Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ГОЛУБОВКА, село расположено на ровномъ мѣстѣ, недалеко отъ рѣки Раставицы, между с. Дергановкою и м. Ружиномъ. Къ сѣверу и востоку примыкаетъ къ селу лѣсъ, простирающійся на много верстъ. Жителей обоего пола съ деревнею Зарудинцами, въ 2-хъ верстахъ лежащею: православныхъ 1100, римскихъ католиковъ 300; евреевъ 8. Въ 1741 году въ Голубовкѣ было 50 дворовъ. Земли числится въ селеніи Голубовкѣ 2164 десятины, въ деревни Зарудинцахъ 878 десят. На поляхъ Голубовскихъ въ направленіи къ Дергановкѣ—двѣ большія неизслѣдованныя могилы. Неподалеку отъ нихъ есть селище и кладбище, на которыхъ часто находятъ въ землѣ куски желѣзныхъ орудій и черепки фаянсовыхъ вещей. По разсказамъ жителей здѣсь, въ неизвѣстное очень давнее время, жили Татары. Голубовка въ 1730 году принадлежала Владиславу Глуховскому, чеснику Велюнскому; чрезъ 27 лѣтъ Яну Клементію Браницкому, дочь коего Марія Радзивиллова, подарила Голубовку вмѣстѣ съ другими селами своему крестнику Іоанну Потоцкому. Въ 1816 году Потоцкій продалъ Голубовку хорунжему Людвику Мазараки, а по смерти его въ 1827 году она составляетъ съ деревнею Зарудинцами собственность его сына Викентія (латин. испов., 3 сына).
Переклад
ГОЛУБІВКА, село, розташоване на рівному місці, недалеко від річки Роставиці, між с. Дергановкою і м. Ружином. З півночі й сходу до села прилягає ліс, що тягнеться на багато верст. Жителів обох статей разом із селом Зарудинцями, що лежить за 2 версти: православних 1100, римо-католиків 300; євреїв 8. 1741 року в Голубівці було 50 дворів. Землі в селі Голубівці налічується 2164 десятини, у селі Зарудинцях — 878 десятин. На голубівських полях у напрямку до Дергановки — дві великі недосліджені могили. Неподалік від них є селище й кладовище, де в землі часто знаходять шматки залізних знарядь і черепки фаянсових речей. За розповідями жителів, тут у невідомі, дуже давні часи жили татари. Голубівка 1730 року належала Владиславові Глуховському, велюнському чесникові; через 27 років — Янові Клементію Браницькому, дочка якого, Марія Радзивіллова, подарувала Голубівку разом з іншими селами своєму хрещеникові Іоаннові Потоцькому. 1816 року Потоцький продав Голубівку хорунжому Людвикові Мазаракі, а після його смерті 1827 року вона разом із селом Зарудинцями є власністю його сина Вікентія (латин. віросп., 3 сини).
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Покрова пресвятыя Богородицы, построена 1741 года. Предшествовавшая, какъ значится въ визитахъ была построена въ 1725 году на мѣсто еще древнѣйшей. По штатамъ состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ 44 десятины:
Переклад
Церква дерев’яна, на честь Покрови Пресвятої Богородиці, збудована 1741 року. Попередня, як записано у візитах, була збудована 1725 року на місці ще давнішої. За штатами належить до 5-го класу; землі має 44 десятини:
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 2 версти ≈ 2,1 км; 2164 десятини ≈ 2364 га; 44 десятини ≈ 48,1 га. Перерахунок наш.
Назва. «Голубовка» — Голубівка. Тепер — село Голубівка Бердичівського району Житомирської області.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Бердичівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 282–283. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/holubivka/