Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ГОРОДИЩЕ, мѣстечко при рѣчкѣ Ольшанкѣ, въ 20-ти верстахъ на юговостокъ отъ Корсуня. Жителей обоего пола: православныхъ 5493, евреевъ 3000, раскольниковъ 15 и папистовъ 66. Кромѣ того въ сахарномъ заводѣ живетъ 1186 православныхъ, 64 папистовъ и 64 евреевъ. Въ 1741 году въ мѣстечкѣ числилось 300 дворовъ. Городища были уже значительнымъ мѣстечкомъ во время козацкихъ войнъ, но о началѣ и давней судьбѣ этаго селенія неизвѣстно. Въ началѣ прошлаго вѣка, при раздачѣ польскимъ правительствомъ малороссійскихъ поселеній, Городища причислялись къ Смѣлянщинѣ и вмѣстѣ съ нею поступили въ собственность князей Любомірскихъ. Въ послѣдніе годы Городища возвысились сахарнымъ заводомъ—первымъ по величинѣ и внутреннему устройству не только въ губерніи, но и въ Россіи. Заводъ этотъ ниже Городищъ надъ рѣчкою Олшанкою основанъ въ 1848 году купцами Яхненко и Семиренко по контракту, изъ 25-ти пунктовъ состоящему, съ владѣльческимъ управленіемъ на 23 года и 9 мѣсяцевъ (по 1-е іюля 1871 года) 1). Одни постройки и машины оцѣнивались за 20 предъ симъ лѣтъ выше 400,000. Оборотный капиталъ завода 600,000. Одного жалованья должностнымъ лицамъ при заводѣ выдается въ годъ до 50,000. Исчислено, что валовой выручки за свои произведенія заводъ получаетъ въ годъ 3,400,000, а чистаго дохода до 300,000 руб. серебромъ. Принадлежащихъ къ заводу должностныхъ и рабочихъ лицъ обоего пола до 4,000. Владѣльцы завода Яхненко и Симиренко, устроя заводъ образцовый по внутреннему и внѣшнему благоустройству, будучи сами благочестивыми и богобоязненными людьми, позаботились и устройствомъ приличнаго дома Божія. Въ 1858 году окончена ими постройкою деревяная церковь въ заводѣ, во имя Архидіакона Стефана, а также устроенъ домъ для квартированія священно и церковно-служителей и училище для дѣтей рабочихъ. Для обезпеченія же на будущее время содержанія духовенства, новоустроенной церкви и училища благодѣтельные владѣльцы завода внесли въ кредитныя учрежденія достаточныя суммы на всегдашніе проценты.
Переклад
ГОРОДИЩЕ, містечко на річці Ольшанці, за 20 верст на південний схід від Корсуня. Жителів обох статей: православних 5493, євреїв 3000, розкольників 15 і папістів 66. Крім того, на цукровому заводі живуть 1186 православних, 64 папісти і 64 євреї. 1741 року в містечку налічувалося 300 дворів. Городище було вже значним містечком за часів козацьких воєн, але про початок і давню долю цього поселення невідомо. На початку минулого століття, коли польський уряд роздавав малоросійські поселення, Городище належало до Смілянщини й разом із нею перейшло у власність князів Любомирських. Останніми роками Городище піднеслося завдяки цукровому заводу — першому за величиною і внутрішнім устроєм не лише в губернії, а й у Росії. Цей завод нижче Городища, над річкою Ольшанкою, заснували 1848 року купці Яхненко і Семиренко за контрактом із 25 пунктів, укладеним із власницьким управлінням на 23 роки і 9 місяців (до 1 липня 1871 року) 1). Самі лише будівлі й машини 20 років тому оцінювалися понад 400 000. Оборотний капітал заводу — 600 000. Самої лише платні службовцям при заводі видається на рік до 50 000. Підраховано, що валового виторгу за свою продукцію завод одержує на рік 3 400 000, а чистого прибутку — до 300 000 руб. сріблом. Службовців і робітників обох статей, що належать до заводу, — до 4000. Власники заводу Яхненко і Симиренко, влаштувавши завод, зразковий за внутрішнім і зовнішнім упорядженням, і самі будучи людьми благочестивими й богобоязливими, подбали й про спорудження гідного дому Божого. 1858 року вони завершили будівництво дерев’яної церкви при заводі на честь архідиякона Стефана, а також облаштували будинок для проживання священно- і церковнослужителів та училище для дітей робітників. А щоб забезпечити на майбутнє утримання духовенства, новозбудованої церкви та училища, благодійні власники заводу внесли до кредитних установ достатні суми під постійні відсотки.
Оригінал
Содержаніе контракта и другія подробности о заводѣ см. въ описаніи Кіев. Губ. Фунд. Часть III, стр. 61—73; а также въ особой брошюрѣ, изд. кредиторами Яхненка въ 1863 году, въ Звенигородкѣ.
Переклад
Зміст контракту та інші подробиці про завод див. в описі Київ. губ. Фунд., частина III, с. 61—73; а також в окремій брошурі, виданій кредиторами Яхненка 1863 року у Звенигородці.
Оригінал
Въ самомъ мѣстечкѣ—три приходскія церкви: Михайловская каменная съ такою же колокольнею, готической архитектуры построена въ 1844 году издержками самаго покойнаго владѣльца князя Михаила Воронцова. До этаго времени на мѣстѣ ея существовала церковь Пречистенская, о состояніи коей, равно какъ и прочихъ Городищскихъ церквей, въ началѣ прошлаго вѣка, можно читать въ визитахъ Смѣлянскаго деканата за 1741 и 1746 годы. Изъ нихъ жежду прочимъ видно, что Пречистенская церковь, построенная 1728 года, была деревяная, съ тремя куполами, гонтою покрытыми; что «звоницы особенной небыло, а два звонка висѣли на стоббахъ» и проч. По штатамъ сельскихъ церквей Михайловская причислена къ 3-му классу; земли имѣетъ 35 десятинъ. Покровская деревяная построена въ 1742 году, какъ значится въ вышеупомянутыхъ визитахъ, но фундаментально исправлена въ 1847 году съ колокольнею. По штатамъ состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ указную пропорцію. Преображенская деревяная же, на содержаніи прихожанъ, по указу св. Синода состоящая, такъ какъ она не вошла въ штатъ. Она построена въ 1846 году на мѣсто обветшавшей, съ 1722 года стоявшей. Причтъ пользуется землею въ указной пропорціи. Кромѣ этихъ церквей, въ 3-хъ верстахъ отъ Городищъ и въ такомъ же растояніи отъ с. Мліева, на заводѣ находится упомянутая выше церковь Стефановская, построенная Стефаномъ Яхненкомъ. Деревяное ея зданіе обложено внутри и снаружи кирпичемъ, что придаетъ ему видъ каменнаго. Жалованья изъ процентовъ назначено священнику 120, причетнику 50 рублей.
Переклад
У самому містечку — три парафіяльні церкви: Михайлівська, мурована, з такою самою дзвіницею, готичної архітектури, збудована 1844 року коштом самого покійного власника, князя Михайла Воронцова. До того часу на її місці стояла Пречистенська церква, про стан якої, як і решти городищенських церков, на початку минулого століття можна прочитати у візитах Смілянського деканату за 1741 і 1746 роки. З них, між іншим, видно, що Пречистенська церква, збудована 1728 року, була дерев’яна, з трьома банями, покритими гонтом; що «звоницы особенной небыло, а два звонка висѣли на стоббахъ» [окремої дзвіниці не було, а два дзвони висіли на стовпах] тощо. За штатами сільських церков Михайлівську зараховано до 3-го класу; землі має 35 десятин. Покровська, дерев’яна, збудована 1742 року, як зазначено в згаданих вище візитах, але 1847 року ґрунтовно відремонтована разом із дзвіницею. За штатами належить до 5-го класу; землі має указну пропорцію. Преображенська, теж дерев’яна, перебуває на утриманні парафіян за указом Святого Синоду, оскільки до штату не ввійшла. Її збудовано 1846 року на місці занепалої, що стояла з 1722 року. Причт користується землею в указній пропорції. Крім цих церков, за 3 версти від Городища і на такій самій відстані від с. Мліїва, на заводі є згадана вище Стефанівська церква, збудована Стефаном Яхненком. Її дерев’яну будівлю обкладено цеглою зсередини й ззовні, що надає їй вигляду мурованої. Платні з відсотків призначено священикові 120, причетникові 50 рублів.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 20 верст ≈ 21,3 км; 35 десятин ≈ 38,2 га; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Городище» — Городище.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Черкаський повіт, «Вотчинное имѣніе княгини Воронцовой.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 628–629. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/horodyshche-cherkaskyi/