Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ГАЛАЙКИ, село извѣстно добываніемъ замѣчательной по своей бѣлизнѣ мѣловатой глины. Добываніе ея производится съ большимъ трудомъ. Обыкновенно нѣсколько крестьянъ, человѣкъ 30 идутъ искать ее партіями, начинаютъ копать въ яру яму въ грунтѣ неимѣющемъ никакихъ признаковъ глины; углубляясь перпендикулярно въ земю до 3-хъ аршинъ, встрѣчаютъ только глубокій слой чернозема. Затѣмъ начинаетъ показываться глина сѣропесковатая. Наконецъ на глубинѣ уже 4 или 5 аршинъ открывается бѣлая глина. Съ появленіемъ глины показывается вода. Въ яму вставляютъ деревяный срубъ. Одни изъ рабочихъ отливаютъ воду, другіе копаютъ глину. Одна партія среднимъ числомъ добиваетъ въ мѣсяцъ глины до 800 возовъ на сумму около 1000 рублей. Галайки лежатъ при рѣкѣ Молочнѣ въ 7-ми верстахъ отъ м. Пятигоръ; состоятъ изъ 4-хъ частей, которыя имѣютъ особыя наименованія: Осередокъ или собственно Галайки, гдѣ находится церковь; Стародубье, Замлынье и Филевка. По словамъ жителей, названіе Галайки происходитъ отъ козака Галая, а Филевка отъ Филя. Село первоначально принадлежало къ Тетіевщинѣ. Графъ Островскій продалъ Галайки Іосифу Руликовскому, отдавшему это село въ приданное въ 1839 году своей дочери—супругѣ нынѣшняго владѣльца Станислава Абрамовича (см. Строковъ). Жителей обоего пола православныхъ 869, римскихъ католиковъ 13, евреевъ 10; земли 2254 десятины,
Переклад
ГАЛАЙКИ, село, відоме добуванням крейдуватої глини, примітної своєю білизною. Добувають її з великим трудом. Зазвичай кілька селян, чоловік 30, ідуть шукати її партіями, починають копати в яру яму в ґрунті, що не має жодних ознак глини; заглиблюючись прямовисно в землю до 3 аршинів, натрапляють лише на глибокий шар чорнозему. Потім починає з’являтися сірувато-піскувата глина. Нарешті на глибині вже 4 або 5 аршинів відкривається біла глина. Разом із глиною з’являється вода. У яму вставляють дерев’яний зруб. Одні з робітників відливають воду, інші копають глину. Одна партія в середньому добуває за місяць до 800 возів глини на суму близько 1000 рублів. Галайки лежать над річкою Молочною, за 7 верст від містечка П’ятигір; складаються з 4 частин, що мають окремі назви: Осередок, або власне Галайки, де стоїть церква; Стародуб’я, Замлиння і Филевка. За словами жителів, назва Галайки походить від козака Галая, а Филевка — від Филя. Село спочатку належало до Тетіївщини. Граф Островський продав Галайки Іосифові Руликовському, який 1839 року віддав це село в посаг своїй доньці — дружині нинішнього власника Станіслава Абрамовича (див. Строков). Жителів обох статей: православних 869, римських католиків 13, євреїв 10; землі 2254 десятини.
Оригінал
Церковь Воздвиженская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 81 десятину съ хуторомъ; построена 1795 года. Прежняя церковь, какъ значится въ визитѣ 1741 Тетіевскаго деканата, была построена 1734 года поссесоромъ Стефаномъ Дроздовскимъ. Но какъ священникъ ея Андрей Бѣлостоцкій получилъ презенту отъ князя Сангушки въ Староконстантиновѣ еще въ 1730 году, то вѣроятно и эта церковь уже не была первою. Въ то время имѣла 52 двора въ Галайкахъ, 5 въ Ненадыхѣ и 6 въ Черепинѣ.
Переклад
Церква Воздвиженська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 81 десятину разом із хутором; збудована 1795 року. Попередню церкву, як записано у візиті Тетіївського деканату 1741 [року], збудував 1734 року посесор Стефан Дроздовський. Але оскільки її священник Андрій Білостоцький одержав презенту від князя Сангушка в Старокостянтинові ще 1730 року, то, ймовірно, і ця церква вже не була першою. Тоді вона мала 52 двори в Галайках, 5 у Ненадисі й 6 у Черепині.
Оригінал
Отдѣльная часть села Галаекъ, въ 3-хъ верстахъ отстоящая и имѣющая 1430 десят. земли и 441 душу обоего пола населенія, называется Софиполемъ. Она составляетъ отдѣльную собственность наслѣдниковъ покойной супруги владѣльца, Цезарины Абрамовичевой изъ Руликовскихъ и ея дѣтей: Вильгельма, Бронислава, Станислава и Софіи. Названіе Софиполя присвоено этой части села въ 1810 году, по имени жены Руликовскаго Софіи.
Переклад
Окрема частина села Галайок, що лежить за 3 версти й має 1430 десят. землі та 441 душу населення обох статей, називається Софиполем. Вона становить окрему власність спадкоємців покійної дружини власника, Цезарини Абрамовичевої з Руликовських, та її дітей: Вільгельма, Броніслава, Станіслава й Софії. Назву Софиполь цій частині села дали 1810 року за ім’ям дружини Руликовського — Софії.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 7 верст ≈ 7,5 км; 2254 десятини ≈ 2462 га; 81 десятина ≈ 88,5 га; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Галайки» — Галайки.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Таращанський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 448–449. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/halaiky/