Колонщина у Похилевича (1864)

Переклад

КОЛОНЩИНА, село за 6½ версти від села Бузової, на лівому березі річки Бучі, за 2 версти від шосе. Жителів обох статей 640 православних, 4 римо-католики та 4 євреї. Землі 2807 десятин. За переказом, це село раніше називалося Колійщина через те, що на місці села колись відбулася велика битва і полеглих воїнів поховано в шести давніх могилах, які є поблизу села, і в тій, що в самому селі й на якій здавна стоїть парафіяльна церква. До заснування села Колійщини давніше село, назва якого невідома, розташовувалося за 2 версти нижче по річці Бучі, де тепер є ставок, млин і гуральня і де в річку Бучу впадає з лісу невеликий струмок. На цьому місці, яке й нині називають селищем, видно ознаки давніх людських осель. Інше урочище поблизу села, що зветься Гайдамацьким должиком (довга долина), примітне тим, що в ньому, за народним повір’ям, є скарби гайдамаків, які колись грабували околиці. У першій половині минулого століття Колонщина належала до маєтків Казимира Стецького, київського каштеляна, а невдовзі — макарівського власника, декана Каєтана Росцишевського; наприкінці ж століття — Милевському. 1806 року село перейшло до Шимановського, потім до його зятя Карла Росцишевського. Той 1824 року продав [його] статському радникові Каменському, а цей 1843 року — колезькому асесорові Михайлові Івановичу Рихлинському (латинського віросповідання), який нажив статок чесною адвокатською практикою і захистом справедливих приватних інтересів, а також розважливим умінням отримувати можливу користь із кріпацької праці навіть за малої родючості ґрунту.

Переклад

Церква на честь Іоанна Богослова, дерев’яна, 6-го класу; землі має 38 десятин; збудована 1778 року. Попередню церкву описано у візиті Фастівського деканату за 1746 рік такими словами: «въ тей вси церкіев под титулем Іоанна Теолога выставіона и побенедикована з тр̄емя вер̄хами, драніа̨ побита; дзвоница на бабинцу, на кторей дзвонов два и клепадло желѣзне; Deisusu нема, тылько 4 намѣстных образа» [у цьому селі церква під титулом Іоанна Теолога, збудована й поблагословлена, з трьома верхами, покрита драницею; дзвіниця над бабинцем, на ній два дзвони й залізне клепало; деісуса нема, тільки 4 намісні образи]. Священником при ній під час візити був Феодор Сусський, висвячений уніатським митрополитом А. Шептицьким 19 червня 1743 року. Нині до колонської парафії приписано села:

Переклад

Маковище за 7 верст від с. Колонщини, на дорозі до м. Макарова, від якого лежить за 3 версти. Жителів обох статей 198; землі 1780 десятин. 150 років тому це був хутір, що належав одному з макарівських міщан і вирізнявся вирощуванням маку на своїх низинних городах. Коли в Маковницях збільшилося число жителів, це село стали вносити до дільчих актів макарівських власників. 1836 року Маковище купив у Карла Росцишевського майор Роменський, а 1857 року в його спадкоємців — Розеслав Рильський.

Переклад

Хмельна в напрямку до м. Києва, за 9 верст від Колонщини, серед великих лісів, які останнім часом значно спустошують на підставі контрактів, укладених власником маєтку з різними торговцями. Жителів обох статей 280. Землі 3937 десятин, здебільшого лісистої. У лісах чимало дикого хмелю, звідки село й дістало назву. До 1811 року Хмельна належала Едуардові Головинському, а нині становить вотчинну власність Івана Івановича Бутовича разом із невеликим сільцем Кисилевкою.