Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КАМЕНКА, мѣстечко по обѣимъ сторонамъ рѣки Тясмина, въ 15-ти верстахъ ниже мѣстечка Александровки. Въ Тясминъ впадаетъ въ чертѣ мѣстечка одинъ ручей съ правой, а два съ лѣвой стороны; Тясминъ течетъ среди каменистыхъ скалъ, давшихъ названіе мѣстечку. Каменка, отстоящая отъ города Чигирина въ 60-ти верстахъ, лежитъ на почвѣ плодородной и изобильной лѣсомъ. Жителей обоего пола: православныхъ 2512, римскихъ католиковъ 20, евреевъ 1418. Сверхъ того въ деревнѣ Юрчихъ, лежащей въ 2-хъ верстахъ выше по рѣкѣ Тясмину, и принимаемой за предмѣстье, 850 душъ. Въ 1808 г. считалось христіанскихъ жителей 2609, при 250 дворахъ. Каменка находясь въ центрѣ уѣзда и отличаясь промышленностію своихъ жителей, признается вмѣстѣ съ тѣмъ однимъ изъ древнѣйшихъ поселеній края. Съ начала прошлаго вѣка она принадлежала къ Смѣлянскому старотству; а послѣ того какъ старотство это сдѣлалось частнымъ имѣніемъ, вмѣстѣ съ нимъ, князьямъ Любомірскимъ и Потемкину. По смерти Потемкина Каменка досталась по наслѣдству, со многими прилежащими селами, генералъ-маіору Льву Давыдову. Большую часть доставшагося наслѣдства какъ самъ генералъ, такъ и его супруга Екатерина Николаевна, основавшая свою резиденцію въ Камянкѣ, и сынъ Василій, распродали во многія руки. Нынѣ Каменка съ небольшимъ селомъ Плаковкою и частію села Баландина, съ 12,890 десятинами земли, при 1614 рев. душъ населенія, составляетъ остатокъ нѣкогда обширнаго имѣнія Гг. Давыдовыхъ. Оно принадлежитъ двумъ сынамъ покойнаго Василія, Петру и Николаю, проживающимъ большею частію, по мѣсту своей службы въ С.-Петербуртѣ. Изъ означеннаго выше количества земли, по силѣ выкупной сдѣлки 1863 г. крестьяне мѣстечка и деревень Юрчихи и Плаковки, пріобрѣли въ собственность, съ содѣйствіемъ правительства и съ значительнымъ пожертвованіемъ владѣльцевъ 1746 десятинъ земли за 70,329 рублей. Въ мѣстечкѣ квартира становаго пристава, запасный хлѣбный магазинъ, владѣльческій домъ, два фольварка, [свекло-сахарный песочный заводъ, устроенный въ 1843 й винокуренный въ 1820 году. Вокругъ мѣстечка множество древнихъ могилъ.
Переклад
КАМ’ЯНКА, містечко по обидва боки річки Тясмину, за 15 верст нижче містечка Олександрівки. У межах містечка в Тясмин впадає один струмок з правого боку і два — з лівого; Тясмин тече серед кам’янистих скель, що дали назву містечку. Кам’янка, віддалена від міста Чигирина на 60 верст, лежить на родючому ґрунті, багатому на ліс. Жителів обох статей: православних 2512, римо-католиків 20, євреїв 1418. Крім того, в селі Юрчиха, що лежить за 2 версти вище по річці Тясмину і вважається передмістям, 850 душ. 1808 р. налічувалося християнських жителів 2609 при 250 дворах. Кам’янку, що лежить у центрі повіту й вирізняється промисловою діяльністю своїх жителів, водночас уважають одним із найдавніших поселень краю. З початку минулого століття вона належала до Смілянського староства, а після того як це староство стало приватним маєтком, — разом із ним князям Любомирським і Потьомкіну. Після смерті Потьомкіна Кам’янка з багатьма прилеглими селами дісталася в спадок генерал-майорові Левові Давидову. Більшу частину отриманої спадщини розпродали в багато рук як сам генерал, так і його дружина Катерина Миколаївна, яка заснувала свою резиденцію в Кам’янці, і син Василь. Тепер Кам’янка з невеликим селом Пляківкою і частиною села Баландиного, з 12 890 десятинами землі, при 1614 рев. душах населення, становить залишок колись великого маєтку панів Давидових. Маєток належить двом синам покійного Василя, Петрові й Миколі, які здебільшого живуть за місцем своєї служби в С.-Петербурзі. Із зазначеної вище кількості землі на підставі викупної угоди 1863 р. селяни містечка та сіл Юрчихи й Пляківки придбали у власність, за сприяння уряду і зі значною пожертвою власників, 1746 десятин землі за 70 329 рублів. У містечку — квартира станового пристава, запасний хлібний магазин, панський будинок, два фільварки, бурякоцукровий завод цукру-піску, облаштований 1843 року, і гуральня — 1820 року. Навколо містечка безліч давніх могил.
Оригінал
Двѣ церкви деревяныя, 5-го класса; земли имѣютъ по 50 десятинъ. Первая Николаевская, среди торговой площадц на правой сторонѣ Тясмяна построена генералъ-маіоршей Екатериною Николаевною Давыдовою, въ 1817 году, на томъ самомъ мѣстѣ, гдѣ издревле существовала деревяная же Николаевская церковь. Покровская на лѣвой сторонѣ Тясмина построена въ 1854 году, стараніемъ нынѣшняго помѣщика, гвардіи поручика, Николая Давыдова, на мѣсто прежней тогоже имени церкви, до 100 лѣтъ существовавшей.
Переклад
Дві церкви дерев’яні, 5-го класу; землі мають по 50 десятин. Перша — Миколаївська, посеред торгової площі на правому березі Тясмину, збудована генерал-майоршею Катериною Миколаївною Давидовою 1817 року на тому самому місці, де здавна стояла теж дерев’яна Миколаївська церква. Покровська, на лівому березі Тясмину, збудована 1854 року старанням теперішнього поміщика, гвардії поручика Миколи Давидова, на місці колишньої церкви того самого імені, що існувала до 100 років.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 15 верст ≈ 16 км; 60 верст ≈ 64 км; 2 версти ≈ 2,1 км; 890 десятин ≈ 972 га; 1746 десятин ≈ 1908 га. Перерахунок наш.
Назва. «Каменка» — Кам'янка. Тепер — місто Кам'янка Черкаської області.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Чигиринський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 699–700. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kamianka-chyhyrynskyi/