Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КОБРИНОВА-ГРЕБЛЯ, село называется также Соколо́ва, при рѣчкѣ Макшиболотѣ, въ 7-ми верстахъ на сѣверъ отъ м. Тальнаго. Деревня Соколовочка, принадлежащая къ Кобриново-Гребельскому приходу, лежитъ въ 3-хъ верстахъ при почтовой дорогѣ изъ Звенигородки въ Умань. Жителей обоего пола: въ Кобриновой-Греблѣ 813, въ Соколовочкѣ 306; земли въ первомъ 2215 десятинъ, во второй 890. Во время люстраціи 1789 года, Звенигородская старостина Соломія Салтыкова жаловалась люстраторамъ, что Станиславъ Потоцкій, дѣдичъ Уманскій, недовольствуясь тѣмъ, что прежде его отецъ Францъ овладѣлъ заяздомъ мѣстечкомъ Кальниболотами и присоединилъ его съ прилежащими селами къ Уманщинѣ и насилу, послѣ долгаго процесса возвратилъ, а на границахъ старотства, одлогомъ лежащихъ, основанныя во время незаконнаго владѣнія села: Кобринову-Греблю, Соколову, Корсунку, Глубочекъ и Кривые колѣна до селѣ не возвращаетъ и еще болѣе грунтовъ старотства присвоиваетъ и проч... Отсюда опредѣляется время основанія помянутыхъ селъ.
Переклад
КОБРИНОВА ГРЕБЛЯ, село, що зветься також Соколо́ва, на річечці Макшиболоті, за 7 верст на північ від містечка Тального. Село Соколовочка, що належить до Кобриново-Гребельської парафії, лежить за 3 версти, біля поштової дороги зі Звенигородки до Умані. Жителів обох статей: у Кобриновій Греблі 813, у Соколовочці 306; землі в першому 2215 десятин, у другій 890. Під час люстрації 1789 року звенигородська старостиня Соломія Салтикова скаржилася люстраторам, що Станіслав Потоцький, уманський дідич, не вдовольняючись тим, що раніше його батько Франц заїздом [збройним наїздом] заволодів містечком Кальниболотами й приєднав його з довколишніми селами до Уманщини і насилу, після довгого процесу, повернув, а засновані за час незаконного володіння на кордонах староства, що лежали перелогом, села: Кобринову Греблю, Соколову, Корсунку, Глубочек і Криві Коліна досі не повертає і ще більше ґрунтів староства привласнює тощо... Звідси й визначається час заснування згаданих сіл.
Оригінал
нападающихъ кольями и бросаніемъ разныхъ тяжестей, когда они приступали къ замку, такъ что не у одного засвѣтилось въ очахъ. Бросали чрезъ тынъ сѣкирами, косами и чѣмъ попало, сильно поражая враговъ; потому что имъ не приходилось часто заражать самопалы, по причинѣ дружнаго со стороны поляковъ нападенія. Наносили также вредъ, стрѣляя изъ луковъ чрезъ отверстія, пока не отогнали ихъ отъ палисада и нестали поражать навѣсными выстрѣлами. Когда поляки вломились въ замокъ, то руки уставали рубить. Такъ много собралось въ замкѣ поселянъ. Замокъ взятъ однимъ товариществомъ; потому что челядь и нѣмцы оставались въ городѣ для грабежа. Болѣе 5000 было убито жителей. Въ Мошуровѣ гораздо болѣе людей нежели въ Ягубцѣ; потому что изъ Скублична и другихъ населенныхъ слободъ собралось очень много поселянъ. Поляки послѣ кровопролитія только переночевали въ Мошуровѣ и отправились къ Брацлаву.
Переклад
нападників кіллям і киданням різних важких речей, коли ті приступали до замку, так що не в одного засвітилося в очах. Кидали через тин сокирами, косами й чим попало, сильно вражаючи ворогів; бо їм не доводилося часто заряджати самопали через дружний натиск із боку поляків. Завдавали також шкоди, стріляючи з луків крізь отвори, поки [поляки] не відігнали їх від палісаду й не почали вражати навісною стрільбою. Коли поляки вломилися в замок, то руки втомлювалися рубати. Так багато зібралося в замку поселян. Замок узяло саме товариство; бо челядь і німці лишалися в місті для грабунку. Понад 5000 жителів було вбито. У Мошурові значно більше людей, ніж в Ягубці; бо зі Скублична та інших залюднених слобід зібралося дуже багато поселян. Поляки після кровопролиття лише переночували в Мошурові й вирушили до Брацлава.
Оригінал
Церковь Николаевская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію; построена 1768 года. Изъ священниковъ церкви достоинъ памяти Іоаннъ Павловичъ, священствовавшій съ 1798 года до глубокой старости и при церкви въ 1821 году погребенный. Сынъ его, Епископъ Александръ, въ память объ немъ и на поминовеніе родителей, обезпечилъ отъ себя церкви, на вѣчное время, ежегоднаго дохода: для причта 20 рублей, на потребности богослуженія 6 и на раздачу бѣднымъ прихода 16 рублей.
Переклад
Церква Миколаївська, дерев’яна, 5-го класу; землі має указну пропорцію; збудована 1768 року. Зі священиків церкви вартий пам’яті Іоанн Павлович, що священствував від 1798 року до глибокої старості й 1821 року був похований при церкві. Його син, єпископ Олександр, на пам’ять про нього й на поминання батьків забезпечив від себе церкві навічно щорічний дохід: для причту 20 рублів, на потреби богослужіння 6 і на роздачу бідним парафії 16 рублів.
Оригінал
Къ Тальновскому имѣнію принадлежитъ еще деревня Софіевка, о которой см. подъ словомъ Ризина.
Переклад
До Тальнівського маєтку належить ще село Софіївка, про яке див. під словом Ризине.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 7 верст ≈ 7,5 км; 3 версти ≈ 3,2 км; 2215 десятин ≈ 2420 га. Перерахунок наш.
Назва. «Кобринова-Гребля» — Кобринова Гребля.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Уманський повіт, «Тальновскій ключъ, принадлежащій Ольгѣ Станиславовнѣ, графинѣ Шуваловой.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 357–358. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kobrynova-hreblia/