Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ХОДОРКОВЪ мѣстечко, въ сѣверо-западномъ углу уѣзда, въ 50-ти верстахъ отъ Сквиры, по обѣимъ сторонамъ рѣки Ирпеня, недалеко начавшагося. Жителей обоего пола съ предмѣстьемъ Пустельниками: православныхъ 1446, римскихъ католиковъ 472, евреевъ 1421; земли большею частію покрытой лѣсами 6989 десятинъ. Да въ предмѣстьѣ восточномъ Скочищахъ, составляющихъ нынѣ отдѣльное имѣніе, жителей обоего пола православныхъ 566; земли 2115 десятинъ Въ 1741 году въ Ходоровкѣ было только 30 приходскихъ дворовъ. Евреевъ не было. Мѣсто занимаемое нынѣ мѣстечкомъ Ходорковомъ въ отдаленной древности имѣло особое какое-то значеніе, что слѣдуетъ заключить изъ огромнаго числа могилъ, оставшихся въ окрестностяхъ онаго, особенно въ урочище Грубскѣ. Ихъ насчитали 684. См. въ изслѣд. о могилахъ Кіев. губ. Фунд.
Переклад
ХОДОРКІВ, містечко в північно-західному куті повіту, за 50 верст від Сквири, обабіч річки Ірпеня, що бере початок неподалік. Жителів обох статей разом із передмістям Пустельниками: православних 1446, римо-католиків 472, євреїв 1421; землі, здебільшого вкритої лісами, 6989 десятин. Крім того, у східному передмісті Скочищах, які нині становлять окремий маєток, жителів обох статей православних 566; землі 2115 десятин. 1741 року в Ходоркові було лише 30 парафіяльних дворів. Євреїв не було. Місце, яке нині займає містечко Ходорків, у далекій давнині мало якесь особливе значення, про що слід судити з величезної кількості могил, які лишилися в його околицях, особливо в урочищі Грубську. Їх налічили 684. Див. у дослідженні про могили Київської губернії Фунд[уклея].
Оригінал
Урочище Грубскъ въ 10-ти верстахъ отъ Ходоркова къ сѣверу недалеко отъ деревень Струцевки и Щегліевки (См. Вильна) среди дремучихъ лѣсовъ. Лѣтъ за 50, по разсказамъ жителей находилась въ этомъ мѣстѣ большая деревня съ названіемъ Грубска, жители коей переселены отсюда въ 1803 году бывшимъ Ходорковскимъ помѣщикомъ Моршковскимъ въ разныя другія его имѣнія. Теперь остается тамъ только одна хижина. Въ Грубскѣ кромѣ множества могилъ, находятся огромные валы, весьма хорошо сохранившіеся; ихъ насчитываютъ 4: а) Первый, начинающійся при Грубскомъ ставу или озерѣ и оканчивающійся при Быковскомъ. Длина его около 2-хъ верстъ. Вышина отъ 2-хъ до 3-хъ сажень, а ровъ глубиною въ 5-ть. Примѣтно, что ровъ наполнялся водою, которая и теперъ въ немъ остается. Валъ этотъ въ народѣ называется Зміевымъ. б) Второй валъ такой же высоты съ такимъ же рвомъ, заключаетъ четвероугольникомъ пространство въ 2-вѣ квадратныя версты. Это и есть собственно Грубскъ. Въ валахъ находится 6-ть въѣздовъ. в) При одномъ изъ въѣздовъ къ этому валу или городку примыкаетъ круговой валъ вышиною отъ 6-ти до 7-ми саженей и рвомъ. Онъ имѣетъ одинъ въѣздъ и заключаетъ пространства до 300 квадратныхъ саженей. Съ вершины этой цитадели Грубской можно видѣть всѣ укрѣпленіе. г) Четвертый валъ идетъ къ селу Щегліевкѣ по урочищу, называемому «Раскопанныя озера», которыя по видимому была обведена этимъ валомъ. Пространство между валомъ этимъ покрыто и нынѣ водою. На этомъ валу еще недавно видимы были остатки дубовой стѣны и въ связи съ нимъ самыя большія Грубскія могилы. Деревня Щегліевка, въ 2-хъ верстахъ отстоящая отъ Грубска, также окружена древнимъ валомъ, какъ сказано въ своемъ мѣстѣ. Трудно разгадать назначеніе и эпоху построенія этихъ укрѣпленій. Народъ утверждаетъ, что во время перваго нашествія Татарскаго на Кіевъ, окрестные жители, въ числѣ 40,000 укрѣпились въ этомъ мѣстѣ, но всѣ были умерщвлены послѣ недолговременной осады. Какъ бы въ подтвержденіе этаго преданія находимы были въ Грубскѣ современныя татарскимъ нашествіемъ монеты; именно широкій серебрянный грошъ, чеканенный въ Прагѣ, съ изображеніемъ Чешскаго короля Вацлава III, царствовавшаго съ 1230 по 1253 года.
Переклад
Урочище Грубськ лежить за 10 верст від Ходоркова на північ, неподалік від сіл Струцевки й Щеглієвки (див. Вільна), серед дрімучих лісів. Років 50 тому, за розповідями жителів, на цьому місці було велике село під назвою Грубська, жителів якого 1803 року колишній ходорківський поміщик Моршковський переселив звідси до різних інших своїх маєтків. Тепер там лишилася тільки одна хата. У Грубську, крім безлічі могил, є величезні вали, дуже добре збережені; їх налічують 4: а) Перший починається біля грубського ставу, або озера, і закінчується біля биковського. Довжина його близько 2 верст. Висота від 2 до 3 сажнів, а рів завглибшки 5. Помітно, що рів наповнювався водою, яка й тепер у ньому лишається. Цей вал у народі називають Змієвим. б) Другий вал такої самої висоти, з таким самим ровом, замикає чотирикутником простір у 2 квадратні версти. Це й є власне Грубськ. У валах є 6 в’їздів. в) До одного з в’їздів цього валу, або городка, прилягає круговий вал заввишки від 6 до 7 сажнів, із ровом. Він має один в’їзд і замикає простір до 300 квадратних сажнів. З вершини цієї грубської цитаделі можна побачити все укріплення. г) Четвертий вал іде до села Щеглієвки урочищем, яке називають «Розкопані озера» і яке, очевидно, було обведене цим валом. Простір між цим валом і нині вкритий водою. На цьому валу ще недавно було видно залишки дубової стіни, а також пов’язані з ним найбільші грубські могили. Село Щеглієвка, що лежить за 2 версти від Грубська, також оточене давнім валом, як сказано у відповідному місці. Важко розгадати призначення й час спорудження цих укріплень. Народ стверджує, що під час першої татарської навали на Київ навколишні жителі числом 40 000 укріпилися в цьому місці, але всіх їх було вбито після недовгої облоги. Ніби на підтвердження цього переказу, у Грубську знаходили монети, сучасні татарській навалі, а саме широкий срібний гріш, карбований у Празі, із зображенням чеського короля Вацлава III, який царював з 1230 по 1253 рік.
Оригінал
Во второй четверти истекшаго столѣтія по возстановленіи польскаго владычества, Ходорковъ съ своими предмѣстьями Пустельниками и Скочищами принадлежалъ двумъ владѣльцамъ: Ксаверію Нитославскому, судьѣ гродскому Кіевскому и Каэтану Росцишевскому, судьѣ Галицкому и польскому генералу Гадзевичу, обременившему имѣніе долгами и умершему въ 1796 году. Въ концѣ прошлаго вѣка мѣстечкомъ овладѣлъ Моршковскій, по переуступкѣ отъ наслѣдниковъ и должниковъ Гадзевича, потомъ владѣли имъ его дочь княгиня Цецилія Радзивиллъ до 1834 года, потомъ Константинъ Свидзинскій съ 1838 года. Въ настоящее время мѣстечко съ предмѣстьемъ Пустельниками и Грубскомъ, принадлежитъ Юліану Романовичу Левандовскому, купившему оное 26-го Января 1850 года, отъ Константина Каэтановича Свидзинскаго, а Скочище Эмиліи Маршицкой. Но первый, по выкупному договору, уступилъ бывшимъ своимъ крестьянамъ 1083 десятины земли за 44,804 руб. 33 коп., да въ деревнѣ Пустельникахъ 122 десятины за 5245 руб.
Переклад
У другій чверті минулого століття, після відновлення польського панування, Ходорків зі своїми передмістями Пустельниками і Скочищами належав двом власникам: Ксаверію Нітославському, київському гродському судді, і Каєтану Росцишевському, галицькому судді, та польському генералові Гадзевичу, який обтяжив маєток боргами й помер 1796 року. Наприкінці минулого століття містечком заволодів Моршковський — за переуступкою від спадкоємців і боржників Гадзевича; потім ним володіла його дочка княгиня Цецилія Радзивілл до 1834 року, потім Костянтин Свідзінський з 1838 року. Нині містечко з передмістям Пустельниками і Грубськом належить Юліанові Романовичу Левандовському, який купив його 26 січня 1850 року в Костянтина Каєтановича Свідзінського, а Скочище — Емілії Маршицькій. Але перший за викупним договором відступив своїм колишнім селянам 1083 десятини землі за 44 804 руб. 33 коп., а в селі Пустельниках — 122 десятини за 5245 руб.
Оригінал
По преданію въ Ходорковѣ въ давнее время было нѣсколько церквей и монастырь на предмѣстьѣ Пустельники, получившемъ отъ этаго и названіе (Пустынники). Нынѣшняя церковь во имя Рождества пресвятыя Богородицы, деревяная, построена еще въ 1724 году, какъ значится въ визитѣ, произведенной въ 1741 году. По штатамъ она причислена къ 4-му классу; земли имѣетъ 41 десятину.
Переклад
За переказом, у Ходоркові в давні часи було кілька церков і монастир у передмісті Пустельниках, яке від цього й дістало назву (Пустинники). Теперішня церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці, дерев’яна, збудована ще 1724 року, як зазначено у візиті, проведеній 1741 року. За штатами її зараховано до 4-го класу; землі має 41 десятину.
Оригінал
Въ мѣстечкѣ находится римско-католическій капуцинскій монастырь, а до 1832 года былъ и доминиканскій, упраздненный въ томъ году. Монастырямъ этимъ здѣланы окрестными владѣльцами латинскаго исповѣданія значительныя денежныя пожертвованія обезпеченныя на недвижимыхъ имѣніяхъ. Монастыри основаны въ половинѣ прошлаго вѣка. Послѣдній преобразованъ изъ унитской церкви.
Переклад
У містечку є римо-католицький капуцинський монастир, а до 1832 року був і домініканський, скасований того року. Цим монастирям навколишні власники латинського віросповідання зробили значні грошові пожертви, забезпечені на нерухомих маєтках. Монастирі засновано в середині минулого століття. Останній перетворено з уніатської церкви.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 50 верст ≈ 53,3 км; 6989 десятин ≈ 7635 га; 2115 десятин ≈ 2311 га; 10 верст ≈ 10,7 км; 2 версти ≈ 2,1 км. Перерахунок наш.
Назва. «Ходорковъ» — Ходорків.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Мѣстечка и селенія принадлежавшія въ прошломъ и текущемъ столѣтіи разнымъ лицамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 223–225. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/khodorkiv/
