Глеваха у Похилевича (1864)

Переклад

ГЛЕВАХА, село за 6 верст від с. Кожухівки, біля верхів’я струмка, що тече в Бобрицю. І село, і поля навколо нього лежать низько й мають землю, придатну для вирощування городини, що й становить головний промисел жителів. На північний схід від села, на ґрунті, що дедалі вищає до річки Вети, тягнеться бір, через який іде поштова дорога до Києва. Жителів обох статей 1427. До переходу монастирських маєтностей у казну Глеваха належала Києво-Михайлівському монастирю. Це село монастир купив у Семена Тринковича, київського землянина [зем’янина], за 30 кіп грошів литовської лічби 22 грудня 1565 року, і польські королі Сигізмунд, Стефан і Владислав затвердили його за монастирем. Розмежував його сам князь Острозький Костянтин Костянтинович, на той час білогородський державця, який, виїхавши на глевахську землю, сам обвів її гранями [межовими знаками], описав на листі й дав монастирю року Христового 1586, 20 жовтня. Межі він визначив так: почавши отъ самой рѣчки Веты ниже гребли, долиною до дороги Белоцерковской. Дорогою до кургана который вправо при той же дорогѣ на Бѣлокнязскомъ полѣ и на Глевахскомъ грунтѣ. Отъ кургана полемъ мимо копца, что въ лѣво противъ Богушова оборка, вверхъ рѣчки Оленовки. Оленовкою въ рѣчку Бобрицу, и Бобрицею на низъ. Отъ Бобрицы зась взявши въ гору, рѣчкою Глевахою—граница идетъ въ рѣчку Бобредь. Бобредью до валу (подъ городище Будаевку пришла). Валомъ въ лѣсъ, ажъ до другаго конца тогожъ валу. Оттуда въ червленую руду въ долину. Рудою въ рѣку Вету. Ветою на низъ паки до тогожъ мѣста—до долины ниже ветской гребли, гдѣ зачалася граница. [починаючи від самої річки Вети нижче греблі, долиною до білоцерківської дороги. Дорогою до кургану, що праворуч при тій самій дорозі на білокнязькому полі й на глевахському ґрунті. Від кургану полем повз копець, що ліворуч навпроти Богушового оборка, до верхів’я річки Оленовки. Оленовкою до річки Бобриці, і Бобрицею вниз. А від Бобриці, взявши вгору, річкою Глевахою — межа йде до річки Бобреді. Бобреддю до валу ([межа] підійшла під городище Будаєвку). Валом у ліс аж до другого кінця того самого валу. Звідти в червону руду [болото], у долину. Рудою до річки Вети. Ветою вниз знову до того самого місця — до долини нижче ветської греблі, де почалася межа.] Нині тут є волосне управління, першокласний запасний магазин із хлібом і сільське училище.

Переклад

Церква Покровська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 47 десятин; збудована 1760 року на місці давнішої. До неї приписано:

Переклад

Село Малютянка, що лежить за 3 версти нижче за течією струмка Глевахи, а від Даниловки — за 2 версти. Жителів у ньому обох статей 310. На початку минулого [XVIII] століття Михайлівський монастир збудував на струмку млин на два колеса. Це стало початком заселення села. Нині струмок ослаб, і млина вже немає.