивилла. Сынъ ея Вильгельмъ, родившійся въ 1832 году—нынѣшній владѣлецъ Кривошіинецъ Селезеновки, Цаповки и части м. Паволочи (до продажи). Во всѣхъ этихъ имѣніяхъ числится земли 9106 десят. Владѣлецъ живетъ большею частію въ м. Лысянкѣ, ему принадлежащемъ. Близъ села есть древній валъ, на коемъ 8 большихъ, 6 среднихъ и 7 малыхъ могилъ.

Переклад

КРИВОШИЇНЦІ, село на річці Сквирі, яка тут бере початок, за 10 верст вище міста Сквири, при поштовій дорозі з цього міста до Бердичева. Жителів обох статей: православних 1390, римо-католиків 7, євреїв 5. Спочатку це був хутір, на якому оселився паволоцький житель Кривошієць. Населення, що завдяки родючості тутешніх земель поступово множилося, утворило слободу, яка особливо розрослася 1795 року, коли з волі поміщика Моршковського сюди переселили значне число жителів із села Домантовки. Кривошиїнці разом із Селезенівкою продав (близько 1770 року) Станіслав Любомирський Францишкові Залеському, вітебському каштелянові; згодом, близько 1791 року, на підставі якихось юридичних угод обидва села перейшли до голови суду Іосифа Моршковського. 1806 року його доньку Ангеліку видали заміж за князя Олександра Радзивілла. Її син Вільгельм, народжений 1832 року, — нинішній власник Кривошиїнців, Селезенівки, Цаповки й частини містечка Паволочі (до продажу). У всіх цих маєтках налічується 9106 десятин землі. Власник живе здебільшого в належному йому містечку Лисянці. Біля села є давній вал, на якому 8 великих, 6 середніх і 7 малих могил.

Оригінал

Церковь во имя Вознесенія Господня, построепа первоначально деревяная въ 1743 году и снабжена княземъ Іосифомъ Любомірскимъ земельными угодіями, пространствомъ въ 88 десятинъ. Первымъ священникомъ при ней былъ Григорій Грищенко, котораго сынъ, внукъ и правнукъ пріемственно оставались при ней, одинъ по другомъ, священниками. Церковь эта, по недосмотру причта сгорѣла въ 1791 году. Чрезъ три года построена новая деревяная же, но въ скорости обветшала. Почему въ 1833 году заложена каменная церковь, которая по особымъ успліямъ священника Іосифа Грищинскаго окончена и освящена въ 1842 году иконостасъ прежней церкви. Колокольня деревяная, ветхая. По штатамъ причислена къ 5-му классу.

Переклад

Церкву на честь Вознесіння Господнього спочатку збудовано дерев’яною 1743 року, і князь Іосиф Любомирський наділив її земельними угіддями площею 88 десятин. Першим священником при ній був Григорій Грищенко, чиї син, онук і правнук один за одним спадково лишалися при ній священниками. Ця церква через недогляд причту згоріла 1791 року. Через три роки збудували нову, теж дерев’яну, але вона невдовзі занепала. Тому 1833 року закладено кам’яну церкву, яку особливими зусиллями священника Іосифа Грищинського закінчено й освячено 1842 року. Іконостас — попередньої церкви. Дзвіниця дерев’яна, ветха. За штатами зарахована до 5-го класу.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км; 88 десятин ≈ 96,1 га. Перерахунок наш.

Назва. «Кривошенцы» — Кривошиїнці.

«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.

«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Сквирський повіт, «Ружинское имѣніе:»
Сторінки
215–216 · скан 215, скан 216
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 215–216. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kryvoshyintsi/