Крюківщина у Похилевича (1864)

Переклад

КРЮКІВЩИНА, село за 2 версти від села Гатного, біля безіменного струмка, що влітку пересихає, на підвищеній рівнині з невеликими де-не-де чагарниковими перелісками. Жителів обох статей разом із Шахравщиною 642, та ще євреїв 12. Шахравщиною називається окрема частина села біля річки Вети, заселена нащадками молдавського вихідця початку минулого століття Давида, що одружився в м. Монастирищах із малоросіянкою. Тому всі теперішні жителі села Шахравщини (154 обох статей) звуться Давиденками. Жителі, крім того, розповідають, що на горі між Шахравщиною і Крюківщиною, де тепер видно сліди якогось селища, жив колись князь Шахрай, який володів усіма довколишніми селами. Біля Шахравщини одне урочище називається Туровою долиною. За переказом, років 200 тому Крюківщина й Шахравщина були оточені лісами. Крюківщина з Шахравщиною та Юрівкою до відібрання в монастирів нерухомих маєтків належали Києво-Золотоверхо-Михайлівському монастиреві. Ось межі цього села за відводом печерського жителя Семена Степаненка 1701 року: почавши отъ креницы Днѣпреца дорогою гатенскою до долины Журавлицы и до добраго дуба при Журавлицѣжъ. Журавлицею въ рѣчку Гатенку. Гатенкою на низъ до гребли Шарховскаго, отъ гребли въ гору рѣчкою Кривковскою до дороги, которая ведетъ чрезъ село Кривковщину. Тою дорогою мимо грабова лѣска вправо на кривковскомъ полѣ, а въ лѣво подлѣ копцовъ на шарховской землѣ до вершины Туровой долины до Кіева повернувшисъ; Боярскою дорогою мимо самой вершины Кривковки. Тамже подлѣ копцовъ вправо на землѣ кривковской насыпанныхъ, просто тою же дорогою ажъ до Днѣпрца. Днѣпрцемъ въ гору до дороги снова Гатенской 1) [почавши від криниці Дніпреця гатенською дорогою до долини Журавлиці й до доброго дуба при тій-таки Журавлиці. Журавлицею в річку Гатенку. Гатенкою вниз до греблі Шарховського, від греблі вгору річкою Кривковською до дороги, що веде через село Кривковщину. Тією дорогою повз грабовий лісок, праворуч на кривковському полі, а ліворуч біля копців на шарховській землі, до верхів’я Турової долини, повернувши до Києва; Боярською дорогою повз саме верхів’я Кривковки. Там же біля копців, насипаних праворуч на кривковській землі, просто тією ж дорогою аж до Дніпреця. Дніпрецем угору знову до Гатенської дороги].

Переклад

Рукопис під № 372 Софійського собору.

Переклад

Церква дерев’яна, Воздвиженська, 5-го класу; землі має 51 десятину; збудована на місці колишньої 1792 року. Ремонтували її: 1808 року парафіяни і 1852-го — коштом казни. Серед церковних книг варта уваги загальна мінея, надрукована в Москві 1600 року. До парафії приписано: Юрівка, за 3 версти від церкви, на річці Веті. Жителів обох статей 377. Село це давнє; про нього згадано в житії священномученика Макарія. Довколишні поля різної якості. Є ниви з масним чорноземом і з сипким піском. Ліс, що росте за річкою Ветою, спустошений довколишніми жителями, тепер помітно відновлюється, бо його береже сторожа. Юрівку купив у Богдана Стефановича Дублянського за 50 кіп грошів київський міщанин Семен Мелешкович, а потім її віддано Києво-Золотоверхо-Михайлівському монастиреві за заповітом останнього, записаним у Київській ратуші 1563 року, 9 квітня, і закріплено за монастирем польськими королями Сигізмундом III, Стефаном і Владиславом та імператором Петром I 1 квітня 1700 року в таких межах: почавши выше села Гатного отъ большой Бѣлоцерковской дороги внизъ рѣчкою Шварновкою въ рѣчку Юровку. Изъ Юровки въ долину глубокую называемую Турову. Тосю долиною живцемъ до дороги Запольской; дорогою до рѣчки Веты. Ветою на низъ до рѣчки Юровки. Юровкою посполу съ Ветою сшедшеюся за греблею Михайловскою до стараго броду на рѣчкѣ Урвихвость. Отъ Урвихвоста дорогою бѣлоцерковскою, до Кіева повернувшися снова до Шварновки. [почавши вище села Гатного від великої Білоцерківської дороги, вниз річкою Шварновкою в річку Юрівку. З Юрівки в глибоку долину, що зветься Туровою. Тією долиною живцем до Запольської дороги; дорогою до річки Вети. Ветою вниз до річки Юрівки. Юрівкою, що зійшлася разом із Ветою, за Михайлівською греблею до старого броду на річці Урвихвіст. Від Урвихвоста білоцерківською дорогою, повернувши до Києва, знову до Шварновки.] (Див. рукописний опис маєтків Києво-Михайлівського монастиря в бібліотеці Києво-Софійського собору, № 372). За словами жителів, колись у Юрівці була власна парафіяльна церква на тому місці, де тепер кладовище, і її зруйновано за часів руїн. І справді, 1830 року в гнойовій греблі знайдено деякі церковні речі, а саме: залізний хрест заввишки 2¾ арш., що, найімовірніше, стояв на церковній бані, а також великі мідні церковні свічники та великі залізні дверні завіси й гаки. Останні речі вода вимила трохи нижче тієї ж греблі, і всі їх віддано до парафіяльної церкви. Серед жителів ходить переказ, що десь поблизу давньої юрівської церкви закопано в землю церковні дзвони, священні посудини та інші церковні скарби вартістю на багато тисяч рублів і що все це закопали перед навалою татар.

Переклад

Рукопис за № 372 Софійського собору.