Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КОШЕВАТА мѣстечко. Основаніе этаго мѣстечка должно отнести ко времени татарскаго владѣнія, когда было въ обыкновеніи давать татарскія названія мѣстностямъ. (Слово кошъ—татарское, означаетъ станъ); но могила стоящая за мѣстечкомъ на полѣ, а также замковище относится еще болѣе къ отдаленной древности, потому что во времена нашествій татарскихъ съ могилы этой подавали жителямъ сигналы, въ которую сторону спасаться. Между жителями также сохраняется преданіе, что мѣстечко это основано козаками сѣчевыми, разбитыми въ какой-то битвѣ съ польскими войсками, а потому скрывшимися въ лѣсахъ, окружающихъ еще и нынѣ Кошевату. Недалеко, въ 10-ти верстахъ, въ воспоминаніе о запорожской сѣчи, часть изъ нихъ основала на рѣкѣ Роси Росевую сѣчь. Въ Кошеватой примѣтны валы, указывающіе собою на мѣсто замка, который стоялъ съ правой стороны рѣчки Штаны, на самомъ значительномъ въ этихъ мѣстахъ возвышеніи. Замокъ былъ деревяный, окруженный двойнымъ палисадомъ. Въ немъ въ концѣ 17 или въ началѣ 18-го столѣтія былъ умерщвленъ казаками прапрадѣдъ нынѣшняго владѣльца Іосифа Іосифовича Млодецкаго. Вѣроятно тогда и самый замокъ былъ разрушенъ (Обоз. могилъ Фундуклея стран. 55). Не долго козаки пользовались свободою запорожскою. Польское правительство, по принятой въ отношеніи къ малороссіанамъ системѣ, вскорѣ послѣ смерти знаменитаго народнаго защитника Богдана, универсаломъ 1663 года, Кошевату съ окрестностями подарило въ ленную собственность Матѳею Млодецкому. Въ универсалѣ говорится, что до того времени Кошевата принадлежала къ королевскимъ имѣніямъ (доминамъ), коею владѣли польскіе вельможи: Стефанъ Млодецкій, Янъ Островскій и Грицько Чернышевичъ. Послѣ Матѳея Млодецкаго владѣли: въ 1701 году Константинъ Млодецкій, въ 1724 Антоній Млодецкій, подстолій Новогродскій, въ 1738 Францишекъ Млодецкій, съ 1774 по 1790 годъ Іосифъ Млодецкій, подкоморій Владимірскій, коего сынъ Иванъ Іосифовичъ Млодецкій, бывшій предсѣдателемъ Волынской уголовной палаты, умеръ въ 1852 году. Онъ оставилъ два сына: Іосифа (лат. испов., род. 1828 года) и Казиміра (род. 1836 года). По раздѣлу, Іосифу досталось Кошеватское имѣніе и имѣнія Волынской губерніи (въ Дубенскомъ уѣздѣ мѣстечко Варковичи съ 13 селами и нѣсколько селъ въ Луцкомъ и Владимірскомъ уѣздахъ), а Казиміру извѣстный городъ Броды со многими селами въ Галиціи 1).
Переклад
КІВШОВАТА, містечко. Заснування цього містечка слід віднести до часів татарського панування, коли було звичаєм давати місцевостям татарські назви. (Слово кош — татарське, означає стан); але могила, що стоїть за містечком у полі, а також замковище належать до ще віддаленішої давнини, бо за часів татарських набігів із цієї могили подавали жителям сигнали, в який бік рятуватися. Серед жителів також зберігається переказ, що це містечко заснували січові козаки, розбиті в якійсь битві з польськими військами, які через те сховалися в лісах, що й нині оточують Ківшовату. Неподалік, за 10 верст, частина з них на згадку про Запорозьку Січ заснувала на річці Росі Росеву Січ. У Ківшоватій помітні вали, що вказують на місце замку, який стояв з правого боку річки Штани, на найвищому в цих місцях підвищенні. Замок був дерев’яний, оточений подвійним частоколом. У ньому наприкінці 17-го або на початку 18-го століття козаки вбили прапрадіда нинішнього власника Іосифа Іосифовича Млодецького. Імовірно, тоді ж було зруйновано й сам замок (огляд могил Фундуклея, с. 55). Недовго козаки користувалися запорозькою волею. Польський уряд, за прийнятою щодо малоросіян системою, невдовзі після смерті славетного народного захисника Богдана універсалом 1663 року подарував Ківшовату з околицями в ленну власність Матфеєві Млодецькому. В універсалі сказано, що до того часу Ківшовата належала до королівських маєтків (домін), якими володіли польські вельможі: Стефан Млодецький, Ян Островський і Грицько Чернишевич. Після Матфея Млодецького володіли: 1701 року Константин Млодецький, 1724-го Антоній Млодецький, новогрудський підстолій, 1738-го Францишек Млодецький, з 1774 по 1790 рік Іосиф Млодецький, володимирський підкоморій, чий син Іван Іосифович Млодецький, колишній голова Волинської кримінальної палати, помер 1852 року. Він залишив двох синів: Іосифа (лат. віросп., нар. 1828 року) і Казимира (нар. 1836 року). За поділом Іосифові дістався ківшоватський маєток і маєтки Волинської губернії (у Дубенському повіті містечко Варковичі з 13 селами та кілька сіл у Луцькому й Володимирському повітах), а Казимирові — відоме місто Броди з багатьма селами в Галичині 1).
Оригінал
Къ имѣнію Кошеватскому принадлежитъ 33,147 десятинъ земли съ превосходнымъ дубовымъ лѣсомъ (5600 десятинъ), который, по силѣ привиллегіи 1744 года, владѣлецъ леннаго имѣнія не долженъ истреблять, хотя пользоваться имъ на необходимыя потребности имѣетъ право. Ревизскихъ душъ приписано къ имѣнію 4267, кромѣ евреевъ, дворянъ, духовныхъ и однодворцевъ, въ слѣдующихъ селахъ и деревняхъ:
Переклад
До ківшоватського маєтку належить 33 147 десятин землі з чудовим дубовим лісом (5600 десятин), який, згідно з привілеєм 1744 року, власник ленного маєтку не повинен винищувати, хоча має право користуватися ним для необхідних потреб. Ревізьких душ приписано до маєтку 4267, крім євреїв, дворян, духовних осіб і однодворців, у таких селах і присілках:
Оригінал
| Антоповкѣ, | ||
| Кошеватой, | Степкѣ, | Закутинцахъ, |
| Кошеватской-Будѣ, | Лукіяновкѣ, | Сѣчи, |
| Кисловкѣ, | Березянкѣ Великой, | Ставишовкѣ, |
| Лукѣ, | Крутыхъ горбахъ, | Дубовкѣ. |
Переклад
| Антоповці, | ||
| Ківшоватій, | Степку, | Закутинцях, |
| Кошеватській-Буді, | Лук’янівці, | Січі, |
| Кисловці, | Великій Березянці, | Станишівці, |
| Луці, | Крутих Горбах, | Дубовці. |
Оригінал
Въ самомъ мѣстечкѣ считается нынѣ жителей обоего пола: православныхъ 2307, римскихъ католиковъ 30, евреевъ 322. Въ 1790 году считалось 166 крестьянскихъ дворовъ, а въ нихъ 1840 жителей обоего пола. Не смотря на то, что владѣлецъ живетъ большею частію въ другихъ своихъ имѣніяхъ, весьма рѣдко пріѣзжая въ Кошевату, въ мѣстечкѣ находится обширный владѣльческій дворецъ. Хозяйственныя заведенія весьма примѣчательны по богатству имѣнія, по особому плодородію черноземной земли и по обширности и качеству здѣшнихъ лѣсовъ. На однихъ Кошеватскихъ поляхъ собиралось въ годъ въ пользу владѣльца, барщиной ленныхъ крестьянъ, до 10,000 копъ пшеницы. Въ каменной огромной овчарнѣ содержится нѣсколько тысячъ испанскихъ овецъ. Винокуренный и пивоваренный заводы и при нихъ подвалы каменные—пропорціональны имѣнію.
Переклад
У самому містечку нині налічується жителів обох статей: православних 2307, римо-католиків 30, євреїв 322. 1790 року налічувалося 166 селянських дворів, а в них 1840 жителів обох статей. Попри те, що власник живе здебільшого в інших своїх маєтках і дуже рідко приїжджає до Ківшоватої, у містечку є просторий панський палац. Господарські заклади вельми примітні завдяки багатству маєтку, особливій родючості чорноземної землі та розлогості й якості тутешніх лісів. Лише на самих ківшоватських полях щороку збирали на користь власника, панщиною ленних селян, до 10 000 кіп пшениці. У величезній кам’яній вівчарні утримують кілька тисяч іспанських овець. Гуральня й броварня та кам’яні підвали при них — пропорційні маєткові.
Оригінал
Римско-католическій костелъ, не смотря на ничтожную цыфру латынянъ въ мѣстечкѣ, также весьма красивый каменный, построенъ въ 1812 году дѣдомъ нынѣшняго владѣльца; жилища же при немъ для латинскаго духовенства со службами также каменныя, устроены отцемъ.
Переклад
Римо-католицький костел, попри мізерну кількість латинян у містечку, також дуже гарний, кам’яний, збудований 1812 року дідом нинішнього власника; житла ж при ньому для латинського духовенства з господарськими будівлями, також кам’яні, спорудив батько.
Оригінал
Двѣ сестры ихъ за графами Горайскимъ и Политылло.
Переклад
Дві їхні сестри заміжні за графами Горайським і Политилло.
Оригінал
Въ мѣстечкѣ православныхъ церквей съ незапамятныхъ временъ двѣ Преображенская и Богородичная. Обѣ деревяныя, ветхія и клонятся къ паденію. Онѣ близко одна отъ другой и строились въ одно время. Постройка ихъ шла очень медленно. Изъ визиты 1746 года Богуславскаго деканства видно, что обѣ онѣ были заложены за нѣсколько предъ тѣмъ лѣтъ, первая 1729 года мѣсскимъ мельникомъ, а другая въ 1736 году тогдашнимъ священникомъ Вовкобруномъ и не могли быть окончены прежде 1750 года, хотя въ то время безъ сомнѣнія лѣсовъ было больше нежели ныцѣ и народонаселеніе мѣстечка было значительно. Причиною медленности тогдашняго построенія обоихъ Кошеватскихъ церквей указываетъ также визита 1746 года. Это наклонность догдашнихъ обоихъ Кошеватскихъ священниковъ Ѳеодора Вовкобруна и Іоанна Ѳедоровича къ православію. Первый изъ нихъ будучи посвященъ въ 1724 году Переяславльскимъ епископомъ, хотя для утвержденія себя въ должности приходскаго пречистенскаго священника, призналъ унію предъ Афанасіемъ Шептицкимъ, митрополитомъ унитскимъ; но впослѣдствіи совершалъ въ церкви литургію и другіе церковные обряды по православнымъ, а не римскимъ обычаямъ; второй хотя посвященный Іосифомъ Воловскимъ, епископомъ унитскимъ Луцкимъ, сообразовался съ желаніемъ своихъ прихожанъ и примѣромъ старшаго своего собрата и былъ медленъ въ исполненіи новыхъ установленій, унитскимъ духовнымъ начальствомъ вводимыхъ. Церкви были построены только по удаленіи изъ Кошеватой перваго и по рѣшительномъ принятіи уніи вторымъ. Въ визитѣ за 1741 годъ Тетіевскаго деканата, въ коемъ тогда состояли Кошевскія церкви, значится: что къ Богородичной церкви причислялись 50 дворовъ въ Кошеватѣ, 20 въ Кисловкѣ и 40 въ Лукьяновкѣ. Къ Преображенской: въ Кошеватой 60, въ Киривинцахъ (?) 16, въ Березянкѣ 40 и въ Кошеляхъ (?) 3.
Переклад
У містечку з незапам’ятних часів дві православні церкви — Преображенська і Богородична. Обидві дерев’яні, зветшілі й хиляться до падіння. Вони стоять близько одна від одної і будувалися одночасно. Будівництво їх ішло дуже повільно. З візити Богуславського деканства 1746 року видно, що обидві вони були закладені за кілька років перед тим: перша 1729 року міським мельником, а друга 1736 року тодішнім священиком Вовкобруном, і не могли бути закінчені раніше 1750 року, хоча тоді, безсумнівно, лісів було більше, ніж нині, і населення містечка було чималим. Причину тодішнього повільного будівництва обох ківшоватських церков указує також візита 1746 року. Це схильність обох тодішніх ківшоватських священиків, Феодора Вовкобруна та Іоанна Федоровича, до православ’я. Перший із них, висвячений 1724 року переяславським єпископом, хоч і визнав унію перед Афанасієм Шептицьким, уніатським митрополитом, щоб утвердитися на посаді парафіяльного пречистенського священика, але згодом правив у церкві літургію та інші церковні обряди за православними, а не римськими звичаями; другий, хоч і висвячений Іосифом Воловським, уніатським луцьким єпископом, зважав на бажання своїх парафіян і на приклад свого старшого співбрата та повільно виконував нові постанови, що їх запроваджувало уніатське духовне начальство. Церкви були збудовані лише після того, як першого усунули з Ківшоватої, а другий остаточно прийняв унію. У візиті Тетіївського деканату за 1741 рік, до якого тоді належали ківшоватські церкви, зазначено, що до Богородичної церкви були приписані 50 дворів у Ківшоватій, 20 у Кисловці й 40 у Лук’янівці. До Преображенської: у Ківшоватій 60, у Киривинцях (?) 16, у Березанці 40 і в Кошелях (?) 3.
Оригінал
По случаю ветхаго состоянія обѣихъ православныхъ Кошеватскихъ церквей производится съ 1850 года переписка духовнаго и свѣтскаго начальствъ, имѣющая цѣлію убѣдить мѣстную владѣльческую экономію приступить къ приведенію въ устройство этихъ церквей покрайней мѣрѣ такое, въ какомъ находится здѣшній латинскій костелъ. До сего времени убѣжденія еще не возъимѣли ожидаемыхъ послѣдствій. По штатамъ сельскихъ церквей, обѣ причислены къ 5-му классу. Земли имѣютъ по 36 десятинъ. По преданію въ Кошеватой была и третяя церковь въ господскомъ замкѣ, домовая (каплица), въ коей отправляли богослуженіе уніаты и потомъ латины. На мѣсто ея построенъ костелъ.
Переклад
Через зветшілий стан обох православних ківшоватських церков з 1850 року ведеться листування духовної та світської влади, мета якого — переконати місцеву панську економію взятися до впорядкування цих церков хоча б до такого стану, в якому перебуває тутешній латинський костел. Досі ці умовляння ще не дали очікуваних наслідків. За штатами сільських церков обидві зараховані до 5-го класу. Землі мають по 36 десятин. За переказом, у Ківшоватій була й третя церква — домова (каплиця) в панському замку, в якій правили службу уніати, а потім латиняни. На її місці збудовано костел.
Оригінал
Къ Богородичной Кошеватской церкви причислены двѣ деревни—Кисловка и Буда-Кошеватска. Обѣ онѣ почти вмѣстѣ расположены при ручейкѣ, текущемъ изъ Лукіяновки въ Рось, въ 3-хъ верстахъ отъ мѣстечка. Жителей въ первой 486, во второй 260. Въ 1790 году считалось: въ Кисловкѣ 24 двора, въ Будѣ 39. Въ Будѣ находится возвышенный холмъ, на коемъ по преданію жителей находился нѣкогда мужескій базилянскій монастырь, якобы состоявшій подъ вѣдѣніемъ Кіево-софійскаго монастыря или Кіевскаго митрополита. На этомъ мѣстѣ и нынѣ примѣтенъ большой заваленный погребъ; въ немъ сокрыты, по увѣренію жителей, монастырскія сокровища. Есть также древній валъ, оканчивающійся при селѣ Сеницѣ. Его насыпали, по преданію, татары, для защиты отъ запорожцевъ. Обоз. могилъ Фундуклея, стран. 57.
Переклад
До Богородичної ківшоватської церкви приписано два села — Кисловка і Буда-Кошеватська. Обидва розташовані майже поруч, на струмочку, що тече з Лук’янівки в Рось, за 3 версти від містечка. Жителів у першому 486, у другому 260. 1790 року налічувалося: у Кисловці 24 двори, у Буді 39. У Буді є високий пагорб, на якому, за переказом жителів, колись був чоловічий василіанський монастир, що нібито підлягав Києво-Софійському монастиреві або київському митрополитові. На цьому місці й нині помітний великий засипаний льох; у ньому, як запевняють жителі, заховано монастирські скарби. Є також давній вал, що закінчується біля села Сениця. Його, за переказом, насипали татари для захисту від запорожців. Огляд могил Фундуклея, с. 57.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км; 147 десятин ≈ 161 га; 5600 десятин ≈ 6118 га; 36 десятин ≈ 39,3 га; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Кошевата» — Ківшовата.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Таращанський повіт, «Кошеватское ленное имѣніе.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 419–422. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kivshovata/