Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
РЫЖАНОВКА, мѣстечко въ 20-ти верстахъ къ западу отъ Звенигородки, при ручьѣ Никудѣ, впадающемъ въ Макшиболото. Жителей обоего пола: православныхъ 1846, римскихъ католиковъ 21, евреевъ 1611. Мѣстечко нынѣ принадлежитъ шести владѣльцамъ:
Переклад
РИЖАНІВКА, містечко за 20 верст на захід від Звенигородки, на струмку Никуді, що впадає в Макшиболото. Жителів обох статей: православних 1846, римо-католиків 21, євреїв 1611. Містечко нині належить шістьом власникам:
Оригінал
| р. д. м. п. | земли дес. | |
| а) Графинѣ Пелагіи Бержинской, урожденной Чарковской | 463. | 1752 — |
| б) Антонинѣ Тышковской | 318. | } 1827 — |
| в) Андрею Дунину съ Антономъ Гнышковскимъ | 107. | } |
| г) Тремъ малолѣтнимъ наслѣдникамъ Грынцѣвича | — | (?) — |
| д) Лысянскому костелу, по завѣщанію Федора Богинскаго въ 1824 г. | — | (?) — |
| е) Приходской церкви | — | 42 — |
Переклад
| р. д. ч. с. | землі дес. | |
| а) Графині Пелагії Бержинській, з дому Чарковських | 463. | 1752 — |
| б) Антоніні Тишковській | 318. | } 1827 — |
| в) Андрієві Дуніну з Антоном Гнишковським | 107. | } |
| г) Трьом малолітнім спадкоємцям Гринцевича | — | (?) — |
| д) Лисянському костелові, за заповітом Федора Богинського 1824 р. | — | (?) — |
| е) Парафіяльній церкві | — | 42 — |
Оригінал
Церковь Свято-Покровская, деревяная, 4-го класса; построена въ началѣ прошлаго вѣка, но неизвѣстно въ какомъ именно году. Изъ священниковъ ея достопамятенъ Андроникъ Павловичъ, въ послѣдствіи епископъ Александръ. Рукоположенный 1817 года въ діакона къ Бородянской церкви, а въ 1820 году въ полковые священники, онъ служилъ при Рыжановской церкви съ 1827 по 1832 годы, когда, лишившись супруги и нѣсколькихъ дѣтей, возвратился въ разрядъ полковаго духовенства съ саномъ протоіерея. Въ 1842 году онъ изрекъ монашескіе обѣты въ Соловецкой обители, которой явился славнымъ защитникомъ, когда въ 1855 году напали на эту иноческую обитель Англичане. Въ епископское достоинство онъ возведенъ вскорѣ по окончаніи войны. Въ память служенія своего при Рыжановской церкви епископъ Александръ обезпечилъ ей, а такъ же причту и бѣднымъ прихожанамъ, ежегоднаго дохода на 25 рублей.
Переклад
Церква Свято-Покровська, дерев’яна, 4-го класу; збудована на початку минулого століття, але невідомо, в якому саме році. Серед її священників вартий пам’яті Андронік Павлович, згодом єпископ Олександр. Висвячений 1817 року на диякона до бородянської церкви, а 1820 року — на полкового священника, він служив при рижанівській церкві з 1827 по 1832 рік, коли, втративши дружину й кількох дітей, повернувся до полкового духовенства в сані протоієрея. 1842 року він склав чернечі обітниці в Соловецькій обителі, славним захисником якої став, коли 1855 року на цю чернечу обитель напали англійці. У єпископський сан його возведено невдовзі після закінчення війни. На пам’ять про своє служіння при рижанівській церкві єпископ Олександр забезпечив їй, а також причтові й бідним парафіянам, щорічний дохід на 25 рублів.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 20 верст ≈ 21,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Рыжановка» — Рижанівка.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Звенигородський повіт, «Имѣнія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 403–404. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/ryzhanivka/