Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках. Знак [?] — місце, яке в скані не прочитується.
Оригінал
ГЛЕВАХА село въ 6-ти верстахъ отъ с. Кожуховки при вершинѣ ручья текущаго въ Бобрицу. Какъ село, такъ и окружающіе его поля имѣютъ низменное мѣстоположеніе и землю способную къ произведенію огородныхъ овощей, что и составляетъ главную промышленность жителей. Къ сѣверовостоку отъ села тянется на почвѣ болѣе и болѣе возвышающейся къ рѣкѣ Ветѣ боръ, чрезъ который идетъ почтовая дорога къ Кіеву. Жителей обоего пола 1427. Глеваха до поступленія въ казну монастырскихъ имѣній принадлежала Кіево-Михайловскому монастырю. Село это, купленное монастыремъ у Семена Тринковича-Землянина Кіевскаго за 30 копъ грошей личбы литовской, 22-го декабря 1565 года, подтверждено за нимъ королями польскими Сигизмундомъ, Стефаномъ и Владиславомъ. Оно ограничено самимъ княземъ Острозскимъ Константиномъ Константиновичемъ, державцемъ на тотчасъ Бѣлогородскимъ, который, выѣхавъ на землю Глевахскую, самъ ю граньми обведе и на листѣ написа[?]ъ, даде монастырю лѣта Христова 1586 октября 20-го. Межи имъ назначены слѣдующимъ образомъ: почавши отъ самой рѣчки Веты ниже гребли, долиною до дороги Белоцерковской. Дорогою до кургана который вправо при той же дорогѣ на Бѣлокнязскомъ полѣ и на Глевахскомъ грунтѣ. Отъ кургана полемъ мимо копца, что въ лѣво противъ Богушова оборка, вверхъ рѣчки Оленовки. Оленовкою въ рѣчку Бобрицу, и Бобрицею на низъ. Отъ Бобрицы зась взявши въ гору, рѣчкою Глевахою—граница идетъ въ рѣчку Бобредь. Бобредью до валу (подъ городище Будаевку пришла). Валомъ въ лѣсъ, ажъ до другаго конца тогожъ валу. Оттуда въ червленую руду въ долину. Рудою въ рѣку Вету. Ветою на низъ паки до тогожъ мѣста—до долины ниже ветской гребли, гдѣ зачалася граница. Нынѣ находится здѣсь волостное управленіе, первоклассный запасный магазинъ съ хлѣбомъ и сельское училище.
Переклад
ГЛЕВАХА, село за 6 верст від с. Кожухівки, біля верхів’я струмка, що тече в Бобрицю. І село, і поля навколо нього лежать низько й мають землю, придатну для вирощування городини, що й становить головний промисел жителів. На північний схід від села, на ґрунті, що дедалі вищає до річки Вети, тягнеться бір, через який іде поштова дорога до Києва. Жителів обох статей 1427. До переходу монастирських маєтностей у казну Глеваха належала Києво-Михайлівському монастирю. Це село монастир купив у Семена Тринковича, київського землянина [зем’янина], за 30 кіп грошів литовської лічби 22 грудня 1565 року, і польські королі Сигізмунд, Стефан і Владислав затвердили його за монастирем. Розмежував його сам князь Острозький Костянтин Костянтинович, на той час білогородський державця, який, виїхавши на глевахську землю, сам обвів її гранями [межовими знаками], описав на листі й дав монастирю року Христового 1586, 20 жовтня. Межі він визначив так: почавши отъ самой рѣчки Веты ниже гребли, долиною до дороги Белоцерковской. Дорогою до кургана который вправо при той же дорогѣ на Бѣлокнязскомъ полѣ и на Глевахскомъ грунтѣ. Отъ кургана полемъ мимо копца, что въ лѣво противъ Богушова оборка, вверхъ рѣчки Оленовки. Оленовкою въ рѣчку Бобрицу, и Бобрицею на низъ. Отъ Бобрицы зась взявши въ гору, рѣчкою Глевахою—граница идетъ въ рѣчку Бобредь. Бобредью до валу (подъ городище Будаевку пришла). Валомъ въ лѣсъ, ажъ до другаго конца тогожъ валу. Оттуда въ червленую руду въ долину. Рудою въ рѣку Вету. Ветою на низъ паки до тогожъ мѣста—до долины ниже ветской гребли, гдѣ зачалася граница. [починаючи від самої річки Вети нижче греблі, долиною до білоцерківської дороги. Дорогою до кургану, що праворуч при тій самій дорозі на білокнязькому полі й на глевахському ґрунті. Від кургану полем повз копець, що ліворуч навпроти Богушового оборка, до верхів’я річки Оленовки. Оленовкою до річки Бобриці, і Бобрицею вниз. А від Бобриці, взявши вгору, річкою Глевахою — межа йде до річки Бобреді. Бобреддю до валу ([межа] підійшла під городище Будаєвку). Валом у ліс аж до другого кінця того самого валу. Звідти в червону руду [болото], у долину. Рудою до річки Вети. Ветою вниз знову до того самого місця — до долини нижче ветської греблі, де почалася межа.] Нині тут є волосне управління, першокласний запасний магазин із хлібом і сільське училище.
Оригінал
Церковь Покровская, деревянная, 5-го класса; земли имѣетъ 47 десятинъ; построена въ 1760 году на мѣсто давнѣйшей. Къ ней причислена:
Переклад
Церква Покровська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 47 десятин; збудована 1760 року на місці давнішої. До неї приписано:
Оригінал
Деревня Малютянка, въ 3-хъ верстахъ ниже по ручью Глевахѣ лежащая, а отъ Даниловки въ 2-хъ верстахъ. Жителей въ ней обоего пола 310. Въ началѣ прошедшаго столѣтія построена была михайловскимъ монастыремъ на ручьѣ мельница о двухъ колесахъ. Это было началомъ заселенія деревни. Нынѣ ручей ослабѣлъ и мельницы болѣе нѣтъ.
Переклад
Село Малютянка, що лежить за 3 версти нижче за течією струмка Глевахи, а від Даниловки — за 2 версти. Жителів у ньому обох статей 310. На початку минулого [XVIII] століття Михайлівський монастир збудував на струмку млин на два колеса. Це стало початком заселення села. Нині струмок ослаб, і млина вже немає.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 6 верст ≈ 6,4 км; 47 десятин ≈ 51,3 га; 3 версти ≈ 3,2 км; 2 версти ≈ 2,1 км. Перерахунок наш.
Назва. «Глеваха» — Глеваха.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «КІЕВСКІЙ УѢЗДЪ»
- Сторінки
- 30 · скан 30
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 30. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/hlevakha/
