Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ГУМЕНИКИ, село по обѣимъ сторонамъ рѣки Мыки, въ 10-тя верстахъ западнѣе Коростышева. Жителей обоего пола православныхъ 503, римскихъ католиковъ 9; въ 1783 году въ Гуменикахъ вмѣстѣ съ Щеневымъ жителей было 397 обоего пола; земли при селѣ считается 1647 десятинъ. Принадлежитъ Генриху Антоновичу Богдановичу (латин. испов.), которому также принадлежитъ село Борщевъ и небольшая часть (53 р. д.) въ селѣ Чоповичахъ. Въ началѣ прошедшаго вѣка Гуменики съ Щеневымъ принадлежали Чернецкому, пріобрѣвшему ихъ отъ одного изъ Олизаровъ Коростышевскихъ; въ послѣдней четверти Іосифу и Каэтану Яцковскимъ. Антоній Богдановичъ, служившій секретаремъ при послѣднемъ польскомъ королѣ, отецъ нынѣшняго владѣльца вступилъ во владѣніе Гумениками предъ самимъ разборомъ края въ слѣдствіе какого-то судебнаго приговора и какъ этаго приговора непризнавали Яцковскіе и ихъ покровитель—владѣтель Студеницы (въ Волынской губерніи) графъ Олизаръ: то, по обычаю, соблюдавшемуся при польскомъ правленіи, устроенъ былъ Олизаромъ и Яцковскими, такъ называемый заѣздъ. Битва между вооруженными крестьянами Студеницкими и Гуменицкими, поддерживавшими противныя стороны, произошла на поляхъ Студеницкихъ, на мѣстѣ указываемомъ и нынѣ жителями. Съ обѣихъ сторонъ сражались съ равнымъ мужествомъ; но счастіе благопріятствовало Гуменичанамъ, наголову поразившимъ Студеничанъ. Затѣмъ Богдановичъ утвердился во владѣніи Гумениками. Убитые были съ той и другой стороны. Такъ какъ это происходило уже при Русскомъ правленіи: то наряжена была правительствомъ слѣдственная коммиссія и затѣмъ судъ, обвинившій предводителей и побѣжденныхъ и побѣдителей. Богдановичъ умеръ въ заточеніи, а Олизаръ лишилъ себя насильственно жизни (изъ разсказовъ поселянъ).
Переклад
ГУМЕННИКИ, село по обидва боки річки Мики, за 10 верст на захід від Коростишева. Жителів обох статей: православних 503, римо-католиків 9; 1783 року в Гуменниках разом із Щеневом було 397 жителів обох статей; землі при селі налічується 1647 десятин. Належить Генрихові Антоновичу Богдановичу (латин. віросп.), якому також належать село Борщів і невелика частина (53 р. д.) у селі Чоповичах. На початку минулого століття Гуменники з Щеневом належали Чернецькому, який придбав їх в одного з Олізарів коростишівських; в останній чверті [століття] — Іосифові та Каетанові Яцковським. Антоній Богданович, що служив секретарем при останньому польському королі, батько нинішнього власника, увійшов у володіння Гуменниками перед самим поділом краю внаслідок якогось судового вироку; а що цього вироку не визнавали Яцковські та їхній покровитель — власник Студениці (у Волинській губернії) граф Олізар, то, за звичаєм, якого дотримувалися за польського правління, Олізар і Яцковські влаштували так званий заїзд [збройний наїзд]. Битва між озброєними селянами студеницькими й гуменицькими, які підтримували протилежні сторони, відбулася на студеницьких полях, на місці, яке й нині показують жителі. З обох боків билися з однаковою мужністю; але щастя сприяло гуменичанам, які вщент розбили студеничан. Після цього Богданович утвердився у володінні Гуменниками. Убиті були і з того, і з іншого боку. Оскільки це відбувалося вже за російського правління, то уряд призначив слідчу комісію, а потім суд, який визнав винними ватажків і переможених, і переможців. Богданович помер в ув’язненні, а Олізар насильно позбавив себе життя (з розповідей селян).
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Рождества пресвятыя Богородицы, построена въ 1769 году помѣщикомъ Яцковскимъ—отцемъ Іосифа и Каэтана и притомъ на мѣсто древнѣйшей. По штатамъ она причислена къ 6-му классу; земли имѣетъ 35 десятинъ. Въ церкви въ особомъ кіотѣ находится образъ Божія Матери Ченстоховскія, къ которому въ первую недѣлю каждаго новомѣсячія стекаются для поклоненія сторонніе люди и собственные прихожане.
Переклад
Церква дерев’яна, на честь Різдва Пресвятої Богородиці, збудована 1769 року поміщиком Яцковським — батьком Іосифа й Каетана, і до того ж на місці давнішої. За штатом вона зарахована до 6-го класу; землі має 35 десятин. У церкві в окремому кіоті є образ Божої Матері Ченстоховської, до якого в перший тиждень кожного новомісяччя сходяться на поклоніння сторонні люди й власні парафіяни.
Оригінал
Къ приходу Гуменицкой церкви причислена деревня Щеневъ въ 1-й верстѣ отстоящая, но принадлежащая уже къ Житомирскому уѣзду. Западная часть деревни этой, считающаяся въ Радомысльскомъ, называется Саки. Обѣ части принадлежатъ помѣщику Владиславу Подгорскому. Жителей обоего пола 320. Въ Щеневѣ находится деревяная каплица, построенная въ 1809 году жителями, при помощи тогдашней помѣщицы Зелюнковой. До 1830 года въ ней совершали богослуженіе уніатскіе священники. Но за выбытіемъ отсюда священника Бояновскаго, каплица эта оставалась пустою до 1852 года, въ которомъ нынѣшній владѣлецъ Щенева исправилъ ее и затѣмъ исходатайствовалъ объ открытіи въ ней латинскаго богослуженія, хотя въ деревни кромѣ помѣщика нѣтъ иного исповѣдующаго латинство. Въ каплицѣ замѣчательны два образа: Матери Божіей и святителя Николая, признаваемыхъ чудотворными, для поклоненія коихъ обращаются иногда и православные окрестные жители.
Переклад
До парафії гуменицької церкви приписано село Щенев, що лежить за 1 версту, але належить уже до Житомирського повіту. Західна частина цього села, яку зараховують до Радомисльського [повіту], називається Саки. Обидві частини належать поміщикові Владиславові Подгорському. Жителів обох статей 320. У Щеневі є дерев’яна каплиця, збудована 1809 року жителями за допомогою тодішньої поміщиці Зелюнкової. До 1830 року в ній правили службу уніатські священники. Але після вибуття звідси священника Бояновського ця каплиця стояла порожньою до 1852 року, коли нинішній власник Щенева відремонтував її, а потім виклопотав відкриття в ній латинського богослужіння, хоча в селі, крім поміщика, немає нікого іншого, хто сповідував би латинство. У каплиці примітні два образи — Матері Божої та святителя Миколая, які визнають чудотворними; для поклоніння їм іноді приходять і православні жителі околиць.
Примітки до перекладу
Міри. Десятина — близько 1,09 га. У статті: 1647 десятин ≈ 1799 га; 35 десятин ≈ 38,2 га. Перерахунок наш.
Назва. «Гуменики» — Гуменники. Тепер — село Гуменники Старосілецької громади Житомирського району.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ РАЗНЫМЪ ПОМѢЩИКАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 172–173. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/humennyky/