Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КОРНИНЪ, мѣстечко принадлежало нѣкогда Проскурамъ-Сущанскимъ. Со времени войнъ Хмельницкаго, Проскуры удалились въ Польшу; а съ 1686 по 1704 года владѣлъ Корниномъ вмѣстѣ со всею Хвастовщиною знаменитый Палій, за удаленіемъ котораго изъ Хвастова, Проскуры вновь вступили во владѣніе Корниномъ съ селами: Мохначкою, Веприномъ, Скраглевкою, Бѣлками и вновь основаною Сущанкою. Проскуры владѣли большею частію этаго имѣнія до 1817 года, когда оно перешло, по родству, къ Каницкому, который въ 1839 году продалъ Корнинъ Іосифу Крушинскому. По смерти сего владѣлъ мѣстечкомъ сынъ его Людвикъ Іосифовичъ; но 25-го Февраля 1859 года имѣніе это послѣднимъ продано отставному генералъ-лейтенанту Карлу Богдановичу Вейсу, а по выкупному договору 1862 года, крестьяне при пособіи отъ правительства пріобрѣли въ собственность 870 десятинъ за 36,624 руб. Корнинъ расположенъ на ровномъ возвышенномъ мѣстѣ, по обѣимъ сторонамъ рѣки Ирпеня. Въ селеніи находится древнее замчище, окруженное валомъ и рвомъ, а близъ него тянется на далекое пространство валъ, извѣстный подъ именемъ Змѣева. Къ древностямъ Корнинскимъ должно отнести и урочище, гдѣ, по преданію, находился православный монастырь съ церквами, разрушенный Поляками или Татарами. Жителей обоего пола: православныхъ 1112, римскихъ католиковъ 16, евреевъ 12. Значительная часть жителей (250) принадлежитъ къ польской шляхтѣ. Земли числится въ имѣніи 3058 десятинъ. Есть 4 водяныя мельницы и заводы: сахарный, винокуренный, пивоваренный, кожевенный и 2 кирпичныхъ—всѣ владѣльческіе.
Переклад
КОРНИН, містечко, колись належало Проскурам-Сущанським. Від часів воєн Хмельницького Проскури виїхали до Польщі, а з 1686 по 1704 рік Корнином разом з усією Фастівщиною володів славетний Палій; після його усунення з Фастова Проскури знову вступили у володіння Корнином із селами Мохначкою, Веприном, Скраглевкою, Білками й новозаснованою Сущанкою. Проскури володіли більшою частиною цього маєтку до 1817 року, коли він за спорідненістю перейшов до Каницького, який 1839 року продав Корнин Іосифові Крушинському. Після його смерті містечком володів його син Людвик Іосифович; але 25 лютого 1859 року той продав цей маєток відставному генерал-лейтенантові Карлові Богдановичу Вейсу, а за викупним договором 1862 року селяни з допомогою уряду придбали у власність 870 десятин за 36 624 руб. Корнин розташований на рівному підвищеному місці, по обидва боки річки Ірпеня. У поселенні є давнє замчище, оточене валом і ровом, а поблизу нього на велику відстань тягнеться вал, відомий під назвою Змієвого. До корнинських старожитностей слід віднести й урочище, де, за переказом, був православний монастир із церквами, зруйнований поляками або татарами. Жителів обох статей: православних 1112, римо-католиків 16, євреїв 12. Значна частина жителів (250) належить до польської шляхти. Землі в маєтку налічується 3058 десятин. Є 4 водяні млини, а також цукровий завод, гуральня, броварня, шкіряний завод і 2 цегельні — усі поміщицькі.
Оригінал
Точныя извѣстія о Корнинской церкви находимъ въ визитахъ 1741 и 1746 года. Въ нихъ значится, что приходъ Корнинскій въ то время состоялъ изъ 60-ти дворовъ въ Корнинѣ, 30 въ Бѣлкахъ и 10 на Сущанкѣ, что церковь въ честь Воскресенія Христова построена была за козацчины (1686--1704 года), но неизвѣстно въ какомъ именно году. Эта церковь въ 1802 году сгорѣла, а на мѣсто ея въ 1839 году построена нынѣшняя деревяная же на каменномъ фундаментѣ. По штатамъ она отнесена къ 5-му классу; земли имѣетъ 38 десятинъ. Къ приходу причислена деревня Королевка, лежащая въ 4-хъ верстахъ при рѣкѣ Ирпени выше Корнина. Жителей въ ней обоего пола 304; земли 735 десятинъ. Принадлежитъ Николаю Андреевичу Обрембскому (латин. испов., хол., род. 1794 г.).
Переклад
Точні відомості про корнинську церкву знаходимо у візитах 1741 і 1746 років. У них зазначено, що корнинська парафія тоді складалася з 60 дворів у Корнині, 30 у Білках і 10 на Сущанці, що церкву на честь Воскресіння Христового збудовано за козаччини (1686–1704 роки), але невідомо, якого саме року. Ця церква 1802 року згоріла, а на її місці 1839 року збудовано нинішню, теж дерев’яну, на кам’яному фундаменті. За штатами вона віднесена до 5-го класу; має 38 десятин землі. До парафії приписано село Королевку, що лежить за 4 версти, над річкою Ірпенем, вище від Корнина. Жителів у ньому обох статей 304; землі 735 десятин. Належить Миколі Андрійовичу Обрембському (латин. віросп., неодруж., нар. 1794 р.).
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 870 десятин ≈ 950 га; 3058 десятин ≈ 3341 га; 38 десятин ≈ 41,5 га; 4 версти ≈ 4,3 км; 735 десятин ≈ 803 га. Перерахунок наш.
Назва. «Корнинъ» — Корнин.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Мѣстечка и селенія принадлежавшія въ прошломъ и текущемъ столѣтіи разнымъ лицамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 228–229. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kornyn/